Конспект. Ч.2. Комунікації у системі управління (0,5 балів)

Успіх будь-якої спільної діяльності людей залежить від стану, рівня розвитку, напрямів і видів комунікацій, сприйняття і використання працівниками інформації несловесних знаків (погляду, виразу обличчя тощо). В значній мірі цей успіх обумовлюється змістом і структурою комунікаційного процесу як на міжособовому, так і на організаційному рівнях, вмінням застосовувати сучасні інформаційні технології, про що й піде мово в цій темі.

У вузькому розумінні комунікації – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.

Проте сам факт обміну інформацією ще не свідчить про комунікацію, оскільки інформація, що передається, може бути незрозуміла для того, хто її отримує.

У теорії управління під комунікацією розуміють процес обміну інформацією між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння.

 Комунікант             Реципієнт

 (відправник)         (одержувач)

Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:

1. наявність щонайменше двох осіб: відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передавання; одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається;
2. наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, призначеної для передавання;
3. наявність каналу комунікації, тобто засобу за допомогою якого передається інформація;
4. наявність зворотного зв’язку, тобто процесу передавання повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття і зрозумілості отриманого ним повідомлення.

Будь-яка комунікація ґрунтується на певних даних чи інформації.

Дані – це неопрацьовані цифри і факти, які відображають окремий напрямок дійсності.

Інформація – це дані, подані у такому вигляді або формі, що мають сенсові навантаження. Інформація є цінною, якщо вона достовірна, своєчасна, повна і доречна.

1. Відправник – особа, яка генерує інформацію для комунікації, перетворює її у повідомлення і передає його іншій особі або групі осіб.
2. Одержувач – особа (або група осіб), для якої призначено повідомлення.
3. Повідомлення – закодована за допомогою будь-яких символів і подана у реально відчутній формі думка, призначена для передавання.
4. Канал комунікації – це засіб, за допомогою якого відбувається переміщення повідомлення від відправника до одержувача.
5. Комунікаційні бар’єри – це будь-яке втручання у процес комунікації, яке спотворює сутність або зміст повідомлення.

У практиці управління соціально-економічною системою використовуються такі основні види комунікацій:

Залежно від статусу комунікацій (санкціоновані чи несанкціоновані керівником організації) розрізняють:

• формальні (є наслідком ієрархії влади в організації, відповідають прямому ланцюгу команд і частиною комунікацій, необхідних для забезпечення діяльності організації);
• неформальні комунікації (виникають спонтанно, непередбачені структурою організації. Вони спів функціонують із формальними комунікаціями, підтримують їх, заповнюють розриви, наявні у формальних комунікаціях)