Структура і функції соціології.

1. Структура соціології

Соціологія, як і будь-яка інша наука, має свою структуру, що зумовлено її змістом та завданнями. Передусім самі соціологічні знання мають три основних рівні:

• фундаментальні соціологічні теорії;
• теорії середнього рівня;
• емпіричний (див. схему 4).

Схема 4 (8) ст.12 ( Білоус)

Визначивши соціологію як науку, можна перейти до окреслення її внутрішнього устрою або структури. Будь-який об'єкт світу має свою структуру. Структура - це внутрішня форма організації системи. Термін походить від латинського STRUCTURA - порядок, побудова, розміщення, її визначають також як сукупність стійких зв'язків частин об'єкта, що забезпечує його цілісність. Отже, соціологія як наука і як певна цілісність теж має свою структуру. У підручниках із соціології наводяться схеми структур, кожна з яких будується за різними ознаками. Не викликає сумніву необхідність поділу соціології на макро- та мікросоціологію. Перша вивчає загальні закономірності функціонування та розвитку соціуму як цілого, а друга - соціальні явища та процеси через призму дії і взаємодії людей, їх поведінки. У центрі її уваги - особистість. Термін «мікросоціологія» ввів Г.Д.Гурвич, французький соціолог російського походження. Він позначив ним прикладний напрям соціології, який вивчає взаємовідносини особистості у малих групах. У сучасній соціології виділяють ще й соціологів середнього рівня (мезосоціологів), яка спрямована на вивчення взаємодії окремих структурних частин со­ціальної системи. Як бачимо, у цьому поділі знаходить вираз співвідношення загального, особливого та одиничного: людство - макрорівень, соціальні спільності - мезорівень, індивід - мікрорівень.

Соціологічні знання — це єдність теорії та соціальної практики. Теорії та концепції, розроблені на найвищому рівні у сфері формування знань про соціальну реальність, становлять теоретичну фундаментальну соціологію.

Спеціальні соціологічні теорії, або теорії середнього рівня, вивчають закономірності та випадковості розвитку й відтворення окремих соціальних спільностей (соціологія міста, села, етнічної групи, демографічної групи тощо). До середнього рівня належать галузеві теорії, що розкривають закономірності, випадковості та механізми життєдіяльності соціальних спільностей в окремих сферах (соціологія праці, соціологія освіти, соціологія побуту, економічна соціологія, соціологія управління тощо), та теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму (теорії комунікації, соціальної активності, соціологія організацій тощо).

Емпірична соціологія вивчає, аналізує та узагальнює соціальні факти. Вона використовує методи конкретних соціологічних досліджень (опитування, спостереження, аналіз документів).

Між різними рівнями  соціального знання немає абсолютної межі. Теоретичні та емпіричні знання тісно пов’язані між собою. Теоретичні знання необхідні для грамотного здійснення емпіричних досліджень, а емпірична соціологія забезпечує теоретичні розробки перевіреними й узагальненими соціальними фактами.

Засновник соціології О.Конт поділяв соціологію на соціальну статику і соціальну динаміку.

П.Сорокін поділяв соціологію на 4 категорії: соціальну аналітику - загальне вчення про суспільство, його будову; соціальну механіку - вчення про закономірності соціальних явищ, процеси у суспільстві; соціальну генетику - вчення про еволюцію суспільного життя, походження і розвиток суспільства; соціальну політику - прикладну соціологію, метою і головним завданням якої є поліпшення життя людей шляхом вдосконалення суспільства. В останній повинно відбиватися саме те, заради чого існує соціологія, - розробка рекомендацій для покращання життя людей. Без цієї основної мети соціологією не варто було б займатися.

Усі елементи даної структури взаємодіють між собою, тому знання, отримані в кожній з вказаних частин, впливають на знання в іншій. Разом з тим, така структура не суперечить існуванню теоретичного й емпіричного рівнів дослідження: соціальну аналітику, механіку і генетику можна розглядати як теоретичний рівень, а соціальну політику - як емпіричний (практичний).

Якщо соціальна аналітика, генетика і механіка як еле­менти теоретичного знання про суспільство взагалі, впли­вають на виробітку практичних заходів щодо вдосконалення конкретного суспільства (соціальну політику), то тут існує і зворотний зв'язок, коли ця практика вносить свої корективи у теорію. Крім того, дана структура універсальна і може виступати як структура конкретного дослідження. Адже, перш ніж виробити певні практичні рекомендації, вивчаючи певне явище або процес, треба розглянути історію його виникнення (соціальна генетика), проаналізувати його складові (соціальна аналітика) та дослідити їх функціонування (соціальна механіка).

