Конспект. Менеджмент груп та команд. Конфлікти в менеджменті (1,0 бал)
8. Система управління конфліктами в організаціях
Конфлікт в організації практично завжди є видимим, тому що має певні зовнішні прояви: високий рівень напруженості в колективі; зниження працездатності; погіршення виробничих і фінансових показників; зміну взаємин із постачальниками й покупцями тощо.
Менеджер повинен не усувати конфлікт, а управляти ним і ефективно використовувати.
Управління конфліктом — це цілеспрямований, обумовлений об’єктивними законами вплив на його динаміку в інтересах розвитку чи руйнування тієї соціальної системи, до якої має стосунок даний конфлікт.
Основна мета управління конфліктами полягає в тому, щоб запобігати деструктивним конфліктам і сприяти адекватному розв’язанню конструктивних.
Управління конфліктами як складний процес включає конкретні види діяльності:
- профілактика й запобігання виникненню конфлікту;
- діагностика та регулювання конфлікту на основі коригування поведінки його учасників;
- прогнозування розвитку конфліктів і оцінка їхньої функціональної спрямованості;
- розв’язання конфлікту.
Зміст управління конфліктами полягає в суворій відповідності етапів до їх динаміки.
Етап конфлікту |
Зміст управління |
Виникнення та розвиток конфліктної ситуації |
Прогнозування |
Усвідомлення конфліктної ситуації хоча б одним із учасників соціальної взаємодії |
Запобігання |
Початок відкритої конфліктної взаємодії |
Діагностика |
Розвиток відкритого конфлікту |
Регулювання |
Розв’язання конфлікту |
Розв’язання |
Менеджер повинен не категорично усувати конфлікт, а управляти ним і ефективно використовувати.
Першочерговим завданням в управлінні конфліктом слід вважати вивчення його джерел. Менеджеру варто з’ясувати: це проста суперечка про ресурси, непорозуміння з якоїсь проблеми, різні підходи до системи цінностей людей, чи це конфлікт, що виник унаслідок взаємної нетерпимості, психологічної несумісності. Після визначення причин виникнення конфлікту потрібно мінімізувати кількість його учасників. Установлено, що чим менше осіб бере участь у конфлікті, тим менше зусиль знадобиться для його розв’язання.
У процесі аналізу конфлікту, якщо керівник не в змозі сам розібратися у природі й джерелах розв’язуваної проблеми, то він може залучити компетентних осіб (експертів). Думка експертів часто буває більш переконливою, ніж думка безпосереднього керівника. Це пов’язано з тим, що кожна зі сторін-конфліктерів може підозрювати, що менеджер-арбітр із суб’єктивних причин може стати на бік його опонента. У цьому випадку конфлікт не згасає, а підсилюється, тому що «скривдженій» стороні необхідно вже боротися і проти менеджера.
Універсального алгоритму діяльності керівника з управління конфліктами запропонувати неможливо. Але основні, доцільні кроки в такому алгоритмі можна виділити.
Таблиця - АЛГОРИТМ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТОМ
Крок |
Зміст діяльності |
Способи (методи) діяльності |
1 |
Вивчення причин виникнення конфлікту |
Спостереження; аналіз результатів діяльності; бесіда; вивчення документів; біографічний метод (вивчення біографічних даних учасників конфлікту) та ін. |
2 |
Обмеження кількості учасників |
Робота з лідерами в мікрогрупах; перерозподіл функціональних обов’язків; заохочення чи покарання тощо |
3 |
Додатковий аналіз конфлікту за допомогою експертів |
Опитування експертів; залучення медіатора, психолога; переговорний процес (медіація) та ін. |
4 |
Ухвалення рішення |
Адміністративні методи (силове розв’язання конфліктів); педагогічні методи (бесіда, прохання, переконання, роз’яснення вимог до роботи) |
Залежно від точки зору менеджера на конфлікт буде залежати процедура розв’язання цього конфлікту. У зв’язку з цим виділяють дві великі групи способів управління конфліктом: педагогічні й адміністративні.
Особливу складність для менеджера має вибір способів розв’язання конфліктів. Існує кілька можливих стратегій поведінки та відповідних варіантів дій менеджера, спрямованих на ліквідацію конфлікту.
Принципи управління конфліктами:
- принцип об’єктивності — адекватне розуміння та реалістична оцінка конфліктних подій.
- принцип конкретно-ситуаційного підходу — урахування феномену різноманітності образів і форм, якісних та кількісних відмінностей, послідовності та особливостей прояву конфлікту.
- принцип гласності — доведення інформації до зацікавлених груп (осіб), формування об’єктивної громадської думки та відповідне ставлення до конфліктних подій.
- принцип демократичності — управлінський вплив на суб’єктів конфлікту засобом захисту їх соціальних інтересів, зняття суперечностей та антагонізмів.
- принцип системності — комплексне використання технологічних прийомів впливу на динаміку конфліктної взаємодії