Розвиток спритності

Футбол – один з тих видів спорту, який вимагає координованого прояву всіх рухових здібностей в постійно змінних ситуаціях. Розвитку специфічної футболісту спритності гравцям команди слід приділяти більше уваги в учбово-тренувальному процесі. Відомо, що число рухових локомоцій у футболістів велике. Йдеться про складні структури і їх творчі комбінації з виключно великою варіативністю. Цим пояснюється необхідність розвитку координаційних здібностей як одного з найважливіших аспектів фізичної підготовки.

Основна вимога полягає в тому, щоб багато разів пропонувати спортсмену ситуації з різним руховим рішенням, в яких він сам повинен швидко знайти оптимальний вихід. Безумовно, це веде до розширення так званого рухового досвіду. У міру успішного рішення ситуативних задач, слід прагнути до нової, оригінальнішої рухової структури, що виконується в ускладнених ситуаціях, які пред’являються в мінливих умовах, а також обмежених для виконання тимчасових відрізках. Все це безперервно пропоноване в учбовому процесі, викликає позитивні зрушення функціональних можливостей (як рухової, так і управляючої системи) і, отже, є основною базою спеціальної спритності.

Враховуючи те, що вимоги до індивідуальних дій, як в обороні, так і в атаці підвищуються (простір, час виконання і протидія суперника), нові схеми і комбінації неодмінно повинні наситити зміст тренувального процесу.

Варіативність використовуваних завдань не обмежена. Одночасно не можна використовувати і для розвитку як загальних, так і спеціальних рухових здібностей, а також при освоєнні і вдосконаленні ігрових дій футболістів в тренуваннях техніко-тактичної спрямованості.

На початку 80-х років такі дослідники як В. Б.Пагієв, В.В. Корольов, Г. М. Римашевський обґрунтували підходи до вимірювання і розвитку швидкості, витривалості і сили. Спритність же залишалася маловивченою, не дивлячись на те, що саме від неї, на думку багатьох фахівців, в значній мірі залежить ефективність ігрових дій футболістів, тобто якість рішення більшості техніко-тактичних завдань гри у футбол. Головною причиною маловивченості спритності очевидно є трудність її вимірювання.

Що ж є спритність? Н.А. Бернштейн (1935; 1947; 1960); А.Д. Новіков (1949); Н.Г. Озолін (1949); В.С. Фарфель (1959); Л.П. Матвєєв (1959) вважали, що спритність – це всякий довільний рух, направлений на рішення якої-небудь конкретної задачі (стрибнути якомога вище, зловити м’яч, підняти штангу і т.п.). Складність рухового завдання визначається багатьма причинами, зокрема вимогами до узгодженості одночасно і послідовно виконуваних рухів. В.М.Заціорський (1970) вважає, що першим мірилом спритності є координаційна складність рухових дій. В.М. Заціорський, М.А. Годік (1980) указують, що вимірниками спритності є:

-          координаційна складність завдання;

-          точність його виконання (або час, необхідний для оволодіння належним рівнем точності, або мінімальний час від моменту зміни обстановки до початку руху у відповідь, коли детальна характеристика руху наперед невідома).

Ми бачимо, що спритність – це складна, комплексна якість, що не має єдиного критерію для оцінки. У кожному окремому випадку (залежно від умов) необхідно вибирати того або іншого вимірника. Напевно саме ці умови вимірювання “відлякували” дослідників від пізнання суті спритності, без якої дії футболіста на полі стають непередбачуваними.