Лекція-7.Оплата праці. Нормування праці. Тарифна система.

) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за суміщення професій (посад); розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт; виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника; робота у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці; інтенсивність праці; робота в нічний час; керівництво бригадою; висока професійна майстерність; класність водіям (машиністам) транспортних засобів; високі досягнення в праці, в тому числі державним службовцям; виконання особливо важливої роботи на певний термін; знання та використання в роботі іноземної мови; допуск до державної таємниці; дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні класи суддів; науковий ступінь; інші надбавки та доплати, передбачені чинним законодавством, включаючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати; премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування; оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні, у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством; суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників; суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати; вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку тощо; витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам; вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундирування; оплата за невідпрацьований час: суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей; оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору; оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток; суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів; оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні; оплата простоїв не з вини працівника та ін.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. До них, зокрема, належать: нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках; винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер (винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи); премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду; премії за виконання важливих та особливо важливих завдань; одноразові заохочення, наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі; матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників; виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі (оплата або дотації на харчування працівників; оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах; вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок; інші виплати, що мають індивідуальний характер та ін.

Відповідно до структури заробітної плати, встановленої в Законі України "Про оплату праці", на підприємстві створюється фонд заробітної плати, який складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Більш детальне регулювання складу фондів оплати праці здійснюється Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. № 5. Інструкція розроблена з урахуванням вимог міжнародних стандартів у системі статистики оплати праці й Системи національних рахунків (СНР 93) та містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, відділення, представництва та інші відособлені структурні підрозділи.

Необхідно відрізняти заробітну плату від винагороди, передбаченої цивільно-правовими договорами: підряду, доручення та ін. Заробітна плата становить собою оплату витрат живої праці у процесі суспільного виробництва, а винагорода за цивільно-правовими договорами - це оплата кінцевих результатів праці. Заробітна плата тісно пов'язана з нормуванням праці і являє собою оплату певної міри праці у заздалегідь визначеному розмірі. Найбільше розрізняють методи, які застосовуються державою для регулювання відносин з оплати праці. Так, якщо оплата праці за цивільно-правовими договорами встановлюється сторонами довільно, виходячи з розцінок, які складаються під впливом ринку, то в трудових відносинах Законом України "Про оплату праці" передбачені сфери державного і договірного регулювання оплати праці. Нарешті, держава встановлює важливий загальнодержавний соціальний стандарт - мінімальний розмір заробітної плати, який є обов'язковим для всіх роботодавців незалежно від форми власності й не може бути знижений ні в односторонньому порядку, ні за угодою з працівником.

Що ж до гарантійних і компенсаційних виплат, то вони, строго кажучи, не є заробітною платою, оскільки мають інше цільове призначення, однак будучи включеними в єдиний організаційний та обліковий механізм, входять складовим елементом до системи організації оплати праці. Важливо, на наш погляд, звернути увагу на те, що в Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889 в абз. З п. 1.1 ст. 1 встановлено, що для цілей цього Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Це свідчить про єдине цільове призначення заробітної плати і заохочувальних та компенсаційних виплат.

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, отримані в результаті їх господарської діяльності. Для установ і організацій, які фінансуються з бюджету, - це кошти, що виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, отриманого в результаті господарської діяльності, а також з інших джерел.

Об'єднання громадян оплачують працю найманих працівників з коштів, які формуються відповідно до їхніх статутів.

Оплата праці має бути так організована, щоб забезпечити функції, які на неї покладаються, - відновлюючу і стимулюючу. Відновлююча функція полягає в тому, що розмір заробітної плати тісно пов'язаний з рівнем життя населення, з таким важливим соціальним стандартом, як прожитковий рівень, який характеризує мінімально допустимі умови відновлення активного фізичного стану людини. Рівень заробітної плати багато в чому зумовлює купівельну спроможність працівників. За інформацією Статистичного бюро Європейської комісії індекс купівельної спроможності в Україні у 1998 р. становив 17 % від прийнятої європейської норми. За даними Світового банку, 1/3 громадян України (понад 17 млн осіб) опинилися за межею бідності, а узагальнений рівень їх споживання на 10 % нижчий межі фізичного виживання (Лінецький С. Соціальні виплати // Юридичний вісник України. - 1998. - №4. - С. 3). У таких умовах важко говорити про відновлюючу функцію заробітної плати. На думку фахівців, особливість заробітної плати в Україні полягає в тому, що вона не є реальною платою за працю і не забезпечує відновлення робочої сили людини, її здатності до праці (Квин Е. Сущность заработной платы и особенности ее проявления в Украине // Предпринимательство. Хозяйство и право. - 1999. - № 1. - С. 27).

