Організація інклюзивного навчання в закладах освіти

   В організаційній структурі системи управління інклюзивною освітою виділяються три рівні: вищий (парламентсько-президентський), центральний і місцевий.

   Вищий рівень – Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України – формує засади державної політики щодо інклюзивної освіти; ухвалює законодавство, нормативно-правові акти; контролює їх дотримання; затверджує загальнодержавні програми і стратегії розвитку інклюзивної освіти, обсяг фінансування інклюзивної освіти.

   Центральний рівень управління інклюзивною освітою забезпечується МОН, іншими центральними органами виконавчої влади, які беруть участь у формуванні державної політики у сфері інклюзивної освіти, розробляють концепції, прогнози, проекти державних програм, пропозиції і доповнень до законодавчих актів, здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно інклюзивної освіти. Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України є МОН. Для виконання завдань, пов’язаних із забезпеченням формування державної політики у сфері розвитку інклюзивної освіти, у МОН створений директорат інклюзивної та позашкільної освіти, який безпосередньо підпорядкований державному секретарю міністерства. Діяльність директорату координується заступником міністра. До складу директорату входять експертні групи, що утворюються для виконання завдань за окремими напрямами діяльності, до яких включені державні експерти. Директорат співпрацює із Державною установою «Інститут модернізації змісту освіти» і Науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи Національної академії педагогічних наук України.

   Інститут спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України:

• розробляє методики проведення комплексної оцінки; методичні рекомендації щодо надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг, адаптації освітніх програм до потреб дітей з ООП;

• проводить дослідження і поширення новітніх освітніх технологій з метою покращення роботи ІРЦ тощо.

       На Інститут модернізації змісту освіти щодо інклюзивної освіти покладається:

• наукова діяльність (здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень з проблем освіти, педагогічної, психологічної та суміжних з ними наук; розвиток і впровадження сучасних освітніх інформаційних та інноваційних технологій тощо.

      Варто зазначити, що до системи органів управління у сфері інклюзивної освіти належить центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти, а також постійно діючий колегіальний орган у сфері забезпечення якості вищої освіти – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти:

• проводять інституційний аудит закладів освіти;
• надають рекомендації закладам освіти (крім закладів вищої освіти) щодо організації та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти тощо.

    До інших суб’єктів реалізації державної політики щодо інклюзивної освіти серед центральних органів виконавчої влади належать Міністерство соціальної політики України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерство фінансів України. Хоча зазначені органи державної влади безпосередньо не відповідають за формування державної політики у сфері інклюзивної освіти, проте від їхньої діяльності залежить створення умов для ефективності її впровадження в Україні.

   Місцевий рівень представляють органи влади АРК, місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевих і районних у містах рад. Об’єднані територіальні громади відповідають за реалізацію державної політики у сфері інклюзивної освіти на території певної адміністративної одиниці, готують і вносять на розгляд відповідної ради, об’єднаної територіальної громади проекти бюджетних витрат на інклюзивну освіту, здійснюють управління закладами й установами освіти, координують роботу інших структур влади щодо реалізації державних, регіональних (місцевих) програм розвитку інклюзивної освіти.

     В обласних, районних, міських державних адміністраціях утворюються відповідні структурні підрозділи, які здійснюють управління освітою: при обласній (міській) державній адміністрації – управління освітою, при районній – відділ освіти. Управління освіти підпорядковане голові обласної (міської) державної адміністрації, підзвітне та підконтрольне Міністерству освіти і науки України. Відділ освіти, з одного боку, підпорядкований управлінню освіти обласної держадміністрації, а з іншого – районній державній адміністрації.

   З метою підтримки і розвитку інклюзивної освіти в структурі обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти діє ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти.

     Впровадження інклюзивної освіти потребує не лише дій і заходів органів державної влади, але також органів місцевого самоврядування, на які законодавством покладено низку обов’язків, що впливають на ефективність створення інклюзивного освітнього середовища та забезпечення прав дітей з ООП на освіту. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

    Окрім органів місцевого самоврядування важливим недержавним суб’єктом впровадження інклюзивної освіти є громадські об’єднання – добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів [96]. Варто зазначити, що громадські об’єднання є рушійною силою розвитку інклюзивної освіти.

    У процесі розвитку інклюзивної освіти важливу роль відіграють соціоосвітні партнерства. Так, «соціоосвітнє партнерство у сфері інклюзивної освіти» – термін, що описує внутрішньовідомчу та міжвідомчу взаємодію суб’єкта системи управління інклюзивної освіти в системі державного і громадського секторів, спрямовану на розробку, ухвалення і реалізацію рішень щодо розвитку, навчання та виховання дітей з ООП в умовах інклюзії.

     Основними принципами соціоосвітнього партнерства у сфері інклюзивної освіти є:

• рівність суб’єктів і неприпустимість обмеження законних прав та інтересів інших учасників;

• пріоритетність переговорних процедур;

• добровільність прийняття рішень і зобов’язань;

• обов’язковість виконання домовленостей;

• регулярність проведення консультацій і переговорів;

• взаємна відповідальність за прийняті рішення.

