КОНСПЕКТ: Детермінований та стохастичний аналіз

Визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативних показників — це одне із методологічних питань в аналізі.

Елімінування - прийом аналізу усунення, виключення впливу всіх, крім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі факто­ри змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюєть­ся один, а всі інші залишаються без зміни; потім змінюються два; потім три і т.д. за незмінних інших. Це дає змогу визначи­ти вплив кожного фактора на величину досліджуваного показ­ника окремо.

 
МЕТОДИ ЕЛІМІНУВАННЯ:

1. Метод ланцюгової підста­новки. Його застосовують для розрахунку впливу факторів в усіх типах детермінованих факторних моделей: в адитивних, мультиплікативних, кратних і змішаних (комбінованих). Цей спосіб дає змогу визначати вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результатив­ного показника на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох І наступ них факторів, допускаючи, що інші не змінюються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора дає змогу елімінувати вплив усіх факторів, крім одного, і визначити його вплив на приріст результативного показника.

2. Метод абсолютних різниць застосовують для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в детер­мінованому аналізі, але тільки в мультиплікативних моделях та мультиплікативно-адитивного типу. І хоча використання його обмеже­не, завдяки його простоті він широко застосовується в економіч­ному аналізі.

Застосовуючи його, величину впливу факторів розраховують помноженням абсолютного приросту значення досліджуваного фак­тора на базовий рівень факторів, які стоять справа від нього, і на поточний рівень факторів, розташованих зліва від нього в моделі.

За допомогою способу абсолютних різниць одержують ті самі результати, що й за допомогою способу ланцюгової підстановки. При цьому також необхідно пильнувати, щоб алгебраїчна сума приросту результативного показника за рахунок окремих фак­торі» дорівнювала його загальному приросту.

3. Метод відносних різниць застосовують для виміру впливу факторів на приріст результативного показника тільки в мульти­плікативних моделях. При цьому використовують відносний приріст факторних показників, виражений коефіцієнтом або про­центом.

За цим правилом для розрахунку впливу першого фактора необхідно помножити базову величину результативного показни­ка на відносно приріст першого фактора, вираженого десятковим дробом.

Спосіб відносних різниць зручно застосовувати тоді, коли по­трібно розраховувати вплив великого комплексу факторів (8— 10 і більше). На відміну від попередніх способів тут значно ско­рочується число обчислювальних процедур, що зумовлює його перевагу.

 
4. Метод пропорційного поділу використовують тоді, коли ма­ють справу з адитивними моделями і моделями кратно-адитивного типу. У моделях кратно-адитивного виду спершу необхідно за ме­тодом ланцюгової підстановки визначити, наскільки змінився ре­зультативний показник за рахунок числівника і знаменника, а потім за способом пропорційного поділу зробити обрахунок впли­ву факторів другого порядку за наведеними вище алгоритмами.

5. Інтегральний метод застосовують для виміру впливу фак­торів у мультиплікативних, кратних і кратно-адитивних моде­лях. Застосування цього способу дає змогу отримати точніші ре­зультати розрахунку впливу факторів порівняно з методами лан­цюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць, оскільки додатковий приріст результативного показника від взаємодії фак­торів приєднується не до останнього фактора, а ділиться порівну між ними.

Балансовий спосіб — це спеціальний прийом зістав­лення взаємозв'язаних показників господарської діяльності. Ви­користання балансового способу є доцільним, коли зв'язок між окремими показниками відображено у формі балансу, тобто рі­вних підсумків, отриманих у результаті низки різноманітних зі­ставлень цих показників.

Оскільки першим історичним прикладом узгодження великої кількості показників господарської діяльності за допомогою встановлення рівності двох підсумків цих показників був бухга­лтерський баланс, цей спосіб аналізу отримав назву балансово­го. За його використання рівність підсумків (баланс) є підтвер­дженням того, що в аналізі враховано всі взаємозв'язані фак­тори й відповідні економічні показники, а зв'язок між ними ви­значено правильно.