Теоретичний матеріал. Продуктивність праці та методи її вимірювання

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці (МОП) розрізняють поняття «продуктивність» і «продуктивність праці».

Продуктивність  як економічна категорія характеризує ефективність використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) для виробництва продукції, надання послуг.

Як загальний показник ефективності, вона відбиває взаємозв’язок між результатом (кількістю і якістю виробленої продукції, наданих послуг) і ресурсами, які були витрачені.

Продуктивність застосовується при оцінці, порівняльного аналізу ступеня ефективності використання ресурсів на різних рівнях економічної системи та стадіях відтворення.

Продуктивність праці — це ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати певну кількість споживчих вартостей за одиницю робочого часу.

Ефективність раці (продуктивність) величина змінна, яка залежить від багатьох факторів, а саме:

-        професійної майстерності працівників;

-        рівня організації і оплати праці;

-        колективної та особистої зацікавленості працівників в збільшенні кількості виготовленої продукції;

-        природної обдарованості і розумової здатності людини.

Для планування та аналізу рівня продуктивності праці використовують різні показники та методи вимірювання продуктивності праці.

Для визначення рівня продуктивності праці використовують наступні показники:

1. Виробіток.
2. Трудомісткість.

1. Виробіток (В) — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до вели­чини робочого часу, витраченого на його виробництво:	2. Трудомісткість (ТМ) – витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції одним, або групою працівників певної професії та кваліфікації. Це обернена величина виробітку: