Теоретичний матеріал до теми

1. Завдання планування

Землевпорядкування як система заходів, спрямованих на здійснення земельного законодавства щодо організації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів, здійснюється планомірно. Воно повинно забезпечувати кожен етап розвитку господарства науковообгрунтованою організацією території, яка досягається шляхом розробки перспективних і поточних планів землевпорядних робіт.

Особливості нинішнього етапу землевпорядного виробництва випливають з того, що йому характерна комплексність робіт, яка здійснюється на підставі високого розвитку земельних відносин, культури і свідомості широкого кола спеціалістів. По-перше, для сьогодення характерні нові масштаби виробництва, зміст землевпорядкування особливо розширюється у зв’язку з проведенням робіт по меліорації земель, захисту грунтів від ерозії, земельному кадастру, прогнозуванню використання земельних ресурсів та ін. По-друге, значно розширюються можливості землевпорядкування по вивченню і приведенню і дію резервів, що, в свою чергу, підвищує роль планування, ставить нові вимоги до планового управління виробництвом. По-третє, вдосконалення планування землевпорядного виробництва зумовлено розвитком науково-технічного прогресу, що вимагає, перш за все, тісного поєднання науки з виробництвом. Планування повинно органічно поєднувати досягнення науки і передового досвіду щодо використання всіх наявних ресурсів.

Плануванню землевпорядних робіт властиві такі принципи, як виділення головної ланки, забезпечення взаємозв’язку, правильного розміщення і пропорційності робіт, урахування місцевих умов і загальних особливостей робіт, застосування системи обґрунтованих норм праці, поєднання перспективного і поточного планування, впровадження досягнень науки і передового досвіду.

Одним із важливих завдань планування землевпорядних робіт є створення науково обґрунтованих передумов для забезпечення ритмічної діяльності проектно-вишукувальних організацій по землевпорядкуванню, що досягається шляхом розробки поточних планів. Правильне планування землевпорядних робіт сприяє також розвиткові матеріальної зацікавленості спеціалістів у результатах праці. Виконання планів землевпорядних робіт заохочується у вигляді матеріальних і моральних стимулів. Тому кожен працівник чи виробничий підрозділ зацікавлені в розробці напружених планів землевпорядних робіт.

Процес планування землевпорядних робіт постійно вдосконалюється. В сучасних умовах найбільш важливим завданням вдосконалення планування є підвищення його наукового рівня, що посилює стабільність економічних нормативів, матеріальну зацікавленість проектних організацій у прийнятті напружених планів, забезпечує їх дієвість. Усе це сприяє підвищенню ефективності землевпорядного виробництва. 

2. Перспективні і поточні плани

Найважливішими видами планування землевпорядних робіт є перспективні і поточні плани. В перспективних планах найбільш повно можна передбачити заходи щодо науково-технічного розвитку кожної галузі економіки. Для розробки перспективних планів необхідні такі матеріали: дані перспективних планів розвитку сільського господарства, інформація про досягнення землевпорядної науки і практики.

Перспективні плани землевпорядних робіт передбачають обсяги робіт щодо територіального і внутрігосподарського землеустрою, різних видів зйомок, обслідувань тощо. Роботи, які важко передбачити в конкретних обсягах з відведення земель для державних і громадських потреб, у перспективних планах не відображають, а накреслюють у річних планах.

Реалізація землевпорядних робіт здійснюється на підставі відповідних взаємовідносин між проектними організаціями по землевпорядкуванню і зацікавленими організаціями у вигляді договорів. При необхідності проектна організація, заключаючи договір, може обумовлювати особливі умови, які повинен виконати замовник в процесі виконання договору. До таких умов можуть відноситися вимоги про надання підрядчику необхідних планово-картографічних, розрахункових та методичних матеріалів, транспортних засобів, робітників для виконання польових робіт, приміщення для виконання проектних робіт та ін. Особливі умови, які можуть виконуватися під час складання договору, повинні бути вказані в цьому і підписані обома сторонами договору.

До договору за погодженням сторін входять: технічне завдання або документ, який його замінує; календарний план роботи; протокол погодження про договірну ціну; акт здачі-приймання науковотехнічної продукції.

