Теоретичний матеріал. Різновиди письмових наукових робіт: курсова робота, магістерська робота, дисертація, реферат, стаття, тези

Курсова робота – одна з важливих форм фахової підготовки майбутніх фахівців (бакалаврів, спеціалістів та магістрів). Вона має продемонструвати глибокі спеціальні теоретичні знання та вміння практично їх використовувати для розв’язання прикладних проблем економічної науки. Курсова (дипломна, магістерська) робота пов’язана з формуванням умінь опрацьовувати і творчо використовувати наукову літературу, самостійно добирати фактичний матеріал, систематизувати та по-науковому описувати його, робити висновки та узагальнення. Курсова (дипломна, магістерська) робота – це результат наукового пошуку, який проводять студенти під керівництвом викладача. Формулювання тематики курсових (дипломних, магістерських) робіт пов’язане з урахуванням змісту спеціальних дисциплін та спецкурсів, які слухають студенти впродовж навчання. Тематику цих робіт обговорюють і схвалюють на засіданні відповідних кафедр факультету. Тему для дослідження студент вибирає самостійно із низки тем, які пропонує викладач. Захист наукових робіт відбувається в кінці навчального року. Під час захисту курсової роботи студент коротко доповідає про результати дослідження, відповідає на запитання. На основі захисту та попередньої оцінки керівника, висловленої в рецензії, виставляють остаточну оцінку.

Мінімальний обсяг курсової роботи – 25 сторінок. До загальної кількості сторінок наукової роботи не входять додатки, список використаної літератури, таблиці та рисунки, які за обсягом займають сторінку, хоча їх теж нумерують.

Курсову (дипломну, магістерську) оформляють на папері формату А4 (297 мм × 210 мм). Текст друкують через півтора міжрядкових інтервалу, кегль шрифту – 14. Шрифт друку має бути чітким, чорного кольору, середньої насиченості, щільність тексту однакова.

Нумерація сторінок курсової (дипломної, магістерської) роботи починається з четвертої сторінки. Титульну сторінку, зміст, першу сторінку вступу враховують, але не нумерують. Номери проставляють посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм. Слово „сторінка” не пишуть, а біля цифр не ставлять ніяких позначок.

Рубрикація тексту курсової (дипломної, магістерської) роботи передбачає членування на частини та їх називання: вступ, розділ, висновки. Заголовки мають бути короткі та однозначні. Основні частини роботи починають писати з нової сторінки.

Магістерська робота - особливий вид наукової роботи, яка створюється здобувачем наукового ступеня. Для початку слід розібратися з тим, хто такий магістр. Якщо сформулювати з наукової точки зору, то магістр - це випускник освітньо-кваліфікованої установи. Це звання пов'язано з тим, що магістр отримав поглиблені знання в певній галузі. У загальних рисах, магістр повинен мати феноменальні знання у своїй дисципліні, щоб вирішувати певні стратегічні завдання наукового напрямку.

Програма з підготовки майбутніх магістрів складається з двох взаємопов'язаних частин. Це освітня та науково-дослідна частини. Щоб скласти план для підготовки роботи магістра, або іншими словами дослідницьку роботу, потрібно враховувати вимоги індивідуального плану.

Також захист проекту можна назвати підсумковою атестацією. До неї потрібно отримати допуск. Для цього майбутній фахівець виконує всі вимоги навчального плану, пише певну кількість наукових робіт з публікацією, проходить відповідну практику. Підсумкова робота пишеться для того, щоб охарактеризувати науковий рівень магістра. Більше того, робота доводить, що здобувач проводив власне дослідження, застосовуючи при цьому сучасні методи дослідження.

В цілому, підсумкова робота потрібна тільки лише для присвоєння кваліфікації здобувачеві наукового ступеня. Вона складається на основі вже існуючих проектів, які об'єднуються в єдину концепцію. Таким чином, однією з найголовніших вимог до магістерської роботи є наукова єдність переданих даних.

Наповненість магістерської роботи певною інформацією залежить від її тематики. Її вибирають на самому початковому етапі. У цей період також включені інші основні підготовчі операції. До них відноситься пошук джерел, які в наслідок об'єднуються в бібліографічний список. Всі джерела піддаються чіткій розборці, внаслідок чого залишається тільки найнеобхідніший матеріал. Також на початковому етапі формується методика написання роботи, визначення правил оформлення проекту. Насправді магістерська робота має у своїй структурі багато спільного з дипломним проектом, але по факту вона вважається більш поглибленою роботою. Більше того, вимоги, пред'явлені до магістерської роботи, вважаються більш широкими. В цілому, тематика і загальне наповнення магістерської роботи повинні відповідати встановленій освітній програмі.

