Конспект. Керівництво і лідерство (1,0 бал)

Одна з найважливіших проблем сучасного бізнесу – питання керів­ництва.

Концепція лідерства вміщує і розглядає питання організації змін.

У всіх дослідженнях, що торкаються цієї теми виділяють три аспекти: люди, вплив і мета.

Керівник завжди так чи інакше має справу з людьми, із працівниками компанії й членами інших організацій, прагне здійснити на них вплив, для того, щоб спонукати їх до визначених вчинків. І все це спрямо­вано на досягнення організаційної мети.

Вплив означає, що взаємовідно­сини між людьми не є пасивними. Більш того, вони здійснюються заради визначеної мети.

Отже керівництво – це процес впливу на підлеглих, який є способом примусити їх працювати на досягнення єдиної мети.

Обов'язковим компонентом сучасного менеджменту є влада. 

Влада – можливість реально впливати на поведінку інших людей.

Влада знаходиться у безпосередньому зв'язку із відповідальністю. У су­часному менеджменті роль відповідальності підвищується, оскільки пос­тійно зростає вартість ресурсів у виробництві, що використовується і збільшується сума витрат, якщо приймаються безвідповідальні, непроду­мані рішення, пов'язані із застосуванням матеріальних, фінансових ре­сурсів і робочої сили.

Відпові­дальність керівників особлива: вони відповідають не лише за власну діяльність (бездіяльність), але й за вчинки і провини підлеглих.

У сфері менеджменту відповідальність безпосередньо пов'язана із по­вноваженнями, які виступають обов'язковою умовою ефективної роботи персоналу управління.

Повноваження – це посадові (службові) права і можливості менедже­ра приймати рішення, що впливають на дії підлеглих.

Для того, щоб успішно здійснювати управлінські функції, потрібно менеджеру уміти вести за собою підлеглих. Виступаючи сьогодні в ролях керуючого, дипломата, вихователя, новатора і просто людської істоти, ме­неджер насамперед виявляє себе як лідер.

Трудовий процес протікає у соціальних групах. У кожній конкретній групі діє індивід, до якого прислухаються і придивляються інші люди. Це лідер.

Отут починають діяти і "формальні", і "неформальні" лідери. Перші одержують повноваження керувати людьми з рук вищої інстанції, другі стають лідерами за визнанням навколишніх. Справжнім лідером, здатним вести за собою людей, стає той, хто знаходить у людей загальне визнання. Навколишні сприймають такого лідера за чотирма мо­делями.

Моделі лідерства:

1. "Один із нас". Передбачається, що спосіб життя лідера ідентичний способу життя будь-якого члена соціальної групи. Лідер, як і всі, радуєть­ся, переживає, обурюється і страждає: життя приносить йому і приємне, і неприємне.

2. "Кращий з нас". Мається на увазі, що лідер – це приклад для всієї групи як людини і професіонала. У зв'язку з цим поведінка лідера стає пред­метом наслідування.

3. "Втілення чеснот". Вважається, що лідер є носієм загальнолюдських норм моралі. Лідер розділяє з групою її соціальні цінності і готовий їх відсто­ювати.

4. "Виправдання наших очікувань". Люди сподіваються на сталість поведінкових дій лідера незалежно від мінливої обстановки. Вони хочуть, щоб лідер завжди був вірний слову, не допускав відхилень від схваленого гру­пою курсу поведінки.

Менеджер, стаючи лідером, здійснює свої управлінські функції (пла­нування, організацію, мотивацію, контроль) через призму неформально­го лідера.

Лідерство в системі управління проявляється за трьома напря­мами:

а) організація і корекція діяльності працівників:

• постановка ясних цілей;
• координація зусиль;
• окреслення результатів;
• виконання ролі ведучого.

б) мотивація діяльності підлеглих:

• надихати на цілеспрямовану поведінку;
• задоволення індивідуальних і групових потреб;
• вселяти впевненість в інших;
• захоплювати людей своїм прикладом;
• створення групової синергії (наочний показ того, що спільна групо­ва діяльність – це щось більше, ніж арифметична сума індивідуальних зу­силь).

в) забезпечення представництва групи:

• представлення інтересів групи за її межами,
• підтримка рівноваги між внутрішніми та зовнішніми потребами гру­пи,
• визначення перспективи розвитку групи.

Усе сказане дає можливість сформулювати робоче визначення функції лідерства в менеджерській діяльності. Воно гранично стиснуто.

Лідерство – це здатність завдяки особистим якостям здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягненні цілей організації.

Відмінності між статусом лідера і менеджера:

• менеджмент передбачає монополію на прийняття рішень і контроль за ходом їхнього виконання, а лідер не узурпує право приймати рішення, а навпаки, запрошує до цього кожного співробітника;
• керівник протистоїть групі підлеглих, виступає, як зовнішня сила, а лідер перетворює колектив у єдину команду;
• керівник на свою посаду назначається офіційно, а лідер  займає своє місце в результаті стихійних процесів;
• керівник згідно нормативних документів має певні права і обов’язки, а лідер може їх не мати;
• керівник має визначену систему офіційних санкцій, за допомогою яких він впливає на підлеглих, а лідерам ці санкції не надаються;
• керівник несе відповідальність перед законом за стан справ в групі, організації, а лідер перед законом відповідальності не несе.