Реалізація річних планів землевпорядних робіт здійснюється на підставі відповідних взаємовідносин між проектними організаціями із землеустрою і зацікавленими організаціями у вигляді договорів, нарядів-замовлень тощо. У такому разі міністерства й відомства та їх органи на місцях виступають у ролі замовника, а проектні організації із землеустрою – у ролі підрядчика (виконавця). Взаємовідносини між цими двома сторонами регламентуються «Положенням про договори на створення (передачу) науково-технічної продукції». У договорі повинно бути вказано:

1)    назву сторін договору, їх поштові, телеграфні і банківські реквізити;

2)    назву науково-технічної продукції, наукові, технічні, соціальні, економічні та інші вимоги до науково-технічної продукції, яка є предметом договору;

3)    термін дії договору;

4)    термін і порядок здачі і приймання науково-технічної продукції; 5) договірні ціни;

6)                       порядок розрахунків за передану науково-технічну продукцію;

7)                       права сторін щодо використання й розпорядження науковотехнічною продукцією;

8)                       умови дотримання конфіденційності;

9)                       відповідальність сторін за порушення прийнятих зобов’язань.

У договорі можуть бути обумовлені й інші питання, а також доповнення і зміни, які повинні бути оформлені додатковою угодою до договору. Договір здебільшого має типову форму.

Укладання договору на проектні і вишукувальні роботи накладає на обидві сторони відповідні обов’язки:

-          разом із замовником брати участь у підготовці завдання на проектування даного об’єкта;

-          виконувати проектні і вишукувальні роботи в межах вартості і термінів, визначених у договорі, та у відповідності з чинним законодавством, затвердженими нормами, технічними умовами, інструкціями, іншими керівними документами;

-          погоджувати із зацікавленими організаціями виконувані за договором роботи;

-          проводити захист виконаних проектів в інстанціях, які їх затверджують;

-          вносити зміни у виконану проектну документацію, що пов’язані із виправленням допущених в ній помилок.

В кінці договору вказують термін його дії, а також адреси та розрахункові рахунки договірних сторін.

3. Основні розділи і методика складання річних планів

Складання річного плану землевпорядних робіт супроводжується різними розрахунками, які крім накреслених обсягів робіт включають обґрунтування трудових і матеріальних затрат на їх виконання. Виходячи з цього, в практиці складання річних планів проектновишукувальних робіт по землевпорядкуванню виділяють такі основні елементи: тематичний план або об’ємний план робіт; план по праці; штатний розпис; кошторис витрат; фінансовий план; календарний план; план матеріально-технічного забезпечення.

Тематичний (об’ємний) план проектно-вишукувальних робіт виражає їх напрям за видами та обсяг у грошовому виразі. Він повинен відповідати і погоджуватися із структурою землевпорядних кадрів, виробничих підрозділів, їх спеціалізацією, бути достатньо стійким у часі, забезпечувати ритмічне виконання проектно-вишукувальних робіт.

У тематичному плані проектно-вишукувальних робіт вказують види робіт і їх вартість, а також показники по встановленій номенклатурі, якою передбачається відповідна кількість господарств по перенесенню проектів в натуру і виготовленню землевпорядних документів. Роль тематичного плану полягає не тільки у визначенні вартості землевпорядних робіт у грошовому виразі, а і в суворому дотриманні номенклатури запланованої проектно-кошторисної документації.

План по праці включає показники обсягів проектних і вишукувальних робіт, які виконуються власними силами, загальний фонд зарплати всіх працівників проектної організації та ліміт витрат на утримання апарату управління.

Штатний розпис – це регламентація згідно з діючими нормативами структури працівників апарату управління, виробничого складу і обслуговуючого персоналу. Основною вимогою при розробці штатного розпису є те, щоб загальний фонд заробітної плати відповідав запланованому складу працівників.

Одним із найбільш важливих елементів річного плану проектновишукувальних робіт є кошторис витрат, тобто план передбачуваних грошових витрат і надходжень, необхідних для нормальної діяльності проектної організації. При складанні кошторису витрат на виконання проектних і вишукувальних робіт в цілому по проектній організації загальну суму витрат приймають у розмірі планової собівартості.

Всі витрати на виконання проектних і вишукувальних робіт поділяють на прямі і накладні. Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виконанням вишукувань, розробкою проектної документації, розмноженням, оформленням і здачею замовнику проектно-кошторисної документації. Накладні витрати необхідні для здійснення управління і виробничо-фінансової діяльності проектних і вишукувальних організацій. У складі накладних окремо виділяють витрати на утримання апарату управління і загальновиробничі.

