Теоретичний матеріал до теми

Система управління як сфера суспільної практики охоплює чотири основні групи елементів: механізм управління, структуру управління, процес управління та розвиток управління.

Механізм управління будується на таких вихідних фундаментальних елементах: принципи, цілі, функції і методи управління.

Принципи управління – це ті основоположні засади, які притаманні всім компонентам системи управління в процесі її функціонування на всіх етапах її розвитку.

Цілі управління визначають бажаний стан системи управління в майбутньому.

Під системою управління слід розуміти сукупність взаємопов’язаних елементів, куди входять люди, предмети і засоби праці. Взаємодія елементів системи породжує нові якості, окремим її елементам.

В землевпорядних організаціях, як і в системах управління, взаємопов’язано існують дві підсистеми: керуюча і керована. Керуюча підсистема, як об’єкт управління, – це система органів лінійного управління і органів функціональних служб. Органи лінійного управління включають керівника землевпорядної організації, головних і галузевих спеціалістів, начальників відділів і керівників виробничих підрозділів. Органи функціональних служб включають планування, облік і звітність, матеріально-технічне постачання, технологічну підготовку виробництва та ін.

Органи лінійного управління і функціональних служб по-різному здійснюють процес управління. Так, лінійний персонал управління здійснює загальне керівництво підприємством, відділом, групою і має для цього права єдиноначальності і розпорядливості. 

Важливою умовою ефективного функціонування лінійного управління є мінімальна кількість ланок управління, завдяки чому менше осіб залучається до управління, а це робить більш сталим стан керованої підсистеми і підвищує оперативність дій. Ефективність лінійного управління залежить від послідовності і ступеня підсистеми, якій видається рішення (команда). Справа полягає в тому, щоб команди нижчестоячими ланками лінійної системи не віддавалися, обминаючи ланку, яка є наступною за тією, що віддає команду.

Для сучасної технології землевпорядного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації та поділу праці в процесі виробництва, що призводить до диференціації функцій управління, утворення спеціалізованих осередків з обмеженими функціями управління.

При функціональному способі управління кожен з керівників відає певним функціональним питанням, а підлеглість виконавця можуть визначити кілька керівників одночасно. Зокрема, керівництво у відділі, групи з питань технічної підготовки виробництва, розробки і вдосконалення методики землевпорядних робіт, технологічних процесів і підвищення якості проектних рішень, здійснює головний інженер проектної організації, а агроекономічним обґрунтуванням проектів землевпорядкування – головний агроном. 

Керована підсистема, або об’єкт управління, це сукупність комплексів виробництва: виробничих підрозділів, служб обслуговування, транспорту тощо. В економічному плані керована підсистема являє собою виробничі фонди в їх постійному русі, який відбувається завдяки діяльності людей. Тому управління рухом виробничих фондів потребує управління діяльністю людей, які здійснюють процес виробництва.

Взаємозв’язок між керуючою і керованою підсистемами здійснюється насамперед через відносини між людьми. Так, у проектній організації із землевпорядкування до керуючої підсистеми належить адміністративно-управлінській апарат на чолі з директором, а до керованої – відділи, експедиції, сектори, групи. У свою чергу, начальники відділів, експедицій, секторів є керуючою підсистемою управління стосовно керівників груп, партій, які відіграють роль керованої підсистеми.

У виробничих підрозділах керуючою підсистемою є керівники цих підрозділів, а керованою – виконавці, тобто інженерно-технічні працівники. Інженерно-технічні ж працівники є суб'єктами управління, тобто керуючою підсистемою стосовно засобів праці.

Процес управління – це виконання відокремлених, але взаємопов’язаних, об’єктивно необхідних функцій. Функція управління включає певні види цілеспрямованої діяльності по управлінню виробництвом, що зумовлено поділом праці всередині підприємства, які являють собою взаємозумовлені і взаємопов’язані складові частини процесу управління, відмінні за своїм змістом і цілями.

На сучасному етапі розвитку землевпорядкування виділяються три основні групи функцій управління: загальне керівництво, спеціалізоване управління і технічне обслуговування. 

Функції управління – це відносно самостійні, спеціалізовані види діяльності, які відокремлюються в процесі розподілу управлінської праці.

Функцією загального керівництва здійснюється планування, організація, регулювання, контроль на всіх стадіях виробництва. Ця функція покладається на керівника проектної організації, на головних спеціалістів та начальників відділів. Функції загального керівництва включають: оперативне управління виробництвом, техніко-економічне планування і аналіз, організацію праці і виробництва, фінансову діяльність і бухгалтерський облік, комплектування, підготовку і перепідготовку кадрів.

Функції спеціалізованого управління зводяться до технологічного керівництва проектними і дослідними роботами, яке здійснюють керівники груп, галузеві спеціалісти. Ці функції управління включають оперативне планування, облік і регулювання процесу землевпорядкування.

Технічне обслуговування покликане забезпечувати загальне і спеціалізоване управління своєчасною і достовірною інформацією для прийняття оптимальних рішень, а також необхідні умови праці управлінського персоналу.

До функцій технічного обслуговування відносяться оформлення, розмноження і зберігання землевпорядної документації, а також господарське, побутове обслуговування і зв’язок. 

Контроль у землевпорядкуванні передбачає перевірку розрахунків, проектних рішень, графічних матеріалів.

У землевпорядному виробництві функції управління мають свої особливості, оскільки спеціалізоване управління здійснюють, зокрема, керівники груп, які беруть участь у виготовленні проектної документації.

Функції управління складаються з елементів, основні з яких – планування, координація і регулювання, організація і контроль. Планування являє собою чітко сформульовані передбачення, прогнозування, складання планів і графіків роботи. У процесі координації забезпечують зв’язок між працівниками, які виконують різні функції. За допомогою регулювання процесу виробництва вносять певні зміни в його організацію. Організація праці – це налагодження, приведення в систему розподілу робіт, повноважень і відповідальності між керівниками і спеціалістами, забезпечення умов для встановлення правильних взаємовідносин у колективі.

Кінцевим етапом управління і його важливим елементом є контроль. Найголовніша форма контролю у землевпорядкуванні – це перевірка розрахунків, проектних рішень, графічних матеріалів.

З метою забезпечення ефективного виконання управлінських функцій в землевпорядних організаціях розробляють посадові інструкції (положення) для кожного працівника апарату управління, в яких вказують підлеглість працівника, порядок його призначення на посаду, рівень кваліфікаційних вимог, основні завдання, обов’язки і права, відповідальність за виконання обов’язків, способи матеріального стимулювання.