Методичні рекомендації до семінарських занять

Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять та написання рефератів

Семінарське заняття є однією з найважливіших форм навчального заняття у вищому навчальному закладі, яке проводиться у формі дискусії навколо попередньо визначеної теми, до якої студенти готують на підставі  теми і плану, літератури. Семінари проводяться з основних тем навчальної програми і є ефективною формою закріплення теоретичних знань, отриманих на лекціях і під час самостійної роботи з навчальною і науковою літературою.

Головна мета семінарських занять — опанування студентами навчальної дисципліни, забезпечення глибокого і всебічного аналізу та колективного обговорення основних проблем курсу, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.

Основними завданнями семінарських занять є:

-         закріплення у студентів теоретичних знань;

-         оволодіння  навичками усного і письмового викладання навчального матеріалу;

-         прищеплення їм навичок творчого мислення, самостійного формулювання та висловлювання власних думок, а також захисту висунутих   положень та висновків;

-         формування у них правового світогляду, здатності пов'язувати загальнотеоретичні положення з вимогами повсякденної практики державноправового будівництва в країні.

Види проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту і особливостей теми, складу студентів. Найбільш поширеними видами на семінарі є: розгорнута бесіда; виступи з рефератами, доповідями; диспут у формі діалогу; круглий стіл тощо.

Треба пам'ятати, що якість семінару перш за все залежить від підготовки студентів до нього, тому при підготовці до семінару кожен студент повинен уважно ознайомитися з планом, який відображає зміст чергової теми заняття; прочитати і продумати свої лекційні записи, які відносяться до теми семінару; вивчити чи законспектувати рекомендовану літературу; скористатися при потребі консультацією викладача; скласти розгорнутий план, тези чи конспект виступу з усіх питань теми заняття.

 

Студентам необхідно відвідувати кожне семінарське заняття. Пропуск семінару позбавляє студента можливості усвідомити, закріпити та отримати цілісне уявлення по тій чи іншій темі.  

Деякі питання роботи на семінарі:

1) переважна більшість семінарських занять проводиться у формі інтерактивної дискусії, під час якої викладач здійснює поточний контроль якості знань студентів, перевіряє виконання їх завдань самостійної роботи;

2) семінарське заняття починається вступним словом викладача, в якому він розкриває значення теми і цілі заняття, форми і методи його проведення;

3) студент, розкриваючи зміст того чи іншого питання теми семі­нарського заняття повинен пов'язувати матеріал з актуальними проблемами сучасності, розглядати правові явища з позиції Конституції та чинного законодавства України, наводити приклади;

4) кожному студенту необхідно постійно вдосконалювати навички володіння державною мовою, правильного вживання юридичних понять і термінів. Систематичні виступи на семінарах сприяють поповненню словарного запасу, а також вмінню лаконічно і точно висловлювати свої думки;

5) студенти повинні уважно слухати виступи своїх однокурсників і оцінювати наскільки глибоко розкрите питання. Це дає можливість кожному присутньому на семінарі висловити свою точку зору та подолати прогалини, які мали місце у відповіді. Активна участь на семінарських заняттях прищеплює навички участі у дискусії, аналізі різних точок зору, вмінню відстоювати власну позицію;

6) після закінчення виступу студента відбувається обговорення проблеми. При цьому викладач не тільки направляє обговорення на розкриття вузлових питань, але і дає змогу виступити усім учасникам семінару. Якщо ж доповідач чи інший виступаючий на семінарі припускає явні помилки, то для виключення втрати часу викладач може його зупинити і надати слово іншому;

7) завершується семінарське заняття заключним словом_викладача, в якому підсумовується робота групи, аналізується ступінь розкриття теми, оцінюються всі форми участі студентів на семінарі

(виступ з питання, реферат, повідомлення, доповнення, зауваження тощо) та нараховуються рейтингові бали, а також дається завдання на наступне заняття.

Обов'язковим компонентом семінарського заняття з навчальної дисципліни  "Основи правознавства" є підготовка рефератів з найбільш актуальних та складних тем курсу.

