КОНСПЕКТ: Детермінований та стохастичний аналіз

1. Системи виміру впливу факторів у детермінованому аналізі

Визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативних показників — це одне із методологічних питань в аналізі.

Елімінування - прийом аналізу усунення, виключення впливу всіх, крім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі факто­ри змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюєть­ся один, а всі інші залишаються без зміни; потім змінюються два; потім три і т.д. за незмінних інших. Це дає змогу визначи­ти вплив кожного фактора на величину досліджуваного показ­ника окремо.

 
МЕТОДИ ЕЛІМІНУВАННЯ:

1. Метод ланцюгової підста­новки. Його застосовують для розрахунку впливу факторів в усіх типах детермінованих факторних моделей: в адитивних, мультиплікативних, кратних і змішаних (комбінованих). Цей спосіб дає змогу визначати вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результатив­ного показника на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох І наступ них факторів, допускаючи, що інші не змінюються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дає змогу елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, і визначити його вплив на приріст результативного показника.

2. Метод абсолютних різниць застосовують для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в детер­мінованому аналізі, але тільки в мультиплікативних моделях та мультиплікативно-адитивного типу. І хоча використання його обмеже­не, завдяки його простоті він широко застосовується в економіч­ному аналізі.

Застосовуючи його, величину впливу факторів розраховують помноженням абсолютного приросту значення досліджуваного фак­тора на базовий рівень факторів, які стоять справа від нього, і на поточний рівень факторів, розташованих зліва від нього в моделі.

За допомогою способу абсолютних різниць одержують ті самі результати, що й за допомогою способу ланцюгової підстановки. При цьому також необхідно пильнувати, щоб алгебраїчна сума приросту результативного показника за рахунок окремих фак­торі» дорівнювала його загальному приросту.

3. Метод відносних різниць застосовують для виміру впливу факторів на приріст результативного показника тільки в мульти­плікативних моделях. При цьому використовують відносний приріст факторних показників, виражений коефіцієнтом або про­центом.

За цим правилом для розрахунку впливу першого фактора необхідно помножити базову величину результативного показни­ка на відносно приріст першого фактора, вираженого десятковим дробом.

Спосіб відносних різниць зручно застосовувати тоді, коли по­трібно розраховувати вплив великого комплексу факторів (8— 10 і більше). На відміну від попередніх способів тут значно ско­рочується число обчислювальних процедур, що зумовлює його перевагу.

 
4. Метод пропорційного поділу використовують тоді, коли ма­ють справу з адитивними моделями і моделями кратно-адитивного типу. У моделях кратно-адитивного виду спершу необхідно за ме­тодом ланцюгової підстановки визначити, наскільки змінився ре­зультативний показник за рахунок числівника і знаменника, а потім за способом пропорційного поділу зробити обрахунок впли­ву факторів другого порядку за наведеними вище алгоритмами.

5. Інтегральний метод застосовують для виміру впливу фак­торів у мультиплікативних, кратних і кратно-адитивних моде­лях. Застосування цього способу дає змогу отримати точніші ре­зультати розрахунку впливу факторів порівняно з методами лан­цюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць, оскільки додатковий приріст результативного показника від взаємодії фак­торів приєднується не до останнього фактора, а ділиться порівну між ними.

Балансовий спосіб — це спеціальний прийом зістав­лення взаємозв'язаних показників господарської діяльності. Ви­користання балансового способу є доцільним, коли зв'язок між окремими показниками відображено у формі балансу, тобто рі­вних підсумків, отриманих у результаті низки різноманітних зі­ставлень цих показників.

Оскільки першим історичним прикладом узгодження великої кількості показників господарської діяльності за допомогою встановлення рівності двох підсумків цих показників був бухга­лтерський баланс, цей спосіб аналізу отримав назву балансово­го. За його використання рівність підсумків (баланс) є підтвер­дженням того, що в аналізі враховано всі взаємозв'язані фак­тори й відповідні економічні показники, а зв'язок між ними ви­значено правильно.

2. Способи виміру впливу факторів у стохастичному аналізі

Прийоми кореляційного аналізу застосовують для виміру впливу факторів у стохастичному аналізі, коли взаємозв'язок показників неповний, імовірнісний.

Розрізняють парну і множинну кореляції.
= Парна кореляція — це зв'язок між двома показниками, один з яких є факторним, а другий — результативним.
= Множинна кореляція виникає від взаємодії кількох факторів і результативного показника.

Необхідні умови застосування кореляційного аналізу такі.

1.  Наявність достатньо великого числа спостережень за вели­чиною досліджуваних факторів і результативних показників (у динаміці або за поточний рік за сукупністю однорідних об'єктів).

2.  Досліджувані фактори належить вимірювати кількісно і відображати в тих чи інших джерелах інформації.

Застосування кореляційного аналізу дає змогу вирішити такі завдання:

1)  визначити зміну результативного показника під впливом одного або кількох факторів (в абсолютному вимірі), тобто дізна­тися, на скільки одиниць змінюється величина результативного показника при зміні факторного на одну одиницю;

2) встановити відносний ступінь залежності результативного показника від кожного фактора.

Етапи кореляційного аналізу: 

На першому етапі визначають фактори, які справляють вплив на результативний показник, і відбирають найсуттєвіші для кореляційного аналізу. Відбір факторів для кореляційного аналізу є дуже важливим для економічного аналізу. Від того, на­скільки правильно зроблено відбір факторів, залежить точність висновків за підсумками аналізів.

При цьому необхідно дотри­мувати таких правил:

•   фактори мають перебувати в причинно-наслідковому зв’язку з результативним показником;

•   необхідно відбирати найбільш значущі фактори, котрі справляють відчутний вплив на результативний показник;

•   фактори мають бути вимірними кількісно, тобто мати оди­ницю виміру, а інформація про них має міститися в обліку або звітності;

•   у кореляційну модель лінійного типу не рекомендують включати фактори, зв'язок котрих з результативним показником має криволінійний характер;

•   не рекомендують включати в кореляційну модель взаємо­пов'язані фактори (якщо парний коефіцієнт кореляції двох фак­торів більший від 0,85, то, за правилами кореляційного аналізу, один із них необхідно виключити, інакше це призведе до викрив­лення результатів аналізу);

•   не бажано включати в кореляційну модель фактори, зв'я­зок котрих із результативним показником має функціональний характер.

Велику допомогу у відборі факторів для кореляційної моделі надають аналітичні угруповання, спосіб порівняння паралельних і динамічних рядів, лінійні графіки. За їхньою допомогою мож­на визначити наявність, напрям і форму залежності показників, що вивчаються.

На другому етапі збирають вихідну інформацію про кож­ний факторний і результативний показник. її можна перевіри­ти на точність, однорідність і відповідність закону нормального розподілу.

Передовсім необхідно переконатися у достовірності інфор­мації, наскільки вона відповідає об'єктивній дійсності. Викорис­тання недостовірної, неточної інформації призводить до непра­вильних результатів аналізу і до неправильних висновків.

Одна з умов кореляційного аналізу — однорідність інформації відносно розподілу її близько до середнього рівня.

Якщо в сукупності є групи об'єктів, котрі значно відрізня­ються від середнього рівня, то це вказує на неоднорідність початкової інформації. Критеріями однорідності інформації слугують середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації, які розраховують за кожним факторним і результативним по­казником.