2. Перспективні і поточні плани

Найважливішими видами планування землевпорядних робіт є перспективні і поточні плани. В перспективних планах найбільш повно можна передбачити заходи щодо науково-технічного розвитку кожної галузі економіки. Для розробки перспективних планів необхідні такі матеріали: дані перспективних планів розвитку сільського господарства, інформація про досягнення землевпорядної науки і практики.

Перспективні плани землевпорядних робіт передбачають обсяги робіт щодо територіального і внутрігосподарського землеустрою, різних видів зйомок, обслідувань тощо. Роботи, які важко передбачити в конкретних обсягах з відведення земель для державних і громадських потреб, у перспективних планах не відображають, а накреслюють у річних планах.

Реалізація землевпорядних робіт здійснюється на підставі відповідних взаємовідносин між проектними організаціями по землевпорядкуванню і зацікавленими організаціями у вигляді договорів. При необхідності проектна організація, заключаючи договір, може обумовлювати особливі умови, які повинен виконати замовник в процесі виконання договору. До таких умов можуть відноситися вимоги про надання підрядчику необхідних планово-картографічних, розрахункових та методичних матеріалів, транспортних засобів, робітників для виконання польових робіт, приміщення для виконання проектних робіт та ін. Особливі умови, які можуть виконуватися під час складання договору, повинні бути вказані в цьому і підписані обома сторонами договору.

До договору за погодженням сторін входять: технічне завдання або документ, який його замінує; календарний план роботи; протокол погодження про договірну ціну; акт здачі-приймання науковотехнічної продукції.

Реалізація річних планів землевпорядних робіт здійснюється на підставі відповідних взаємовідносин між проектними організаціями із землеустрою і зацікавленими організаціями у вигляді договорів, нарядів-замовлень тощо. У такому разі міністерства й відомства та їх органи на місцях виступають у ролі замовника, а проектні організації із землеустрою – у ролі підрядчика (виконавця). Взаємовідносини між цими двома сторонами регламентуються «Положенням про договори на створення (передачу) науково-технічної продукції». У договорі повинно бути вказано:

1)    назву сторін договору, їх поштові, телеграфні і банківські реквізити;

2)    назву науково-технічної продукції, наукові, технічні, соціальні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, яка є предметом договору;

3)    термін дії договору;

4)    термін і порядок здачі і приймання науково-технічної продукції; 5) договірні ціни;

6)                       порядок розрахунків за передану науково-технічну продукцію;

7)                       права сторін щодо використання й розпорядження науковотехнічною продукцією;

8)                       умови дотримання конфіденційності;

9)                       відповідальність сторін за порушення прийнятих зобов’язань.

У договорі можуть бути обумовлені й інші питання, а також доповнення і зміни, які повинні бути оформлені додатковою угодою до договору. Договір здебільшого має типову форму.

Укладання договору на проектні і вишукувальні роботи накладає на обидві сторони відповідні обов’язки:

-          разом із замовником брати участь у підготовці завдання на проектування даного об’єкта;

-          виконувати проектні і вишукувальні роботи в межах вартості і термінів, визначених у договорі, та у відповідності з чинним законодавством, затвердженими нормами, технічними умовами, інструкціями, іншими керівними документами;

-          погоджувати із зацікавленими організаціями виконувані за договором роботи;

-          проводити захист виконаних проектів в інстанціях, які їх затверджують;

-          вносити зміни у виконану проектну документацію, що пов’язані із виправленням допущених в ній помилок.

В кінці договору вказують термін його дії, а також адреси та розрахункові рахунки договірних сторін.