Кандидатська або докторська дисертація – це досягнення, інструмент, наполеглива праця і реалізація одночасно. Така наукова робота дозволяє здобувачам наукових ступенів досягти бажаної мети і продемонструвати науковому співтовариству свою позицію як фахівця.

Специфіка дисертацій полягає в таких аспектах:

• багатокомпонентна науково-кваліфікаційна робота;
• вирішення важливих завдань і проблем в конкретній предметній області;
• унікальність, оригінальність, грамотність;
• практична корисність, актуальність, наукова новизна;
• обґрунтованість наукових розробок;
• опрацювання великої кількості літератури;
• авторська позиція, новаторство, аналітика.

Незважаючи на схожість спільних рис, це не ідентичні за своєю суттю роботи, що цілком логічно, виходячи зі статусу, який вони дають згодом – кандидат або доктор наук.

Специфіка структурних елементів дисертації залежить від виду дослідження, спеціальності, області знань, досліджуваної проблеми. Узагальнено структура кандидатської та докторської дисертації завжди складається з умовно розділеної на дві частини основи:

1. Теоретичний розділ, в якому викладається сукупність тез, ключових моментів, причинно-наслідкові зв’язки, взаємопов’язаність проблем, шляхи і виходи їх подолання.
2. Практична частина, яка містить: доведений власний авторський шлях вирішення проблеми, підтвердження висунутої гіпотези, а також ефективності рекомендацій в науковій галузі і на практиці.

Обидві частини поділяються на підрозділи, глави, яких в докторській дисертації, як правило, більше ніж в кандидатській роботі. У більшості випадків основна частина складається з чотирьох ланок:

• досліджуються теорії і методики;
• вивчається предмет і об’єкт;
• розробляються рекомендації та шляхи вирішення;
• проводяться експерименти, такі як апробація.

Крім базового змісту дисертація обов’язково включає вступ, висновок, список джерел, титульний лист, зміст, додатки.

Специфічною характеристикою кандидатської та докторської дисертації, що принципово відрізняє цей вид кваліфікаційних робіт, є обов'язкова необхідність публікацій у науковій діяльності.

Робота не буде попередньо розглянута, а пакет документів для захисту не буде прийнятий, якщо відсутня публікація дослідження на офіційному сайті спеціалізованої вченої ради. Саме на основі публікацій проводиться об'єктивний аналіз представленого до захисту матеріалу.

Розміщення повного тексту робіт в потрібному форматі здійснюється після подання відповідної заяви.  Розміщення наукової праці на Інтернет-ресурсі проводиться одночасно з подачею основного пакету документів.  Повний текст автореферату розміщується на сайті освітньої установи і ВАК. Цей термін лімітований: для кандидатських дисертацій - за 60 днів до захисту, для докторських дисертацій - за 90.

Крім публікації самого дослідження і автореферату допуск до захисту неможливий, якщо не буде розміщення наукових статей в рецензованих ВАК джерелах: не менше 3 і не менше 10 статей для претендентів на кандидатів і докторів наук відповідно.

Основні відмінності і подібності кандидатської та докторської дисертації

Кандидатська і докторська дисертація відрізняються по ряду критеріїв:

1. Мета. Це очевидна і основна відмінність. Майбутній кандидат наук готує дослідження, яке націлене на вирішення завдань наукового світу, які потребують оптимізації та вдосконалення для розвитку галузі і нейтралізації проблем.

Претенденти на звання докторів наук націлені розробити наукові досягнення і вирішити проблеми на науковому рівні шляхом вишукування і впровадження нових технологій, внесення вагомого вкладу в розвиток науки.

 

1. Перелік джерел. Докторська дисертація передбачає використання виключно наукових праць, які безпосередньо пов'язані з досліджуваним об'єктом. Вимоги до літератури кандидатської дисертації більш лояльні і дозволяють застосовувати розширену теоретичну базу. Крім цього аспекту є відмінність в кількості: для докторських дисертацій загальне число джерел досягає 600 позицій, в той час як в кандидатських дисертаціях цифра може бути в 3 рази менше.
2. Обсяг. Кандидатські дисертації значно поступаються дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за обсягом: 150-200 сторінок проти 300-500 друкованих аркушів відповідно. На обсяг впливає й область науки: для технічних дисциплін допускається менший обсяг, але різниця не повинна бути значною.

