Теоретичний матеріал до теми

Основою для встановлення норм на конкретні роботи в проектних організаціях по землевпорядкуванню є типові і єдині норми часу, виробітку. Типові норми встановлюють з урахуванням раціональних організаційно-технічних умов, що вже існують в частині проектних організацій і рекомендуються як еталон для інших. Єдиними називають норми, розроблені для робіт, виконуваних за єдиною технологією в усіх проектно-вишукувальних організаціях і є для них обов’язковими. 

За сферою застосування нормативні матеріали поділяють на міжгалузеві, галузеві, відомчі. 

Міжгалузеві нормативи призначені для нормування однакових трудових процесів, які виконуються працівниками одних і тих самих професій на підприємствах різних галузей виробництва.

Галузеві нормативи поширюються на специфічні види робіт, які властиві тільки підприємствам певної галузі.

Відомчі нормативи розробляються самими підприємствами для спеціалізованих робіт, на які немає галузевих та міжгалузевих нормативів, або коли чинні організаційно-технічні умови не дозволяють ними користуватися.

За складністю структури розрізняють дві групи нормативів: диференційовані та укрупнені.

Диференційовані нормативи характерні для масового і великосерійного виробництв, де потрібна висока точність нормування праці, коли працівники виконують одну чи дві короткі операції і тому необхідне детальне розчленування трудового процесу та встановлення тривалості кожного його елемента.

Укрупнені нормативи – це регламентовані затрати часу на виконання сталого комплексу трудових прийомів. Вони також ефективно використовуються в масовому та великосерійному виробництвах.

За адміністративно-територіальною ознакою матеріали для нормування праці поділяють на районні і місцеві.

Ступінь обґрунтованості норм праці (якість норм) значною мірою залежить від методів і способів нормування.

Основними методами встановлення норм виробітку є нормування на підставі безпосереднього спостереження за нормативами. Визначення затрат часу і встановлення норм виробітку шляхом спостереження виконують різними способами: фотографією робочого дня, хронометражем, фотохронометражем.

При фотографії робочого дня заміряють усі без винятку затрати робочого часу, виявляють їх зміст і взаємну послідовність, тобто враховують загальну структуру робочого дня, а також час, який витрачається підготовчо-заключну роботу, обслуговування робочого місця і перерви. Цей спосіб дає змогу визначити затрати на виконання безпосередньої роботи, на перерви в роботі і порівняти їх зі встановленими нормативами.

Розрізняють індивідуальну фотографію робочого дня, коли спостереження ведеться за одним працівником, і групову, коли одночасно фотографується робочий час декількох працівників, зайнятих самостійною роботою.

Різновидністю фотографії робочого дня є самофотографія, яка передбачає вивчення затрат робочого часу самим виконавцем робіт з одночасним виявленням необхідних затрат на ті чи інші трудові процеси і перерви в роботі.

Метою проведення фотографування затрат робочого часу є:

-        дослідження змісту, черговості і тривалості всіх наявних затрат робочого часу;

-        складання фактичного балансу робочого часу та виявлення втрат і недоцільних витрат та їх причин;

-        визначення ступеня завантаженості працівника, устаткування;

-        отримання замірів для нормування підготовчо-завершальних операцій, часу на обслуговування робочого місця, відпочинку та особистих потреб;

-        виявлення прогресивних прийомів та методів праці для більш ґрунтовного їх вивчення та впровадження.

Хронометраж – це метод поелементного дослідження трудового процесу шляхом спостережень і замірів повторюваних рухів і прийомів операції для аналізу тривалості окремих елементів операції і встановлення по елементних норм часу.

Існує два способи хронометражних спостережень: вибірковий, коли проводиться вивчення окремих прийомів, і безперервний, який передбачає вивчення ряду послідовних прийомів праці. При вибірковому хронометражі спостереження проводяться без урахування поточного часу. При безперервному способі замірів в спостережний лист заносять не тривалість кожного прийому, а час закінчення кожного прийому в хвилинах і секундах, після чого визначають тривалість кожного з них.

Фотохронометраж – це поєднання хронометражу з фотографією робочого дня. В цьому випадку вивчають усі елементи робочого часу, як оперативної роботи, так і затрати на підготовчо-заключну роботу, обслуговування робочого місця і перерви.

Облік виробітку проводять одночасно з вивченням робочого процесу за операціями, а не сумарно в кінці робочого дня, як у фотографії робочого дня.

Вибір способу технічного нормування залежить від технологічних властивостей виконання того чи іншого виду землевпорядних робіт. Так, роботи, що їх важко розчленувати на циклічно повторювані операції і прийоми, доцільно нормувати фотографією робочого дня. Більшість землевпорядних робіт, особливо проектних, важко розчленувати на повторювані прийоми, оскільки вони пов’язані з варіантним вирішенням питань і творчою працею, яку неможливо розчленувати на складові частини. Тому такі роботи можна нормувати фотографуванням і самофотографуванням робочого дня, моментними спостереженнями. Значна частина землевпорядних робіт може бути нормована за допомогою хронометражу, особливо в тих випадках, коли трудовий процес складається з циклів. Це такі роботи, як обчислення площ аналітичним або механічним способами за однакової контурності планової основи, накладання точок за координатами на планшет, вимірювання кутів, викреслювання стандартних елементів на плановокартографічних матеріалах тощо.

Техніка спостережень у всіх способах однакова, а суть їх різна, оскільки спостереженням підлягає весь робочий час або його складові частини. При цьому основна увага повинна приділятися затратам часу на оперативну роботу. У зв’язку з цим розглянемо методику визначення норми праці за допомогою хронометражних спостережень.

Визначення затрат часу і розрахунок норм виробітку включає при землевпорядних роботах такі етапи: проведення підготовчих робіт і спостережень, обробка матеріалів спостережень і розрахунок норм праці. Під час підготовчих робіт нормувальник повинен:

1)      узагальнити досвід передовиків виробництва і встановити можливість його поширення серед інших працівників;

2)      вибрати об’єкт спостережень, при цьому спостереження переважно мають проводитися за роботою передових працівників у нормальних умовах праці;

3)      розбити робочий процес на стадії, елементи, накреслити фіксажні точки та встановити необхідну кількість спостережень (не менше двох у різний період робочого дня);

4)      підготувати умови для проведення спостережень, а саме: пояснити працівникові мету і порядок спостереження, забезпечити створення нормальних умов виконання роботи тощо;

5)      підготувати секундомір або годинник та необхідні бланки для запису результатів спостережень.

Хронометраж дій одного спеціаліста виконують у різний час робочого дня і багаторазово.

Норма виробітку збільшується, якщо норма часу оперативної роботи зменшується, і навпаки. Таким чином, хронометраж спрямований на виявлення резервів, пов’язаних з інтенсифікацією праці.