Реферат не є дослівним переказом тексту підручника або навчального посібника, а являє собою одну з форм   дослідження на певну тему, творчо перероблену на основі знайомства зі станом сучасних наукових досліджень   або виклад основних положень певних видань чи їх частин .

Реферат має бути виконано самостійно. Мета написання реферату полягає у набутті студентом знань з  предмету, вміння та навичок працювати з науковою літературою і нормативноправовими актами, самостійно аналізувати та узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції.

За допомогою рефератів студент глибше вивчає найбільш складні проблеми навчальної дисципліни, вчиться правильно оформлювати роботу та докладати результати своєї праці.

Підготовка реферату включає в себе наступні етапи:

1) вибір теми;

2) підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативноправових актів;

3) складання плану реферату;

4) викладення змісту теми;

5) оформлення реферату;

6) усний виклад реферату.

1. 1.     Вибір теми

Студент самостійно обирає тему реферату з запропонованого переліку. Допускається закріплення декількох студентів за однією і тією ж темою реферату. В такому разі на семінарських заняттях один з них доповідає, а інші виступають з доповненнями чи уточненнями. Студент може в обсязі навчальної програми дисципліни сам запропонувати тему реферату, узгодив її з викладачем.

При виборі теми студенту слід керуватися своїми інтересами до певної проблеми, можливостями підбору літератури та інше.

2. Підбір і вивчення спеціальної літератури та нормативноправових актів

Роботу над рефератом потрібно починати з вивчення стосовно обраної теми відповідного розділу підручника, навчального посібника, конспекту лекції. Після того як загальне уявлення про обрану тему склалося, студенту слід приділити серйозну увагу підбору і вивченню нормативноправових актів та літератури, орієнтовний список якої наведено після кожної теми. Однак запропонований перелік джерел не повинен зв'язувати ініціативу студента. Він може та мусить використовувати інші роботи, самостійно підібрані внаслідок вивчення бібліографії за обраною проблематикою.

Вивчаючи ту чи іншу наукову працю, студент повинен сприймати її крізь призму тих основних проблем, що їх вирішував автор. Без усвідомлення проблеми неможливо виділити головне й істотне, важко відокремити тезу від аргументів і практично неможливо перебороти формальне ставлення до змісту досліджуваної праці.

3. Складання плану реферату

Після ознайомлення з літературою та нормативноправовими актами студент складає план реферату, в якому конкретизує питання обраної теми та який включає в себе:

вступ;

основну частину (виклад змісту теми);

висновки;

список використаної літератури.

 

Вступ є обов'язковою частиною реферату, в якому стисло обґрунтовується актуальність  і практична значимість обраної теми, вказується на її місце у структурі курсу теорії держави і права, формулюються цілі дослідження.

Основна частина реферату складається з розділів та підрозділів, в яких мають бути послідовно розглянуті всі питання теми. При цьому слід мати на увазі, що кількість розділів та підрозділів не регламентується, але недоцільно їх робити невеликими за обсягом. Якщо матеріал важко розбити на декілька частин через його тісну змістовну і логічну послідовність, розділ можна не розбивати на підрозділи.

Заключна частина реферату має містити висновки, в яких формулюються результати дослідження, оцінки проаналізованого матеріалу, пропозиції чи рекомендації з досліджуваної проблематики.

Вступ і висновки реферату разом не повинні перевищувати одну чверть його обсягу.

4. Викладання змісту теми

Після підбору і вивчення літератури, визначення плану реферату слід приступити до узагальнення та систематизації зібраного матеріалу. Виклад матеріалу повинен бути чітким, логічним та послідовним. Викладати матеріал у рефераті рекомендується у безособовій формі висловлювання (наприклад, "вважаємо", "думаємо", "рахуємо" та інше). Необхідно вживати терміни, властиві даній науці, уникати незрозумілих понять та складних граматичних оборотів. Допускається змінювати терміни, окремі слова і словосполучення прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту реферату.

При використанні цитат з літературних та наукових джерел слід пам'ятати, що вони необхідні для підтвердження думки автора реферату, або ж для висловлювання своєї думки на противагу іншій. Занадто зловживати ними не слід.

