Конспект. Структура організації як чинник забезпечення її ефективності

Будова організації визначається її структурою.

Структура – це організаційна характеристика системи, яка представляє собою сукупність стійких, системоутворюючих зв'язків і відносин, що забезпечують стабільність і рівновагу організації, взаємодію, підпорядкованість і пропорційність складових її елементів.

Організаційна структура управління – це склад, взаємозв'язок і підпорядкованість самостійних управлінських підрозділів і окремих посад, які виконують функції управління.

Організаційна структура управління визначається складовими її ланками і рівнями управління. Ця структура повинна забезпечувати стійкість зв'язків між елементами управління і надійність функціонування системи в цілому.

1. Ланка управління – відокремлений підрозділ з суворо визначеними функціями. Ланкою управління може виступати окремий підрозділ, що виконує частину функції управління, всю функцію управління або сукупність функцій управління.

До ланки управління відносять і керівників. На одному рівні можуть знаходитися декілька ланок управління. Із західного менеджменту в наш професійний лексикон прийшло поняття «департаменталiзацiя», що означає процес організаційного відокремлення, виконання окремих робіт, виділення особливих підрозділів, процес поділу організації на окремі блоки (відділення, відділи, сектори) з чітко визначеними завданнями та обов'язками.

2. Рівні управління – це прояв вертикального поділу праці в організаціях.

Рівні управління поділяються на:

• інституційний (TOP) – визначає місію та цілі організації, забезпечує довгострокове планування, зв’язки організації із зовнішнім середовищем.
• управлінський (MIDDLE)– забезпечує координацію роботи структурних підрозділів організації;
• технічний (LOW)– забезпечує щоденні операції та дії, необхідні для ефективної роботи організації.

На одному рівні можуть знаходитися декілька ланок управління

Відносини між ланками та рівнями управління підтримуються завдяки зв'язкам, взаєминам, комунікаціям. За змістом і функціональним призначенням зв'язки і відносини, що становлять структуру організації, поділяються на три групи (рис. 1).

Рис. 1.  Будова організації

За орієнтацією зв'язки поділяються на горизонтальні і вертикальні.

Горизонтальні зв'язки – це зв'язки кооперації і координації рівноправних ланок управління. Вони носять характер узгодження. Їх основне призначення – сприяти найбільш ефективній взаємодії підрозділів, що знаходяться на одному рівні при вирішенні виникаючих при цьому проблем.

Вертикальні зв'язки – це зв'язки керівництва і підпорядкування, це субординаційні, ієрархічні зв'язки. Необхідність в них виникає за наявності декількох рівнів управління. Ці зв'язки служать каналами передавання розпорядчої і звітної інформації.

Вертикальні зв'язки можуть носити лінійний або функціональний характер.

Лінійні зв'язки – це зв'язки підпорядкування з усього кола питань. Це відносини, які передбачають, що керівник реалізує владні повноваження та здійснює пряме й одноосібне керівництво підлеглими з усіх функцій управління.

Функціональні зв'язки – це зв'язки підпорядкування в межах реалізації певної функції управління. Залежно від прийнятих в організації принципів управління та виду організаційної структури вони можуть носити дорадчий, рекомендаційний чи інформаційний характер.

Інваріантні зв'язки – це зв'язки, які можуть залишатися практично незмінними за будь-яких умовах, що зумовлено сутнісними характеристиками системи, її цільовою орієнтацією і функціональним призначенням, специфікою реалізації зв'язків в даній організації.

Варіабельні зв'язки – це зв'язки, які при зміні ситуації змінюють свої характеристики. Варіабельність зв'язків може проявлятися у зміні їх змістовної насиченості, а також у переході зв'язків з одних класифікаційних груп в інші.

Внутрішньосистемні міжкомпонентні зв'язки складають структуру організації, проте самі по собі вони не визначають будови організації.

Основою будови організації є поєднання – вузол зв'язку з усією сукупністю вхідних і вихідних каналів.

Можна розглядати наступні основні типи поєднань в організації, на основі яких може бути побудовано безліч структур (рис. 2).

Рис. 2. Основні типи поєднань в організації

Організаційна схема (органіграма), показує, як побудована організація у графічному вираженні. Так, графічно ця схема може бути представлена за допомогою горизонтальних, вертикальних ліній і блоків (рис. 3).

Блоки визначають види діяльності, а лінії вказують на зв'язок між ними.

Число горизонтальних блоків вказує, скільки рівнів має організація.

Рис. 3. Приклад органіграми

Ефективна організаційна структура повинна відповідати таким принципам:

• економічність (витрати на утримання організаційної структури мають бути мінімальними);
• оптимальність (забезпечення раціонального зв’язку між рівнями та ланками управління);
• оперативність (зв’язки в організації не мають бути бар’єром при передачі інформації);
• надійність (інформація, яка проходить через певні рівні та ланки управління, має бути чіткою, правильною та достовірною).