Реферат – це невелика письмова робота переважно теоретичного характеру. У ній учень або студент демонструє, наскільки добре освоєний матеріал, а також свою здатність застосовувати отримані знання для науково-дослідницької діяльності. Суть такої роботи – короткий виклад великого обсягу інформації на задану тему. При написанні тексту потрібно звертати увагу на стиль подачі матеріалу, рекомендовані джерела та багато іншого. Залежно від цього визначається вид реферату.

Реферат – це робота на 15 сторінок приблизно (може бути й більш об’ємною, наприклад, 20-25 листів, якщо це екзаменаційна робота). Складається вона з:

• Титульного аркуша з інформацією про навчальний заклад, предмет, який вивчається, обрану тему, автора, викладача;
• змісту, в якому перераховані назви розділів та відповідна їм нумерація сторінок;
• введення з інформацією про цілі, об’єкт або предмет дослідження;
• основної частини, розділеної на глави (як правило, досить 2-3 розділів, які додатково можна поділити на невеликі параграфи);
• висновку, який містить дуже короткі підсумки проведеної роботи (висновок можна описувати своїми словами або взяти найважливіше з основного тексту, в залежності від стилю роботи);
• списку використаної літератури (вказувати потрібно всю літературу, в тому числі і електронні джерела, якщо такі використовувалися при написанні роботи).

Сучасний реферат – це ще й розділ з посиланнями на дослідження по заданій темі, який можна зробити останнім. Посилання можуть вести на онлайн-сторінки з об’ємними таблицями та малюнками, які перевантажували б основний текст.

А тепер розглянемо основні види рефератів, популярні серед студентів та школярів сьогодні. Такі роботи часто задають в старших класах школи та ВНЗ різної спрямованості.

Види рефератів

1. Науковий. Він аналізує певну проблему, відрізняється неупередженістю та точною інтерпретацією інформації. Така робота пишеться в науковому стилі без художніх фраз та зворотів. Як зразок наукового стилю можна використовувати будь-яку технічну літературу – підручники, інструкції, дисертації. Інформація викладається чітко та послідовно, може бути розбавлена ​​формулами або визначеннями, при цьому кожна викладена думка повинна бути аргументованою. Висновок не повинен містити особисту думку автора. У висновку потрібно викласти лише основні моменти дослідження.
2. Художній. Такі роботи зазвичай не задаються студентам точних технічних спеціальностей. Їх пишуть переважно гуманітарії, філологи, культурологи, учні театральних ВНЗ. Стиль викладу може бути абсолютно вільним, в тексті можна використовувати художні фрази та словесні звороти. Також можна використовувати фразеологізми, побутові назви речей та подій, місцевий діалект. У висновку можна описати свою думку.

За способом подачі інформації заведено розділяти такі види робіт:

1. Репродуктивний реферат. У подібній роботі аналізується лише одне джерело. Після детального аналізу автор повинен своїми словами сформулювати висновки. Оформити роботу можна у вигляді конспекту з основними положеннями заданої теми, або ж у вигляді резюме – короткий переказ підручника.
2. Продуктивний реферат. У такій роботі, крім аналізу заданого матеріалу, потрібно викласти особисту думку автора. Автор може вказувати свої власні рекомендації або висновки. Продуктивні роботи можна оформляти у вигляді доповіді або огляду. У перерахованих варіантах повинна бути об’єктивна оцінка відібраного та проаналізованого матеріалу, доповнена думками та трактуванням автора.

Види рефератів за призначенням

За призначенням класифікуються:

• Загальний реферат. У загальному рефераті автор публікує інформацію для широкої цільової аудиторії. Така робота повинна бути корисною та пізнавальною для будь-якого читача.
• Спеціалізований реферат. У спеціалізованому рефераті інформація призначена для конкретної цільової аудиторії – людей, які займаються певним видом діяльності, пов’язаним з темою роботи.

Види за кількістю джерел

У цьому контексті роботи можна розділити на наступне різноманіття:

1. Монографічний реферат. При його написанні використовується лише одне джерело, наприклад, книга, підручник або наукова стаття.
2. Фрагментарна робота. За основу беруться фрагменти наукової статті, окремий абзац підручника або фрагмент тексту з книги.
3. Оглядовий реферат. Для написання використовується кілька джерел, пов’язаних з темою. Інформація з них аналізується та порівнюється. Таким чином формується огляд призначеної теми.

Види рефератів по повноцінності дослідження

За повноцінністю дослідження робота може бути:

• Орієнтовною – містить лише основні моменти дослідження, може нести тезовий характер;
• інформативною – аналізує велику кількість інформації з різних джерел та деталізує основні моменти, доповнений даними, що сприяють глибшому розумінню теми.