Студенту доцільно звернути увагу на такі характерні недоліки, які трапляються при написанні реферату і які можуть привести до незадовільної оцінки:

механічне, дослівне переписування використаної літератури;

поверховий, не аргументований виклад основних теоретичних положень;

невідповідність між змістом роботи та її планом;

абстрактний виклад теми, відсутність посилань на Конститу­цію та чинне законодавство України;

недбалість і неграмотність викладу.

Отже, основними вимогами до написання реферату є вміння виділяти головні теоретичні питання і роз'яснювати їх на конкретному матеріалі, логічно та послідовно розкривати зміст теми, використовуючи при цьому сучасну юридичну літературу.

5. Оформлення реферату

Студент повинен пам'ятати, що через оформлення реферату, йо­го зовнішній вигляд, викладач формує першу думку про зміст матері­алу. Тому кожному студенту необхідно опанувати техніку й етику оформлення наукової праці та дотримуватись стандартних вимог, які висуваються щодо рефератів.

Кожна структурна частина роботи повинна починатися з нової сторінки та мати заголовок, який відповідає плану реферату. Заголовки слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапок в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, тоді їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку не допускається.

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше ніж три інтервали, якщо реферат виконаний руко­писним або машинописним способом, та не менше ніж два інтервали, якщо робота виконана за допомогою комп'ютера.

Розділи слід нумерувати арабськими цифрами без крапок в кінці. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номеру підрозділу, відокремлених крапкою  

Усі сторінки, починаючи з третьої, послідовно нумеруються з проставленням арабських цифр за загальним правилом у нижньому правому куті, без крапки в кінці. Слід мати на увазі, що першою сторінкою реферату є титульний лист, на якому нумерація сторінки не ставиться, але враховується при нумерації наступних сторінок.

 Реферат пишеться чітким, розбірливим почерком, або друкуєть­ся на одному боці аркуша білого паперу формату А4  

Загальний обсяг реферату не повинен перебільшувати 24 друкованих сторінок тексту.

Оформлення списку використаної літератури є важливою складовою написання реферату. В список включаються тільки ті джерела , які використовувались при написанні реферату або на які зроблено посилання у самій роботі. Список літератури в загальний обсяг реферату не включається, але нумерація сторінок продовжується.

При оформленні списку використаної літератури його слід умовно розділити на дві частини: нормативноправові акти і спеціальна література (нумерація, при цьому залишається наскрізною).

Нормативноправові акти розміщуються за їх юридичною силою (Конституція, закони, підзаконні нормативні акти — укази Президен­та, постанови Кабінету Міністрів України і т. ін.). Нормативноправові акти однакової юридичної сили розміщуються у хронологічному по­рядку. Наприклад:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. — 1996. — 13 липня.

2. Декларація про державний суверенітет України: (16 липня 1990 р.). — К.: 1991. 8 с.

3. Постанова Верховної Ради УРСР "Про оголошення незалеж­ності України" від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1991. — № 38 — Ст. 502.

4. Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. // ВВР України. — 1991. — № 53. — Ст. 793.

 

До спеціальної літератури відносяться монографії, підручники, навчальні посібники, наукові статті та ін. Дані джерела розміщуються в алфавітному порядку назв або прізвищ перших авторів. Спочатку вказують прізвище автора, його ініціали. Потім — назву праці, місто видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Якщо праця автора розміщена у збірнику робіт, журналі чи газеті, то після назви ставиться дві косі лінії, а далі назва збірника чи журналу, місце, рік видання та його номер (або випуск), і на яких сторінках даний матеріал надрукова­ний. Для газетної статті, крім назви і року видання, вказують так само дату. При цьому джерела треба писати мовою оригіналу.

Наприклад:

1. Опришко В. Державноправова реформа в Україні: основні напрямки // Право України. — 1998. — №1. — с. 2732.

2. Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. Вид. третє. — X.: Консум, 2002. — 528 с.

Важливе значення має правильне оформлення посилань на джерела та матеріали, які студент використовує при написанні реферату. Рекомендується наступний варіант оформлення посилань. Нумерація усіх посилань з визначенням номера джерела даного посилання у списку використаної літератури. У такому разі посилання оформлюється у квадратних дужках з указанням сторінки.

