Структура і функції соціології.

Різноманітність зв'язків соціології із життям суспільства, її суспільне призначення визначаються насамперед тими функціями, які вона виконує Функції (від лат. функсіо - виконання, призначення) соціологічної науки ззовні такі самі, як і в інших сус­пільних науках, але їх змісту кожної науки свій.

Зміст, рівні та завдання соціології визначають її функції. Функції соціології як науки — це виконання притаманних їй завдань для створення соціологічних теорій і концепцій, а також забезпечення со­ціального розвитку й удосконалення соціальних відносин суспільства.

Теоретична функція полягає у поповненні та збагаченні соціологічного знання, в розробці концепцій, теорій, ключових понять і категорій цієї науки на основі дос­лідження соціальної дійсності. Збагачення наукового соціологічного знання відбу­вається як на основі вдосконалення теоретичної соціології, так і на базі розвитку спеціальних і галузевих соціологічних теорій, а також зв'язаних з ними досліджень емпіричної соціології.

Описуючи, систематизуючи, нагромаджуючи дослідницький матеріал у вигляді аналітичних записок різних наукових звітів, статей, книг соціологія здійснює описову функцію.

Здобуваючи і накопичуючи знання про закони і закономірності функціонування і розвитку історично визначених соціальних систем про різні сфери суспільного життя, всі його складові частини соціологія тим самим реалізує пізнавальну функцію.

Інформаційна функція - це збирання, концентрація соціологічної інформаціі, одер­жаної у результаті проведення досліджень. У великих сощологічних центрах вона нагромаджується в так званих банках соціологічної інформації. її використовують органи управління, засоби масової інформації.

Прогностична функція полягає у соціальному прогнозуванні. Соціологічні дос­лідження завершуються обгрунтуванням коротко або довгострокового прогнозів досліджуваного об' екта.

Критична функція соціології тісно взаємозв'язана з її прогностичною і гуманістичною функціями. На підставі аналізу і розвитку соціальних систем соціологія не тільки виробляє практичні рекомендації щодо їх вдосконалення. Вона також конструює й можливі технології їх прогреса, формує соціальні ідеали, розробляє програми соціального розвитку, підпорядковуючи все це реалізації інтересів людини.

Реалізуючи критичну функцію, соціологія, з одного боку, обґрунтовує і показує все те позитивне, що можна і треба зберігати, зміцнювати, розвивати й використовувати, з іншого — виявляє і висвітлює те, що є негативним, віджилим, що справді вимагає радикальних змін або повного усунення із суспільного життя.

Сутність перетворювальної функції полягає у тому, що висновки, рекомендації та пропозиції соціологічної науки слугують основою для вироблення та прийняття рішень.

Управлінська функція соціології — це вироблення соціального механізму впровадження у практику рішень щодо функціонування, розвитку й удосконалення соціальних відносин. Ця функція забезпечує ефективну діяльність органів соціального управління та конкретних керівників. Відсутність або ігнорування соціального механіз­му реалізації управлінських рішень призводить до зниження ефективності соціального управління або до його втрати, що є основною причиною тяжких наслідків розвитку суспільства.

Світоглядна функція соціології виявляється у використанні справ­ді конкретних вивірених кількісних та якісних показників і фактів соціального життя людини і суспільства, що тільки й здатні переконати в чомусь сучасну людину, сформувати в її свідомості не тільки си-
стему знань про суспільство, а й розуміння своїх власних місця, ро-
лі та відповідальності в даному суспільстві. Саме тому світоглядна
функція соціології є, в основному, соціологічною.

Соціологія як наука виконує цілу низку інших допоміжних функцій у життєдіяльності людини, сім’ї, національних груп, суспільства загалом.