5. Запровадження норм праці

Найбільш важливим моментом нормування праці є запровадження норм праці у виробництво. Процес запровадження норм праці у виробництво включає перевірку, розгляд і затвердження, а також освоєння розроблених норм. До затвердження технічно обґрунтовані норми праці на землевпорядні роботи повинні бути перевірені у виробничих умовах. Мета перевірки запроектованих норм праці полягає в тому, щоб підтвердити запроектованих склад роботи і кількість часу на її виконання залежно від кваліфікації спеціаліста.

Під час обговорення запроектованих норм необхідно розробити заходи по покращенню організації праці і виробництва, щоб забезпечити успішне їх виконання. 

Дані перевірки норм всіма виконавцями зводяться в окрему відомість виконання запроектованих норм, детально аналізуються і співставляються з діючими нормами.

Після затвердження норм часу і виробітку починається впровадження їх у виробництво. Для освоєння технічно обґрунтованих норм часу і виробітку необхідно:

-        ознайомити з нормами всіх інженерно-технічних працівників проектної організації не пізніше ніж за два тижні до їх впровадження;

-        провести технічний інструктаж спеціалістів, на якому ознайомити їх з методами роботи, при яких нова норма повинна виконуватися;

-        перевірити організаційно-технічну підготовленість проектної організації до роботи за новими нормами, тобто в умовах, які передбачені новими нормами часу і виробітку;  усунути всі виявлені недоліки.

Технічно обґрунтовані норми праці потребують організації постійного контролю за виконанням норм, який, в свою чергу, залежить від стану обліку виконання норм. Облік виконання норм дає змогу встановити досягнутий рівень продуктивності праці, знайти шляхи подальшого зростання продуктивності праці, виявити недоліки встановлених норм та планувати показники по оплаті праці.

Розглядаючи процес нормування праці в землевпорядному виробництві, варто зазначити, що він потребує постійного вдосконалення. У зв’язку з цим можна виділити основні напрями покращання нормування праці: розширення сфери застосування норм як у виробничій, так і в невиробничій галузях; забезпечення єдності норм праці, без якої вони не можуть стати дійсною основою оплати по кількості праці; передбачення найбільш раціональних організаційно-технічних умов виконання робіт; скорочення затрат праці і засобів на розробку нормативних матеріалів; забезпечення диференціації норм праці відповідно до умов виробництва; залучення до справи в проектних організаціях широкого кола спеціалістів.

Усе це дає можливість з більшою обґрунтованістю визначити затрати праці, сприяє швидкому впровадженню кращих форм організації робіт, передових прийомів і методів праці.