 Структура соціоосвітнього партнерства у сфері інклюзивної освіти включає в себе:

• інституційне партнерство – партнерство всередині суб’єкта системи управління інклюзивною освітою, що передбачає взаємодію між групами цієї професійної спільноти (круглі столи, конференції, форуми, семінари тощо);

• державно-громадське партнерство – взаємодія органів державної влади, органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями, іншими інститутами громадянського суспільства з метою прийняття ефективних управлінських рішень і задоволення суспільних інтересів у сфері інклюзивної освіти. Для забезпечення державно-громадського управління у сфері освіти можуть утворюватися громадські об’єднання та інші інститути громадянського суспільства, що представляють у тому числі: педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників; здобувачів освіти; батьків; заклади освіти; роботодавців; об’єднання зазначених категорій осіб;

• міжвідомче партнерство – партнерство між суб’єктом системи управління інклюзивної освіти з іншим суб’єктом управління інклюзивної освіти шляхом створення міжвідомчих робочих груп, координаційних рад, національних платформ тощо;

• міждержавне партнерство – партнерство між суб’єктом системи управління інклюзивною освітою з суб’єктом управління інклюзивною освітою іншої країни. Прикладом міждержавного партнерства слугує Європейська агенція з питань особливих освітніх потреб та інклюзивної освіти – незалежна міжнародна організація, що забезпечує платформу для взаємодії між країнами-учасниками у сфері інклюзивної освіти і навчання дітей з ООП. Наразі це єдина загальноєвропейська організація, що здійснює підтримку державних ініціатив, спрямованих на покращення якості й ефективності інклюзивних освітніх практик, створення рівних можливостей для навчання дітей з ООП.

    Отже, система управління інклюзивною освітою – це спільна діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також громадських об’єднань, що полягає у виробленні, ухваленні рішень і заходів з метою забезпечення права дітей з ООП на інклюзивну освіту.

Характеристика мережі закладів освіти для дітей з ООП

     Система освіти – сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб’єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.

Невід’ємними складниками системи освіти є:

• дошкільна освіта;

• повна загальна середня освіта;

• позашкільна освіта;

• спеціалізована освіта;

• професійна (професійно-технічна) освіта;

• фахова передвища освіта;

• вища освіта;

• освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

     Згідно з чинним законодавством заклади освіти у разі звернення особи з ООП або її батьків утворюють інклюзивні та/або спеціальні групи і класи для навчання дітей з ООП в обов’язковому порядку. Разом з цим в нашій країні існують і спеціальні заклади освіти, де виховуються або навчаються виключно діти з ООП. Розглянемо їх більш детально.     

Заклади дошкільної освіти для дітей з ООП

    Діти старшого дошкільного віку обов’язково охоплюються дошкільною освітою відповідно до стандарту дошкільної освіти. Метою дошкільної освіти є забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації і формування необхідних життєвих навичок.

В Україні для дітей з ООП діють такі заклади дошкільної освіти:

• заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу для дітей з ООП віком від двох до семи (восьми) років. Ці заклади поділяються на спеціальні та санаторні. До видів спеціальних закладів дошкільної освіти належать такі заклади для дітей: з порушеннями слуху (глухих, зі зниженим слухом); з порушеннями зору (сліпих, зі зниженим зором); з порушеннями мовлення; з порушеннями опорно-рухового апарату; з інтелектуальними порушеннями; із затримкою психічного розвитку. Санаторні дошкільні заклади освіти функціонують для дітей з ранніми проявами туберкульозної інфекції, малими формами туберкульозу, хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання, серцево-судинної, ендокринної систем, хворобами органів травлення, психоневрологічними захворюваннями;

• будинок дитини – заклад дошкільної освіти системи охорони здоров’я для медико-соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також для дітей з фізичними та/або інтелектуальними порушеннями від народження до трьох (для здорових дітей) і до чотирьох (для хворих дітей) років;

• заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу для дітей віком від одного до шести (семи, восьми) років, у складі якого можуть бути групи загального розвитку, компенсуючого типу, інклюзивні, сімейні, прогулянкові, у яких забезпечується дошкільна освіта з урахуванням стану здоров’я дітей, їхнього розумового, психологічного, фізичного розвитку;

• заклад дошкільної освіти (центр розвитку дитини), де забезпечуються фізичний, розумовий і психологічний розвиток, корекція психологічного та фізичного розвитку, оздоровлення дітей, які відвідують інші заклади освіти чи виховуються вдома.

Заклади загальної середньої освіти для дітей з ООП

    Метою здобуття повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, здатної до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, яка має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності.

Здобуття загальної середньої освіти забезпечують:

• початкова школа – заклад освіти I ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує початкову освіту;

 • гімназія – заклад середньої освіти II ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує базову середню освіту;

• ліцей – заклад середньої освіти III ступеня (або структурний підрозділ іншого закладу освіти), що забезпечує профільну середню освіту.