Наприклад:

Цитата в тексті: "В теорії держави і права загально прийнято, що..." [11, с. 145].

6. Усний виклад реферату

Після написання реферату студент повинен його зміст доповісти на семінарському занятті. Студент протягом десяти хвилин має викласти основні положення розділів та підрозділів свого дослідження, об­ґрунтувати наукову і практичну значимість обраної теми, сформулювати пропозиції чи рекомендації. Після виступу, при необхідності, відповісти на запитання викладача та інших учасників семінару.

 

За результатами обговорення написаного і докладеного реферату студенту виставляється відповідна кількість балів, які враховуються при виставленні підсумкової оцінки з навчальної дисципліни.

 

 

 

 

Як працювати над тематичними виписками

Тематичні виписки – це фрагменти (абзаци, речення, певні терміни чи образні вислови) тексту, що є важливим матеріалом для підготовки доповіді, повідомлення. Вони ґрунтуються за тематикою, за умови чіткої мінімізації, виписки можна використовувати творчо, неодноразово.

1. Вибрати з тексту необхідний матеріал і виписати його на картки у вигляді цитати, в такій послідовності: цитата, прізвище та ініціали автора, назва твору, видавництво, рік і місце видання, розділ книги чи том, сторінка.

2. Якщо з цієї сторінки беруться ще цитати, то посилання на джерело робиться так: «Там само».

3. Чужі слова потрібно наводити з абсолютною точністю, не вириваючи їх з контексту.

4. Якщо під час цитування доводиться робити пропуски окремих слів, то в цитаті замість пропущених слів ставляться три крапки .

5. Цитати у вигляді самостійного речення оформлюються за правилами пунктуації при застосування прямої мови.

6. Якщо цитата є складовою частиною думки того, хто пише, то вона береться в лапки і пишеться з малої букви.

7. На полях перед цитатою, або у верхній частині, доцільно давати їй короткий заголовок, тобто одним чи декількома словами передати основний зміст цитованого текст

Як готуватися до виступу на семінарі

Виступити – означає викласти перед слухачами суть певного питання, виділивши головне; висловити своє ставлення до нього, дати оцінку, підкресливши значущість і важливість його для практики, підкріпивши свої докази прикладами чи посиланнями на потрібні джерела.

Зміст і структура виступу під час семінару

Чіткість виступу зумовлюється простотою, однозначністю формулювань, з яких він складається, тому якщо ми вживаємо багатозначні слова і поняття, то потрібно їх уточнювати з допомогою визначень. Прозорість значного за обсягом виступу забезпечує логічна послідовність, наявність зв’язків між його частинами.

Цілеспрямованість виступу досягається багаторазовим повторенням основної думки, яка полегшує сприйняття, осмислення і засвоєння теоретичного матеріалу.

Змістова насиченість виступу є позитивною ознакою, що відображує рівень засвоєння теоретичного матеріалу, а також свідчить про усвідомлене сприйняття основних положень навчальної дисципліни.

Стислість, за наявності інших позитивних характеристик виступу, забезпечує його досконалість.

«Справжня красномовність, - відзначав Ларошфуко, - полягає в тому, щоб сказати все, що необхідно, але сказати лише те, що необхідно»

Як складати план, тези і конспект

1. Прочитати текст,визначити його тему та основну думку.

2. Поділити текст на логіко – смислові частини.

3. Дібравши заголовок до кожної частини, матимемо план тексту.

4. Поставити до кожної логіко – смислової частини тексту запитання: «Про що говориться в цій частині?».

5. Знайти в тексті відповідь. Записавши її стисло власними словами або словами автора, матимемо тези.

6. Доповнивши тези конкретним матеріалом, фактами, взятими з тексту цитатами матимемо конспект.

7. Складаючи план, тези чи конспект, записати прізвище автора, повну назву роботи, рік видавництва, назву джерела, в якому вона була розміщена.

8. Виділяти в конспекті розділи, параграфи, пункти, відокремлювати їх один від одного.

9. Після кожної завершеної частини роботи робити інтервал (сюди можна вписувати нові замітки).

