КОНСПЕКТ: Детермінований та стохастичний аналіз

Прийоми кореляційного аналізу застосовують для виміру впливу факторів у стохастичному аналізі, коли взаємозв'язок показників неповний, імовірнісний.

Розрізняють парну і множинну кореляції.
= Парна кореляція — це зв'язок між двома показниками, один з яких є факторним, а другий — результативним.
= Множинна кореляція виникає від взаємодії кількох факторів і результативного показника.

Необхідні умови застосування кореляційного аналізу такі.

1.  Наявність достатньо великого числа спостережень за вели­чиною досліджуваних факторів і результативних показників (у динаміці або за поточний рік за сукупністю однорідних об'єктів).

2.  Досліджувані фактори належить вимірювати кількісно і відображати в тих чи інших джерелах інформації.

Застосування кореляційного аналізу дає змогу вирішити такі завдання:

1)  визначити зміну результативного показника під впливом одного або кількох факторів (в абсолютному вимірі), тобто дізна­тися, на скільки одиниць змінюється величина результативного показника при зміні факторного на одну одиницю;

2) встановити відносний ступінь залежності результативного показника від кожного фактора.

Етапи кореляційного аналізу: 

На першому етапі визначають фактори, які справляють вплив на результативний показник, і відбирають найсуттєвіші для кореляційного аналізу. Відбір факторів для кореляційного аналізу є дуже важливим для економічного аналізу. Від того, на­скільки правильно зроблено відбір факторів, залежить точність висновків за підсумками аналізів.

При цьому необхідно дотри­мувати таких правил:

•   фактори мають перебувати в причинно-наслідковому зв’язку з результативним показником;

•   необхідно відбирати найбільш значущі фактори, котрі справляють відчутний вплив на результативний показник;

•   фактори мають бути вимірними кількісно, тобто мати оди­ницю виміру, а інформація про них має міститися в обліку або звітності;

•   у кореляційну модель лінійного типу не рекомендують включати фактори, зв'язок котрих з результативним показником має криволінійний характер;

•   не рекомендують включати в кореляційну модель взаємо­пов'язані фактори (якщо парний коефіцієнт кореляції двох фак­торів більший від 0,85, то, за правилами кореляційного аналізу, один із них необхідно виключити, інакше це призведе до викрив­лення результатів аналізу);

•   не бажано включати в кореляційну модель фактори, зв'я­зок котрих із результативним показником має функціональний характер.

Велику допомогу у відборі факторів для кореляційної моделі надають аналітичні угруповання, спосіб порівняння паралельних і динамічних рядів, лінійні графіки. За їхньою допомогою мож­на визначити наявність, напрям і форму залежності показників, що вивчаються.

На другому етапі збирають вихідну інформацію про кож­ний факторний і результативний показник. її можна перевіри­ти на точність, однорідність і відповідність закону нормального розподілу.

Передовсім необхідно переконатися у достовірності інфор­мації, наскільки вона відповідає об'єктивній дійсності. Викорис­тання недостовірної, неточної інформації призводить до непра­вильних результатів аналізу і до неправильних висновків.

Одна з умов кореляційного аналізу — однорідність інформації відносно розподілу її близько до середнього рівня.

Якщо в сукупності є групи об'єктів, котрі значно відрізня­ються від середнього рівня, то це вказує на неоднорідність початкової інформації. Критеріями однорідності інформації слугують середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації, які розраховують за кожним факторним і результативним по­казником.