Теоретичний матеріал до теми

В основі управління землевпорядним виробництвом лежить система методів. Метод – це спосіб, прийом або система прийомів для досягнення певної мети. Оскільки процес виробництва є багатогранним, система методів управління включає такі основні методи, як економічні, організаційно-розпорядчі, соціально-психологічні. Всі вони використовуються в процесі управління взаємопов’язано. Оволодіння методами управління сприяє піднесенню ефективності суспільного виробництва.

Економічні методи управління передбачають планування, прогнозування, господарський розрахунок і економічний аналіз. 

Суть економічних методів управління полягає у створенні таких економічних умов, коли напрям виробничої діяльності визначає сама проектна організація, ї виробничі підрозділи, окремі виконавці під впливом відповідних економічних стимулів. Центральною ланкою управління є планування заходів щодо раціональної організації земельних ресурсів. 

Планування – це заздалегідь намічений порядок дій, необхідний для досягнення поставленої цілі. Планування здійснюють аналітичними, нормативними і балансовими методами.

Аналітичний метод використовується на першому етапі розробки плану, коли весь процес планування розкладають на складові частини – елементи (об’ємний план, кошторис витрат, штатний розпис, фінансовий план, план матеріально-технічного постачання, календарний план тощо), з’ясовують вплив факторів на процес, що планується, та визначають завдання на плановий період. 

Нормативним методом обґрунтовують кількісні показники планового завдання. Так, для визначення об’ємного плану проектнопошукових робіт розраховують вартість землевпорядкування за діючими нормами виробітку залежно від розміру площі землеволодіння, землекористування, масштабу плану та категорії трудності робіт. 

Балансовий метод дає змогу вирішувати питання розвитку виробництва та забезпечення трудовими і фінансовими ресурсами.

Прогнозування – це наукове дослідження, яке включає всебічний аналіз і вивчення тенденцій розвитку розглянутого процесу в умовах дії об’єктивних законів. 

Економічний прогноз визначає основні напрями розвитку економіки і відбиває сукупність складних зовнішніх і внутрішніх зв’язків та залежностей між ланками і секторами економіки.. Існують два підходи до прогнозування: кількісний та якісний. 

Кількісний підхід базується на інформації, яку можна одержати, знаючи тенденції зміни параметрів або маючи статистично достовірні залежності, що характеризують безпосередньо виробничу діяльність об’єкта управління.

Якісний підхід ґрунтується на досвіді, інтуїції, експертних оцінках фахівців у галузі прийняття рішень.

Крім розглянутих вище в плановій роботі все ширше застосовуються методи прогнозування і моделювання.

Прогнозування – це система обгрунтованих оцінок можливих кількісних і якісних змін складових земельного фонду України, що випливають із завдань перспективного розвитку продуктивних сил, оцінок результатів різних заходів, а також необхідних для їх досягнення ресурсів та організаційних дій.

Моделювання – це метод дослідження явищ і процесів, що ґрунтується на заміні конкретного об’єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним до нього (моделлю).

Одним з економічних методів управління на сучасному етапі є господарський розрахунок, який базується на товарно-грошових відносинах і законах вартості. 

Господарський розрахунок – це метод організації ведення підприємства, при якому кожне підприємство порівнює в грошовій формі витрати і результати виробництва (надання послуг), намагається відшкодовувати витрати власними доходами, тобто забезпечувати самоокупність і оптимальну рентабельність виробництва.

Економічний метод управління повинен виходити із здійснення внутрішнього господарського розрахунку, який передбачає: доведення кожному виробничому підрозділу завдання щодо виготовлення продукції і лімітів витрат; облік і контроль протягом року виготовлення продукції і витрат по кожному госпрозрахунковому підрозділу; матеріальне стимулювання і визначення фонду заохочення за економію витрат і перевиконання плану виробництва продукції наприкінці року. Цей метод створює матеріальну зацікавленість проектних організацій у досягненні вищої рентабельності, тобто перевищенні доходів над витратами, в одержанні прибутку, оскільки значна частина його направляється на розширення основних фондів і оборотних коштів, на утворення фондів економічного стимулювання працівників проектної організації.

