1. Сутність і зміст поняття делегування повноважень

Завдання, покладені на керівника, вимагають певного розподілу робіт між ним і підлеглим.

Виділяють основні трактування делегування:

  1. Делегування – це передача завдань і повноважень щодо їх вирішення особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання.
  2. Делегування є засобом, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників численні завдання, які повинні виконуватись для досягнення мети організації. Якщо завдання не делегується іншим працівникам, керівник виконує його сам.
  3. Делегування – це акт, який перетворює звичайного працівника в «керівника».
  4. Делегування повноважень - це постановка мети перед менеджером і одночасно наділення його правами та обов’язками у сфері його компетенції.

Делегування влади - Український Політолог

Щоб делегування прав було ефективним, необхідно витримувати наступні принципи:

  • діапазон контролю (існує оптимальне число працівників, безпосередньо підпорядкованих одному керівнику. Якщо керівник завжди доступний (немає підлеглих), то високі витрати, пов’язані з його простоєм; якщо підлеглих занадто багато, завантаженість керівника призводить до того, що він виявляється практично недоступний. Це різко збільшує витрати на очікування. Існує оптимум, який визначається за загальним витратам; 
  • фіксована відповідальність (делегування відповідальності підлеглому не знімає цю відповідальність з керівника. Вона просто розподіляється: підлеглий несе відповідальність перед своїм керівником, а тог - перед тим, хто йому дав завдання. Звільнити керівника від відповідальності за виконання цього завдання може тільки той, хто поставив завдання); 
  • відповідність прав і відповідальності (обсяг делегованих прав повинен відповідати обсягу делегованих обов’язків. Без прав, відповідних обов’язків, робота приречена на провал); 
  • передача відповідальності на можливо більш низький рівень (будь-яке завдання слід передавати на найнижчий рівень управління. Високооплачувані посадовці повинні вирішувати свої питання і не виконувати роботу, яку можна доручити підлеглим); 
  • звітність за відхиленнями (працівник повинен доповідати своєму керівнику тільки про намічені або доконаних істотних відхиленнях від наміченого плану, як негативних, так і позитивних).