Теоретичний матеріал до теми

Правильна організація землевпорядних робіт потребує визначення кількісної та якісної праці для кожного виду робіт. При цьому мірою праці є робочий час, протягом якого спеціаліст повинен виконати доручену йому роботу. Весь робочий час поділяється на час безпосередньої роботи і час перерв.

Час безпосередньої роботи – це час, протягом якого працівник виконує дії, пов’язані з роботою, в тому числі переходи технологічного характеру, спостереження за вимірювальними приладами тощо.

Час безпосередньої роботи поділяється на підготовчо-заключний, оперативний і час обслуговування робочого місця. Підготовчозаключним називається час, що використовується на підготовку до виконання завдання, і дії, пов’язані із закінченням завдання. Його тривалість не залежить від обсягу роботи, на підготовку і завершення якої він затрачений. Оперативним називається час, що його визначає працівник, як безпосередньо на зміну форми і якості предмета праці, так і на час виконання дій, які сприяють цій зміні. Оперативний час, в свою чергу, поділяють на основний та допоміжний. Основний, або технологічний, – це час, який витрачається безпосередньо на зміну форми і якості предмета праці. Під допоміжним розуміють час, який витрачається на проведення математичних розрахунків, підбір необхідних типових рішень, контроль за якістю продукції та інші дії, що забезпечують виконання основної роботи. Ці затрати часу здебільшого циклічно повторюються при виготовленні однакової продукції.

Час обслуговування робочого місця – це час, який потрібен для підтримання в належному стані обладнання, інструменту, забезпечення порядку на робочому місці тощо.

Час перерв – час, протягом якого трудовий процес не здійснюється (незалежно від причин), а виконавець не виконує жодних трудових дій. Перерви в роботі бувають такі:

-        на відпочинок – це час, що витрачається на відпочинок з метою запобігти втомі;

-        на особисті потреби – це час, що витрачається на особисту гігієну, природні потреби, куріння;

-        організаційно-технічного характеру, що зумовлено встановленою технологією або організацією виробничого процесу;

-        через порушення нормального ходу виробничого процесу;  через несприятливі метеорологічні умови;  через порушення трудової дисципліни.

Всі затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих затрат часу належать затрати, необхідні для виконання заданої роботи. 

До ненормованих затрат часу належать втрати часу, викликані порушеннями нормального ходу виробничого процесу або трудової дисципліни. Такі затрати до норм не включаються.

У практиці нормування застосовують різні види норм праці, а саме: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, співвідношення.

Норма часу – це необхідний час для виконання одиниці роботи або операції за певних природних і організаційно-технічних умов при найефективнішому використанні засобів виробництва. Норму часу обчислюють в хвилинах, годинах, людино-днях. Ії визначають як суму затрат нормованого часу на виробництво одиниці роботи чи продукції:

Нч=ТПЗ +ТОП +ТОБС +ТВ,

де ^Н_ч – норма часу; Т _ПЗ – нормативний час підготовчо-заключної роботи; Т _ÎÏ – нормативний час оперативної роботи; Т _ОБС – нормативний час обслуговування робочого місця; Т _В – нормативний час на відпочинок і особисті потреби працівника.

Норма часу здебільшого є вихідною величиною при розрахунку інших видів робіт. Так, норма обслуговування – це кількість одиниць устаткування, виробничих площ або інших виробничих одиниць, встановлена для обслуговування одним працівником.

Норма обслуговування – це кількість одиниць устаткування, виробничих площ або інших виробничих одиниць, встановлена для обслуговування одним працівником. 

Норма виробітку – це кількість продукції, операцій або інших показників роботи, яку повинен виконати працівник за одиницю часу. Цей вид норм можна використовувати в умовах масового виробництва, коли працівник тривалий час виконує саму технологічну операцію. Норму виробітку можна визначити за формулою:

                                         Т_ОП

                              Н â =  tОП ,

де Н ^в – норма виробітку; Т _ОП – час оперативної роботи на виконання одиниці продукції або один робочий прийом (година, день, місяць).

Норма чисельності – це кількість працівників певного кваліфікаційного складу, необхідна для виконання певних видів робіт.

Норма керованості – це кількість виробничих підрозділів або працівників, встановлена для управління одним керівником.

Норми виробітку (часу) необхідні для розрахунку з працівниками землевпорядних проектних організацій, які виконують землевпорядні, обстежувальні, топографо-геодезичні та інші роботи по землевпорядкуванню на підприємствах сільського господарства. Норми виробітку передбачають, що інженерно-технічні роботи повинні виконувати старші інженери-землевпорядники, агрономи і інші спеціалісти, а креслярсько-оформлювальні роботи – тільки креслярі і техніки.

Нормування праці залежить від впливу природних та організаційно-технічних умов. Природні умови різних місцевостей враховуються в нормах праці на землевпорядні роботи шляхом віднесення території до відповідної категорії трудноті.

Під категорією трудності виконання землевпорядних робіт слід розуміти умови праці, які залежать від характеру природнокліматичних та економічних факторів.

У нормах виробітку враховується і окремо не оплачується час, який виконавці затрачують на підготовку робочого місця, одержання завдання на роботу і вказівок щодо її виконання, виправлення зауважень, здачу готової продукції, переїзди і переходи на об’єкті виконання робіт.