       До закладів загальної середньої освіти, що забезпечують здобуття освіти дітьми з ООП, належать:

Cпеціальна школа – заклад загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку. З урахуванням особливостей психофізичного розвитку дітей утворюються такі спеціальні школи:

• для дітей з порушеннями слуху;

• для дітей з порушеннями зору;

• для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату;

• для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку;

• для дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Санаторна школа – заклад загальної середньої освіти з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування. Профіль санаторної школи визначається з урахуванням необхідності лікування відповідних захворювань:

• для дітей з психоневрологічними захворюваннями;

• для дітей, хворих на сколіоз;

• для дітей із захворюваннями серцево-судинної системи;

• для дітей з хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання;

• для дітей з хронічними неспецифічними захворюваннями органів травлення;

• для дітей, хворих на цукровий діабет;

• для дітей з малими та неактивними (фаза згасання) формами туберкульозу.

Навчально-реабілітаційний центр – заклад загальної середньої освіти для дітей з ООП, зумовленими складними порушеннями розвитку. З урахуванням особливостей порушень розвитку дітей утворюються такі навчально-реабілітаційні центри:

• для дітей, які мають порушення слуху у поєднанні з порушеннями інтелектуального розвитку та/або порушеннями опорно-рухового апарату;

• для дітей, які мають порушення зору у поєднанні з тяжкими системними мовленнєвими порушеннями чи порушеннями інтелектуального розвитку та/або порушеннями опорно-рухового апарату, і сліпоглухих дітей;

• для дітей, які мають порушення опорно-рухового апарату у поєднанні з тяжкими системними мовленнєвими порушеннями чи порушеннями інтелектуального розвитку;

• для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку у поєднанні з тяжкими порушеннями мовлення.

    Необхідно зазначити, що учні з ООП, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, мають право на здобуття загальної середньої освіти в закладах охорони здоров’я з дозволу лікаря. Організацію освітнього процесу у таких випадках здійснюють заклади загальної середньої освіти, визначені органами місцевого самоврядування. Як правило, гранична наповнюваність класу в закладі охорони здоров’я становить не менше 5 та не більше 12 осіб. Після завершення стаціонарного лікування учневі видається довідка, що містить інформацію про результати навчання (оцінювання) з кожного предмету з описом навчального матеріалу, яким оволодів учень.

Інклюзивно-ресурсний центр

      Новою установою освіти, утвореною з метою забезпечення права дітей з ООП віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, у тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти є Інклюзивно-ресурсний центр (ІРЦ). ІРЦ – установа, що проводить комплексну психологопедагогічну оцінку розвитку дитини, надає дітям з ООП психолого-педагогічні, корекційно-розвиткові послуги і забезпечує їх системний кваліфікований супровід.

 Основними завданнями ІРЦ є:

1) проведення комплексної оцінки з метою визначення ООП дитини, у тому числі коефіцієнта її інтелекту (здійснюється практичними психологами інклюзивно-ресурсного центру), розроблення рекомендацій щодо освітньої програми, надання психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг відповідно до потенційних можливостей дитини;

2) надання психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг дітям з ООП, які навчаються у закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, що забезпечують здобуття загальної середньої освіти (не відвідують заклади освіти) і не отримують відповідної допомоги та інше.

    ІРЦ є юридичною особою, має рахунки в органах Державного казначейства України, самостійний баланс, бланк зі своїм найменуванням. Створення ІРЦ передбачено в об’єднаних територіальних громадах (районах), містах, районах у містах шляхом реорганізації психолого-медико-педагогічних консультацій.

Ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти

    Методичне й аналітичне забезпечення діяльності ІРЦ здійснюють РЦПІО, які утворюються в областях, м. Києві. РЦПІО не є юридичною особою й утворюється за рішенням керівника закладу післядипломної педагогічної освіти як структурний підрозділ.

 РЦПІО відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює підвищення професійної компетентності педагогічних працівників ІРЦ, закладів освіти щодо навчання дітей з ООП шляхом організації і проведення, зокрема, тренінгів, семінарів, вебінарів тощо;

2) надає консультативно-методичну допомогу з питань навчання дітей з ООП керівникам і педагогічним працівникам закладів освіти, ІРЦ, установ (закладів) соціального захисту населення, закладів охорони здоров’я, батькам (іншим законним представникам) дитини, посадовим особам обласних держадміністрацій, представникам органів місцевого самоврядування і громадським об’єднанням та інше.

Міжгалузева підтримка дітей з ООП

    Заклади системи Міністерства освіти і науки покликані забезпечувати освітню мету і надання дитині психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг. Заклади Міністерства соціальної політики забезпечують догляд, піклування й утримання дитини. Заклади, підпорядковані Міністерству охорони здоров’я, передусім оздоровлюють дітей, забезпечують надання медичної допомоги дитині (див. схема 2.1). Водночас взаємодія зазначених закладів забезпечує міжгалузеву підтримку дітей з ООП (див. схема 2.2).