10. Виділяти основні тези, ідеї, частини різними кольорами, підкресленням, значками, тощо.

 

***

Правила написання есе

Есе  (начерк) — невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми.

Вимоги до есе

• Есе повинне сприйматися як єдине ціле.

• Есе не повинне містити нічого зайвого, включати тільки ту інформацію, яка потрібна для розкриття ідеї.

• Есе має бути логічним і чітким по структурі.

• Кожен абзац есе повинен містити тільки одну основну думку.

 • Есе повинне містити переконливу аргументацію із заявленої проблеми.

Структура есе

1.  Початок (у чому полягає актуальність питання)
2.  Три аргументовані докази і ваша особиста думка, позиція з   необхідного питання.
3.  Висновок, що містить завершальне судження. 

 Вимоги до оформлення презентацій

Вимоги щодо врахування фізіологічних особливостей людини у сприйнятті кольорів і форм

• Стимулюючі (теплі) кольори сприяють збудженню і діють як подразники (у порядку спадання інтенсивності впливу: червоний, оранжевий, жовтий);

• Дезінтегруючі (холодні) кольори заспокоюють, викликають сонливий стан (фіолетовий, синій, блакитний, синьо-зелений, зелений);

• Нейтральні кольори: світло-рожевий, жовто-зелений, коричневий:

• Поєднання кольорів – кольору знака і кольору фону – суттєво впливає на зоровий комфорт, причому деякі пари кольорів не тільки стомлюють зір, а й можуть спричинити стрес (наприклад: зелені символи на червоному фоні);

• Найкраще поєднання кольорів шрифту і фону: білий на темно-синьому, чорний на білому, жовтий на синьому;

• Кольорова схема має бути єдиною для всіх слайдів;

• Будь-який фоновий малюнок втомлює очі та знижує ефективність сприйняття інформації;

• Чіткі, яскраві малюнки, що швидко змінюються, легко вловлює півсвідомість, вони швидко запам’ятовуються;

• Будь-який другорядний об’єкт, що рухається (анімований), знижує якість сприйняття матеріалу, відволікає, порушує динаміку уваги;

• Підключення у вигляді фонового супроводу неревалентних звуків (пісень, мелодій) швидко втомлює, знижує продуктивність навчання.

Додаткові вимоги до змісту презентації (за Д. Льюїсом)

• Кожен слайд маж відображати одну думку;

• Текст має складатися з коротких слів та простих речень;

• Рядок має містити 6–8 слів;

• Всього на слайді має бути 6–8 рядків;

• Загальна кількість слів не повинна перевищувати 50;

• Дієслова мають бути в одній часовій формі;

• Заголовки мають привертати увагу аудиторії та узагальнювати основні засади слайда;

• У заголовках мають бути і великі, і малі літери (не тільки великі);

• Слайди мають бути не надто яскравими – зайві прикраси лише створюють бар’єр на шляху ефективної передачі інформації;

• Кількість блоків інформації під час відображення статистичних даних на одному слайді має бути не більше чотирьох;

• Підпис до ілюстрації розміщується під нею, а не над нею;

• Використовувати об’єкти SmartArt, діаграми, графіки,таблиці, порівняльні таблиці;

• Всі слайди презентації мають бути витримані в одному стилі.

Вимоги до написання реферату

Реферат є формою закріплення і контролю знань та навичок, набутих студентами в процесі вивчення суспільних дисциплін.

Метою написання реферату є підтвердження рівня опанування студентами основних положень з обраної тематики, демонстрація знання відповідної літератури, вміння аналізувати матеріал, робити узагальнення та самостійні висновки. Реферат повинен передбачати розкриття конкретного напряму навчальної діяльності, мати прикладний характер та практичну спрямованість.

Завданнями написання реферату є:

• вивчення стану розробки обраної проблематики в літературі та публікаціях;

• вивчення відповідних інформаційних та статистичних даних, що стосується теми реферату та їх аналітична обробка;

• логічний, аргументований виклад матеріалу;

Тема обирається студентом самостійно, виходячи із запропонованого переліку. Окрім запропонованих, студенти можуть самостійно визначати тему реферату.

