Теоретичний матеріал до теми

Найбільш поширеними нормами праці в землевпорядкуванні є довідково-статистичні норми, які встановлюються на підставі досвіду, статистичних даних про фактичні затрати робочого часу на виконання певної роботи. Проте кількість затраченого робочого часу на виконання певної роботи визначають приблизно за орієнтовними даними. Крім того, в статистичних даних про виконану роботу не виділяється оперативний час, а весь обсяг виробленої продукції відноситься до затрат всього робочого часу, які неоднакові у всіх спеціалістів. Недолік довідково-статистичних норм полягає ще в тому, що вони не сприяють зростанню продуктивності праці, бо розраховані на фактичний, уде досягнутий рівень продуктивності праці. Цей недолік характерний для нормування землевпорядних робіт, коли норми діють тривалий час, а передовий досвід і прогресивна технологія не враховуються. 

Відзначимо, що нормування праці в землевпорядкуванні повинно базуватися на науковій основі. Обґрунтування норм праці передбачає проведення і економічних розрахунків, що дають можливість вибрати найбільш оптимальні варіанти, які забезпечують мінімальні затрати праці на виробництво продукції і доцільні пропорції в затратах праці робітників різних спеціальностей і кваліфікації. В умовах сучасного виробництва технічне нормування передбачає всебічне наукове обґрунтування норм праці.

Методи нормування праці здебільшого охоплюють:

-                      аналіз трудового процесу;

-                      проектування раціональної технології та організації праці;  безпосередньо розрахунок норм.

-                      Відповідно до практики господарювання суб’єктів підприємництва, методи нормування праці поділяються на:

-                      аналітичні;

-                      сумарні (досвідно-статистичні);  мікроелементні.

Аналітичний метод нормування праці передбачає вивчення трудового процесу, організації праці на робочому місці, ефективності використання техніки та робочого часу. Роботу, що підлягає аналітичному нормуванню, розбивають на її складові технологічні та трудові елементи, котрі ретельно аналізуються. Потім на основі аналізу проектують раціональні прийоми та методи виконання цих елементів і проводять відповідний їм розрахунок необхідних витрат робочого часу. 

За використання сумарного методу норми розраховують на операції в цілому без аналізу та проектування їх структури. На основі такого методу норми встановлює нормувальник чи майстер на основі особистого досвіду, тобто цей ґрунтується на вже досягнутому рівні виробництва і не стимулює росту продуктивності праці. Норми, які встановлені сумарним методом нормування праці, називають досвідно-статистичними і використовують лише в індивідуальному виробництві.

Сумарний (досвідно-статистичний) метод нормування праці має кілька різновидів встановлення норми:

-                      на основі порівняння складності та обсягу певної роботи з такими, що виконувались раніше;

-                      на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи;

-                      за досвідом особи у встановленні норм праці;

-                      за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.

Особливістю досвідково-статистичних норм є використання звітно-статистичних відомостей про фактичні витрати часу на дану чи подібну роботу або обсяг виробленої продукції за звітний період. Їх широко застосовують в одиничному та малосерійному виробництві, де, як правило, відсутні детальні розробки технологічного процесу, а тому встановлення технічно обґрунтованих норм потребує великих затрат праці нормувальників.

Найпоширенішими нормами праці в землевпорядкуванні є досвідково-статистичні, які встановлювалися в минулому на підставі досвіду, статистичних даних про фактичні затрати робочого часу на виконання певної роботи. Такі норми затрат робочого часу не є прогресивними, оскільки вони ґрунтуються на досвіді окремих виконавців і їх встановлення залежить від суб’єктивних чинників. Так, кількість затраченого робочого часу на виконання певної роботи визначають приблизно за оптовими або досвідними даними. Крім того, у статистичних даних про виконану роботу не виділяється оперативний час, а весь обсяг продукції відноситься до затрат всього робочого часу, які неоднакові у всіх спеціалістів. Недолік досвідно-статистичних норм полягає ще в тому, що вони не сприяють зростанню продуктивності праці, бо розраховані на фактичний, уже досягнутий рівень продуктивності праці. Цей недолік характерний для нормування землевпорядних робіт, коли норми діють тривалий час, а передовий досвід і прогресивна технологія не враховуються.

Аналіз чинних норм праці на деякі землевпорядні роботи показує, що вони не рівнонапружені в різних проектних організаціях із землеустрою. За окремими видами робіт відхилення норм праці наближається до 40 %. При цьому характерним є те, що різниця норм часу спостерігається навіть на такі роботи, які не залежать від природнокліматичних умов (накладення точок за координатами на планшет, обчислення площ тощо). Це свідчить про те, що нормування праці в землевпорядкуванні повинно базуватися на науковій основі.

З розвитком продуктивних сил виник термін «технічно обґрунтовані норми», суть яких зводиться до врахування під час складання норм технічних засобів та застосування прогресивної технології виробництва. Водночас піклування про збереження здоров’я працівників, про їх стійку працездатність в умовах науково-технічного прогресу поставило вимогу під час встановлення норм якнайповніше враховувати фізіологічні властивості людського організму і залучати до справи нормування праці такі науки, як фізіологія та психологія праці.

Обґрунтування норм праці передбачає проведення і економічних розрахунків, що дають змогу вибрати найбільш оптимальні варіанти, які забезпечують мінімальні затрати праці на виробництво продукції і доцільні пропорції в затратах праці працівників різних спеціальностей і кваліфікації. Отже, в умовах сучасного виробництва технічне нормування передбачає всебічне наукове обґрунтування норм праці. І якщо за традицією вживають ще термін «технічно обґрунтовані норми», то мається на увазі, по суті, встановлення науково обґрунтованих норм не лише з точки зору техніки, а й економіки та психофізіології праці.

Технічно обґрунтовані норми – це норми, розраховані за допомогою методів технічного нормування, виходячи з раціонального технологічного процесу виконання роботи й наукової організації праці, які передбачають найефективніше використання засобів виробництва і робочого часу при забезпеченні збереження здоров’я і стійкої працездатності людини.

Нормування праці в основному зводиться до того, щоб визначити оптимальні затрати часу на виконання тієї чи іншої роботи. Тому для здійснення технічного нормування потрібне ретельне вивчення структури і використання робочого часу.