Залежно від рівня дослідження соціологію поділяють на теоретичну та емпіричну, фундаментальну та прикладну. Можна поділити соціологію на загальну, яка вивчає суспільство в цілому, і галузеву, яка вивчає соціальні відносини в конкретній сфері діяльності суспільства. На сьогоднішній день у соціології виокремлюються більше 40 різних галузей.

2. Основні функції соціології

Різноманітність зв'язків соціології із життям суспільства, її суспільне призначення визначаються насамперед тими функціями, які вона виконує Функції (від лат. функсіо - виконання, призначення) соціологічної науки ззовні такі самі, як і в інших сус­пільних науках, але їх змісту кожної науки свій.

Зміст, рівні та завдання соціології визначають її функції. Функції соціології як науки — це виконання притаманних їй завдань для створення соціологічних теорій і концепцій, а також забезпечення со­ціального розвитку й удосконалення соціальних відносин суспільства.

Теоретична функція полягає у поповненні та збагаченні соціологічного знання, в розробці концепцій, теорій, ключових понять і категорій цієї науки на основі дос­лідження соціальної дійсності. Збагачення наукового соціологічного знання відбу­вається як на основі вдосконалення теоретичної соціології, так і на базі розвитку спеціальних і галузевих соціологічних теорій, а також зв'язаних з ними досліджень емпіричної соціології.

Описуючи, систематизуючи, нагромаджуючи дослідницький матеріал у вигляді аналітичних записок різних наукових звітів, статей, книг соціологія здійснює описову функцію.

Здобуваючи і накопичуючи знання про закони і закономірності функціонування і розвитку історично визначених соціальних систем про різні сфери суспільного життя, всі його складові частини соціологія тим самим реалізує пізнавальну функцію.

Інформаційна функція - це збирання, концентрація соціологічної інформаціі, одер­жаної у результаті проведення досліджень. У великих сощологічних центрах вона нагромаджується в так званих банках соціологічної інформації. її використовують органи управління, засоби масової інформації.

Прогностична функція полягає у соціальному прогнозуванні. Соціологічні дос­лідження завершуються обгрунтуванням коротко або довгострокового прогнозів досліджуваного об' екта.

Критична функція соціології тісно взаємозв'язана з її прогностичною і гуманістичною функціями. На підставі аналізу і розвитку соціальних систем соціологія не тільки виробляє практичні рекомендації щодо їх вдосконалення. Вона також конструює й можливі технології їх прогреса, формує соціальні ідеали, розробляє програми соціального розвитку, підпорядковуючи все це реалізації інтересів людини.

Реалізуючи критичну функцію, соціологія, з одного боку, обґрунтовує і показує все те позитивне, що можна і треба зберігати, зміцнювати, розвивати й використовувати, з іншого — виявляє і висвітлює те, що є негативним, віджилим, що справді вимагає радикальних змін або повного усунення із суспільного життя.

Сутність перетворювальної функції полягає у тому, що висновки, рекомендації та пропозиції соціологічної науки слугують основою для вироблення та прийняття рішень.

Управлінська функція соціології — це вироблення соціального механізму впровадження у практику рішень щодо функціонування, розвитку й удосконалення соціальних відносин. Ця функція забезпечує ефективну діяльність органів соціального управління та конкретних керівників. Відсутність або ігнорування соціального механіз­му реалізації управлінських рішень призводить до зниження ефективності соціального управління або до його втрати, що є основною причиною тяжких наслідків розвитку суспільства.

Світоглядна функція соціології виявляється у використанні справ­ді конкретних вивірених кількісних та якісних показників і фактів соціального життя людини і суспільства, що тільки й здатні переконати в чомусь сучасну людину, сформувати в її свідомості не тільки си-
стему знань про суспільство, а й розуміння своїх власних місця, ро-
лі та відповідальності в даному суспільстві. Саме тому світоглядна
функція соціології є, в основному, соціологічною.

Соціологія як наука виконує цілу низку інших допоміжних функцій у життєдіяльності людини, сім’ї, національних груп, суспільства загалом.