Теоретичний матеріал до теми 9

        Оскільки покупець - ключова фігура для маркетингу й має виразне, все­бічне уявлення про товар, види класифікації споживчих товарів і товарів про­мислового призначення необхідно розглянути детальніше.

        Класифікація споживчих товарів

        Виділяють чотири типи споживчих товарів: 1) товари повсякденного попи­ту; 2) товари попереднього вибору; 3) товари особливого попиту; 4) товари пасивного попиту. Вони відрізняються один від одного за зусиллями, яких споживач докладає для прийняття рішення про купівлю, за поведінкою і час­тотою купівлі.

        Товари повсякденного попиту - це товари, які споживач ісупує часто, без роздумів, із найменшими зусиллями на придбання. Товари попереднього вибору - це товари, купуючи які споживач порівнює кілька можливих варіантів за ціною та якістю, зовнішнім оформленням. Товари особливого попиту - це товари, на пошук і придбання яких споживач витрачає значні зусилля. Товари пасивного попиту - це то­вари, про які споживач не знає, а якщо і знає, то за звичайних умов не думає про їх придбання. На рисунку 9-1 показано, як тип споживчого товару впливає на складники комплексу маркетингу, а також і показники прихиль­ності до бренда й купівельної поведінки споживача щодо наведених типів товарів.

Рисунок 9-1 Класифікація споживчих товарів

         Різні люди мають особисті підходи до класифікації споживчих товарів. Так, людина може розглядати фотоапарат як товар попереднього вибору й у цьому випадку зайде у кілька магазинів, перш ніж зупинитися на певній марці, інший - сприймає фотоапарат як товар особливого попиту й купить тільки марку Nikon.

         Належність товару до певної групи може змінюватися залежно від часу вихо­ду товару на ринок. 

         Класифікація товарів промислового призначення

         Основна характеристика товарів промислового призначення - їх збут ви­ступає результатом похідного попиту (збут товарів промислового призначен­ня похідний від збуту споживчих товарів).

         Товари виробничого призначення - товари, що використовуються у виробництві інших товарів і стають частиною кінцевого продукту.  Як уже зазнача­лося, маркетинг цих товарів ґрунтується на таких показниках, як ціна, якість, своєчасність постачання й обслуговування, а продаж їх переважно здійсню­ється безпосередньо промисловим споживачам.

         Допоміжні товари - це споруди, устаткування, допоміжні матеріали та послуги, які закуповують для забезпечення процесу виробництва інших про­дуктів і послуг:

• Споруди - будівлі та стаціонарне устаткування. Оскільки їх закупівля потребує капіталовкладень, промисловий споживач має справу з торго­вельними представниками будівельних компаній і виробників. Ціну встановлюють зазвичай під час торгів.
• Допоміжне устаткування - це ручний інструмент, офісне устаткування, що закуповує споживач невеликими партіями. Виробники таких проми­слових товарів не вступають у безпосередній зв’язок із покупцями, а діють через дистриб’юторів, щоб вийти на значну кількість споживачів.
• Допоміжні матеріали подібні до споживчих товарів повсякденного попи­ту. До них належать такі продукти, як мастила, поштовий папір, швабри тощо. їх купують із незначною затратою зусиль методом повторних заку­півель без змін, про який ішлося раніше. Основними критеріями висту­пає ціна товару й умови постачання.
• Послуги - це заходи надання допомоги промисловому споживачеві. Ця категорія включає послуги з технічного обслуговування й ремонту устатку­вання, а також інші послуги - юридичні, наукові, податкові консультації. Основний маркетинговий чинник тут - репутація постачальника послуг.