Фахівці стверджують, що середній рівень доходів з розрахунку середньої заробітної плати не дає можливості навіть нормально харчуватися, не кажучи вже про розширене відтворювання робочої сили. Погане харчування негативно впливає на фізіологію організму людини та призводить до незворотних змін у стані здоров'я (Уяздовська О.В. Купівельна спроможність заробітної плати працівника промисловості України в 1990-1997 роках у контексті визначення соціальних стандартів // Соціальний захист. - 1998. - № 6. - С. 55-60). Тому необхідним чинником забезпечення економічного прогресу, прискорення економічних реформ є підвищення номінальної зарплати, її платоспроможності, доведення її не лише до прожиткового мінімуму, а й до рівня, який би забезпечував гідне існування працівнику та членам його сім'ї, як цього вимагають міжнародні стандарти. Все це приведе до реального відтворювання робочої сили - людини: не тільки головної рушійної сили всякої реформи, а й, головним чином, мети будь-якої реформи.

На думку економістів, реальні зрушення в економіці постсоціалістичних держав почалися лише тоді, коли середня зарплата зросла до 300 доларів на місяць (Політика заробітної плати: потреби часу // Урядовий кур'єр. - 1998. - № 216-217. - 12 листопада).

Незважаючи на певне зростання середньої заробітної плати в Україні, - наприклад, за січень - березень 2007 р. воно становило 1161 грн (Урядовий кур'єр. - 2007. - 31 травня), - така платня не може вважатися достатньою для нормального існування працівника, не говорячи про членів його сім'ї. Фахівці звертають увагу, що в Україні мати роботу, ще не означає бути соціально захищеним. Зокрема, доктори економічних наук А. Блінов (Академія народного господарства при уряді РФ) і А. Сидорова (Донецький національний університет) у своєму дослідженні змушені констатувати, що в Росії і в Україні існує специфічний феномен - працюючі бідні, тоді як в усіх країнах, що нормально розвиваються, наявність роботи завжди є гарантією процвітання, пристойного доходу (Блінов А., Сидорова А. Проблема бідності в Росії і в Україні // Економіст. - 2006. - № 3. - С. 21- 23). За даними офіційної статистики середній рівень заробітної плати в 2004 р. у Росії становив 120 дол., а в Україні - 111,3 дол. (Проблемы бедности в современной России / Аналитический вестник. - 2003. - № 20 (213). - С. 80; Статистичний щорічник України за 2004 рік. - К.: Вид-во "Консультант", 2005. - С. 71, 426).

Правильна організація оплати праці, дотримання справедливих пропорцій, співвідношень, обліку розмірів заробітної плати з умовами і результатами праці слугують могутнім чинником стимулювання продуктивності праці, зацікавленості працівника в підвищенні результативності та якості роботи. Так, дослідження, проведені на предмет виявлення пріоритетів у мотивації трудової діяльності працівників на підприємствах різних форм власності, показали, що головним пріоритетом у праці в сучасних умовах є оплата праці, зокрема висока заробітна плата (Костиш и на Т. Мотиваційні основи оплати праці на підприємствах торгівлі різних форм власності // Україна: аспекти праці. - 1998. - № 2. - С. 19).

Нині політика щодо грошових доходів населення, у структурі яких найбільшу частку становить оплата праці, є одним із найважливіших напрямків соціально-економічної політики держави і має охоплювати всі верстви населення, сприяти зростанню реальних доходів працюючого та непрацюючого населення. В Основних напрямах політики щодо грошових доходів населення України, схвалених Указом Президента України від 7 серпня 1999 р. № 969/99 (Офіційний вісник України. - 1999. - № 32), визначається нагальна потреба реформування системи оплати праці, спрямованого на істотне підвищення заробітної плати.

Проведений аналіз дає можливість сформулювати ще одну функцію заробітної плати - соціальну. Вплив зарплати на якість робочої сили здійснюється не тільки безпосередньо, вона має також великий опосередкований вплив на розвиток соціальних процесів. Адже саме від заробітної плати здійснюються відрахування - страхові внески до різних соціальних фондів, формуються податки. Таким чином, зарплата багато в чому зумовлює рівень охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, підготовки кадрів.

Потрібно визнати, що заробітна плата є провідним інструментом соціальної політики. Вона зумовлює рівень соціальності суспільства, здатності держави підтримувати рівень якості життя соціуму загалом і кожної людини зокрема.