Основне завдання економічного аналізу як методу управління виробничо-господарською діяльністю в землевпорядкуванні полягає у сприянні планомірному піднесенню ефективності не тільки землевпорядного, але й усього суспільного виробництва.

У процесі аналізу застосовують різноманітні прийоми і способи систематизації та обробки даних. Найбільшого поширення набув спосіб порівняння виробничих показників шляхом співставлення фактично досягнутих з плановими, фактично досягнутих з підсумками роботи за попередній період, фактично досягнутих з сусідніми проектними організаціями або головною проектною організацією.

У здійсненні економічних методів управління важлива роль належить організаційно-розпорядчим методам управління виробництвом. Якщо економічні методи являють собою систему економічних заходів, що визначають господарську діяльність, то організаційні методи передбачають роб розу рішень, визначення термінів виконання, а розпорядчі – встановлення певних дій, команд для досягнення мети. Організаційні і розпорядчі методи управління ґрунтуються на економічних методах.

Організаційно-розпорядчі методи управління передбачають розпорядчі дії щодо керівництва господарською діяльністю проектної організації і організаційного впливу на об’єкт управління з метою досягнення поставленої мети. Ці методи управління мають одно варіантний характер, на відміну від економічних, які передбачають багато варіантів розв’язання завдань.

Організаційні методи управління знаходять своє відображення у формі регламентування та організаційного нормування і визначаються єдиною системою управління в державі.

Організаційне регламентування і нормування надають процесу управління системний і об’єктивний характер, чим уникають випадкових і добровільних дій в процесі управління.

Формами розпорядчого впливу є накази і розпорядження. Вони можуть видаватися як у письмовій, так і в усній формі, але з обов’язковою вказівкою, що, коли і кому робити, кого і за що заохотити або кому і за що накласти стягнення. Розпорядчі методи управління потребують постійного контролю, перевірки виконання. На якість управління в цілому найбільше впливають розпорядчі методи, які залежать від знань, уміння, індивідуальності і таланту керівника. Тому при підборі керівників апарату управління і виробничих підрозділів у землевпорядкуванні необхідно всебічно оцінювати висунуту на відповідну посаду людину.

Об’єктом управлінського впливу у виробничому колективі є людина, що потребує реалізації соціально-психологічних методів управління, тобто системи зв’язків і відносин між керівником і людьми. 

Соціальні методи управління за змістом і цільовою спрямованістю є відображенням об’єктивних соціальних зв’язків і стосунків усередині трудових колективів і між ними. Вони забезпечують формування й розвиток трудових колективів завдяки управлінню свідомістю і поведінкою людей через фактори їхньої діяльності. Такими факторами є потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі, нахили тощо.

Психологічні методи управління використовуються з метою гармонізації стосунків працівників фірми і встановлення сприятливого психологічного клімату. Об’єктом психологічних методів управління на рівні підприємства є індивід, а метою – управління психічною діяльністю особистості кожного працівника для раціонального регулювання його поведінки.

Головна мета застосування цих методів – формування у колективі позитивного соціально-психологічного клімату, завдяки чому значною мірою будуть вирішуватися організаційні та економічні завдання.

Соціально-психологічні методи за способом своєї дії поділяються на дві групи – соціальні і психологічні. Керуюча дія соціальних методів ґрунтується на врахуванні особливостей взаємодії людей, форм спілкування, існуючих культурних норм і цінностей. Психологічні методи ґрунтуються на закономірностях функціонування людської психіки. Отже, за допомогою соціальних методів управління здійснюється управління відносинами в колективах і між колективами, а за допомогою психологічних – управління поведінкою індивіда і міжособовими стосунками у колективі.

Від вмілого застосування розкритих методів залежить якість управління керівника, ефективність управлінської праці в цілому.