2. Ефект фінансового важеля

Для будь-якої акціонерної компанії принципове значення має правило, за яким як власні, так і позичені кошти забезпечують віддачу у формі прибутку (доходу).

Якщо корпорація у виробничо-торговельній діяльності використовує як власний, так і позиковий капітал, то дохідність (рентабельність) власного капіталу може бути підвищена за рахунок залучення банківських кредитів. У теорії фінансового менеджменту таке підвищення рентабельності власного капіталу називають ефектом фінансового левериджу.

Загальна формула для розрахунку фінансового важеля (левериджу) має вигляд:

де    ЕФЛ – ефект фінансового левериджу;

       СПП – ставка податку на прибуток, частка  одиниці;

       РА – рентабельність активів;

–середня розрахункова ставка процента за кредит;

       ПК – позиковий капітал, грн.;

       ВК – власний капітал, грн.;

       (1 - СПП) – податковий коректор (щит);

      (РА - ) – диференціал фінансового важеля;

–коефіцієнт заборгованості.


Щодо розрахунку левериджу можна зробити такі висновки:

  1. якщо нова позика приносить корпорації зростання рівня ЕФЛ, то вона є вигідною;

  2. при цьому слід слідкувати за станом диференціала: при збільшенні коефіцієнта заборгованості банк змушений компенсувати зростання кредитного ризику підвищенням «ціни», позикових коштів;

  3. ризик кредитора виражається величиною диференціала: за вищого диференціала ризик у банку менший, і навпаки.