Наукова стаття - це письмова та опублікована доповідь, яка збирає інформацію, що описує результати проведеного розслідування. Метою його публікації є захист або тиражування теорії, а також просування знань.

Отже, наукова стаття - це стаття або письмова доповідь, яка була опублікована в науковому журналі, організації тощо. Ця стаття, в свою чергу, складається з інформації, зібраної в ході досліджень, проведених науковим дослідником, як правило, з академічного світу.

Її метою є висловити схвалення певної теорії чи статті, а також її копію. Все це з метою пропаганди знань та прогресу науки.

Серед характеристик, представлених науковою статтею, слід виділити наступне:

• Написано офіційною мовою.
• Її довжина ширша, ніж, наприклад, думки.
• Читання включає наукові докази, що підтверджують гіпотезу.
• Зазвичай він розробляється на певну наукову тему.
• Показує результати, отримані за цією темою.
• Результати повинні бути достовірними та надійними.
• Їхня місія - донести знання до академічного світу.
• Ви повинні дотримуватися правил публікації.

Розділи, що складають наукову статтю, докладно описані нижче.

• Назва та автори.
• Реферат або резюме.
• Методологія.
• Результати.
• Обговорення.
• Список літератури.

За розділами:

• Назва та автори: Включає центральний заголовок теми, дату публікації, а також авторів, які проводять дослідження.
• Короткий зміст або реферат: Стаття повинна містити короткий зміст, що стосується теми, на якій ми збираємось зосередити дослідження.
• Методологія: Розслідування детальне, а також методологія, обрана для його проведення.
• Результати: Відображаються результати, отримані після тестів.
• Обговорення: У існуючій літературі продемонстровано вирішення цієї проблеми.
• Список літератури: Включає всі посібники, статті та інші звіти, які були використані для складання статті та вилучення інформації.

Залежно від журналу, в якому ви хочете бути опублікованим, стаття повинна дотримуватися ряду інструкцій та правил публікації, а також переглядів.

Тези - це дуже чітко і коротко сформульовані основні положення наукової роботи, доповіді, повідомлення, статті. Значення таких положень у тому, що весь великий, а іноді і громіздкий матеріал дається у вигляді коротких, послідовних формулювань. По суті справи, тези - це невелика і досить ємна наукова стаття, яка є основою для повідомлення, лекції чи доповіді. Зазвичай їх публікують у спеціальних збірниках для конференцій. Невеликий обсяг - це те, чим тези відрізняються від інших видів наукових робіт.

Розібравшись, що таке теза, варто взятися за написання основних положень. Робити це треба послідовно, враховуючи ряд корисних рекомендацій.

По-перше, необхідно визначитися, чи будуть це тези до вже готової роботи, або до праці, ще тільки задуманої. Якщо роботи поки немає, тоді доведеться тезово викласти її суть. Тобто необхідно чітко сформулювати основні положення, пов'язані з науковою проблемою і передбачуваними способами її вирішення.

По-друге, необхідно проаналізувати роботу, розібратися з її структурою. Якщо її ще тільки належить написати, то потрібно її добре продумати, представити і записати назву передбачуваних глав. У тезах обов'язково повинні бути прописані мета, завдання, актуальність роботи, висунута наукова гіпотеза. Необхідно коротко сформулювати основну проблему, вказати об'єкт і суб'єкт наукової розробки. Слід перерахувати застосовувані методи і прийоми, назвати їх переваги, розповісти про принципи, яким відповідає робота, про параметри зробленої вибірки.

По-третє, якщо робота виконана, то в тезах обов'язково вказуються основні результати проведеного експерименту, а якщо це важливо, то й проміжні. Одним з основних положень є загальний висновок. У ньому вказується, чи досягнута мета роботи і чи підтвердилася раніше висунута гіпотеза.

Тези - це не просто набір фраз. Між положеннями обов'язково має бути присутній логічний зв'язок. Той, хто зрозумів, що таке теза, не повторюватиме в написаних тезах всю свою роботу, а лише розкриє основний її зміст.

Тези зазвичай супроводжують друковані дослідні роботи і присвячені їм доповіді на конференціях. Їх текст повинен бути відформатований згідно з вимогами, які пред'являють організатори тієї чи іншої конференції або іншого заходу.

При написанні наукових тез найголовнішим є дотримання правила: в кожному реченні, написаному Вами повинна розкриватися нова інформація. Тільки дотримуючись цього правила можна написати змістовний текст.