Прямі і накладні витрати на проектні і вишукувальні роботи по землевпорядкуванню групують за статтями кошторису, а в межах статей поділяють на окремі види.

Основні статті витрат визначають в такому порядку: заробітну плату – на підставі штатного розпису; польові витрати і витрати на відрядження розраховують в пооб’єктних кошторисах; всі інші статті планують за даними звітів за попередні роки, враховуючи передбачені обсяги робіт.

Фінансовий план визначає доходи й надходження коштів, витрати і відрахування, для чого складають прибутково-видатковий баланс. У фінансовому плані на виконання проектно-вишукувальних робіт із землеустрою розрізняють асигнування на роботи щодо захисту ґрунтів від вітрової та водної ерозії, рекультивації порушених земель та асигнування інших замовників. Взагалі всі кошти на виконання землевпорядних робіт, як це передбачено земельним законодавством, надходять за рахунок державного і місцевих бюджетів.

Календарний план виконання землевпорядних робіт складається за об’єктами. У ньому вказують кошторисну вартість за видами робіт, дату початку робіт і термін видачі проектної документації. Тривалість виконання робіт встановлюють за погодженням із замовником, але в межах передбачених нормативів. Терміни виконання вишукувальних робіт визначають виходячи з доведеного виробітку на одного виконавця, враховуючи кількість виконавців.

На основі календарного плану виконання робіт виконавцю доводять план роботи на місяць, який відображають в особистій картці обліку часу і якості робіт погодинникам, а щоденне планування робіт здійснює сам виконавець разом з керівником виробничого підрозділу.

У плані матеріально-технічного забезпечення визначають потребу проектної організації в необхідному обладнанні, інструментах, приладах, креслярських і канцелярських приладдях, папері, спецодязі та іншому спорядженні для виконання плану проектно-вишукувальних робіт. Розрахунок плану матеріально-технічного забезпечення повинен проводитися обґрунтовано, оскільки придбання матеріальних цінностей враховується під час визначення фактичної собівартості проектної документації і рентабельності виробництва. Тому необхідно планувати придбання тільки таких матеріалів і обладнання, які потрібні для виробництва в першу чергу. Тепер, коли проектні організації працюють за методом господарського розрахунку, планування матеріальнотехнічного забезпечення має вестися обґрунтовано, без усього зайвого.

Календарний план виконання землевпорядних робіт складається по об’єктах, в якому вказується кошторисна вартість по видах робіт, дата початку робіт і термін видачі проектної документації.

4. Сітьове планування

Для землевпорядного виробничого процесу характерні численні перешкоди як в камеральний, так і особливо в польовий період внаслідок організаційних причин, метеорологічних умов. Тому для гнучкості і динамічності планів виробництва застосовують метод сітьового планування робіт, який являє собою систематичну координацію розподілу трудових ресурсів відповідно до послідовності технологічних операцій та мінімізації приведених витрат. У зв’язку з цим виникає потреба цілеспрямованого відновлення порушеного порядку шляхом ефективного впливу з боку плануючих органів на виробничий процес з допомогою сітьових графіків планування і управління, які характеризуються математичною чіткістю і впорядкованістю. Переваги сітьового методу планування порівняно з балансовим полягають в граничній конкретизації обсягів і термінів проведення робіт на кожній ділянці, в підвищенні дисципліни виконавців, виявленні «вузьких місць» і нездібних працівників, постійній координації і коригуванні планів відповідно до обставин.

Перевага сітьових графіків перед стрічковими полягає в тому, що вони дають змогу виявити взаємозв’язки подій і прийняти обґрунтовані, а не інтуїтивні рішення для управління процесами праці.

Сітьовий графік – це сітка, яка моделює технологічний взаємозв’язок між окремими роботами якогось комплексу операцій, що має єдину ціль. При складанні сітьових графіків прийняті відповідні позначення і терміни. Так, точки графів називаються вершинами, стрілки – дугами графа, сіть – це граф, у якого одна вхідна і одна вихідна вершина, тобто вершини, які не мають відповідно вхідних і вихідних дуг. Шлях – це послідовність дуг графа, в яких кінець попередньої дуги є початком наступної. Дугам сітки приписуються числа, які називають довжинами дуг. Дуги сітки означають виконувані роботи, а вершини – події, тобто результати виконання однієї або декількох робіт .