При необхідності студенти можуть отримати консультативну-методичну допомогу викладачів щодо остаточного формування теми реферату, його плану, залучення джерел та літератури тощо. Оформивши реферат належним чином, студенти здають його для перевірки.

Актуальність теми визначається проблематикою суспільного буття, має базуватися на аналізі наукової літератури.

Науково-теоретичний рівень реферату досягається за рахунок ретельного аналізу питання, що досліджується, теоретичних узагальнень, оперування об’єктивною та раціональною аргументацією, наведення характерних прикладів зі своїх рішень і справ, доказових фактів тощо.

Практична спрямованість. Тема реферату зорієнтовується на практику вирішення актуальних проблем суспільного буття.

Структура

Стиль викладення матеріалу має бути науково-діловим.

Матеріал розподіляється рівномірно у відповідності до плану реферату:

• вступ (мають бути обґрунтовані актуальність та практичне значення обраної теми реферату, визначені мета та завдання роботи);

• основна частина (розкривається тема реферату шляхом висвітлення основних питань. При цьому необхідно зосередити увагу на аналізі поставлених питань в літературі з висновками щодо їх теоретичної та практичної значущості.);

• висновки (необхідно сформулювати: а) науково-теоретичні та практичні підсумки проведеного аналізу за проблематиком реферату; б) теоретичні та практичні рекомендації, що випливають з проведеного аналізу. Вони мають логічно пов'язуватися із змістом викладеного матеріалу);

• додатки* (такими можуть бути цільові документи, матеріали, що розкривають досвід роботи органів та підрозділів внутрішніх справ, методичні розробки, результати досліджень, анкети опитування, а також таблиці, статистичні дані, діаграми, на які слухач посилається в тексті реферату тощо.)

Застереження: не слід давати в додатках документи, законодавчі чи нормативні акти, які офіційно надруковані. Такі документи мають бути вказані в списку використаних джерел);

• словник базових та основних понять (глосарій)*;

• список літератури (містить використані джерела та публікації).

• *ці складові не є обов’язковими і подаються за бажанням слухача.

 Вимоги до оформлення реферату

Реферат друкується на аркушах білого кольору формату А4 з однієї сторони. Висота букв і цифр повинна бути не менше 1.8 мм, до 30 рядків тексту на 1 сторінці (інакше кажучи, шрифт Times New Roman, ромір шрифта 14, міжрядковий інтервал 1,5). Розміри полів: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє та нижнє - по 20 мм.

На титульному аркуші реферату вказують назву закладу, факультет, спеціальність, дисципліну, тему, курс, групу, прізвище й ініціали студента та викладача.

Текст реферату повинен ділитися на розділи, пункти, підпункти.

Заголовки розділів необхідно розміщувати в середині рядка без крапки в кінці і друкувати прописними буквами, не підкреслюючи.. Нумерацію сторінок, розділів, малюнків, таблиць проставляють арабськими цифрами без знаку №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається в загальну нумерацію сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не проставляється, на наступних сторінках номер проставляється в правому верхньому кутку сторінки без крапки.

Розділи реферату повинні мати порядкову нумерацію і позначатися арабськими цифрами з крапкою, наприклад: 1., 2., 3. У нумерацію підрозділу (якщо такий є) входить номер розділу і номер підрозділу в цьому розділі, розділені крапкою. Наприклад: 1.1., 1.2., 1.3. Таблиці та малюнки нумерують у межах кожного розділу роботи двома цифрами: номер розділу і підпорядкований номер малюнку, розділені крапкою. Наприклад: малюнок 1.5. ( 5 малюнок першого розділу). Кожний малюнок повинен мати назву. Слово “малюнок”, його номер і назву розміщують під малюнком таким чином: Малюнок 1.5. Організаційна схема управління (без крапки в кінці).

 Вимоги до оформлення повідомлень.

Обсяг повідомлення: 5-6 повних сторінок.

Текст набирати на аркуші формату А4 з полями: ліве – 3,0 см, решта по –2,0 см в редакторі MS Word шрифтом Times New Roman. Назва – жирним шрифтом 14 .