1. Суть власності та її економічний зміст

Картинки по запросу property

Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає відношення людей до певних речей, як до своїх.

Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. З виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, котрі визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб’єктами (окремими громадянами, соціальними групами, класами, державою). Правові відносини власності виражаються в закріпленні за різними суб’єктами прав володіння, користування і розпорядження.

Власність – це сукупність виробничих відносин між людьми з привожу привласнення ними  об’єктів власності, насамперед засобів виробництва, що породжує право володіння, користування і розпорядження цими об’єктами та результатами їхнього функціонування.

Основним елементом у праві власності є розпорядження суб'єкта власності її об'єктами !!!

Об’єктами власності є: природа, її елементи, матеріальні блага, насамперед засоби виробництва, національне багатство, в цілому продуктивні сили, праця, робоча сила, наукові відкриття, науково-технічна діяльність, інформація.

Суб’єктами власності є носії відносин власності. Головним носієм відносин власності виступає працівник , як господар своєї держави, власник свого капіталу, виробничих фондів, цінних паперів, робочої сили, житла, землі, технологій.

Згідно з Законом України «Про власність» право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Це визначення поєднує два аспекти власності: юридичний (врегулювання відносин законом) та економічний (відносини з майном).

1. Економічна власність – це система виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними різноманітних речей (об’єктів) в усіх сферах суспільного відтворення.

Система відносин власності охоплює цілий спектр причинно-наслідкових зв’язків, які знаходять своє відображення у володінні, розпорядженні, користуванні.

Володіння – означає можливості суб’єктів чинити з об’єктами власності на свій розсуд, розпоряджатися речами як завгодно, у своїх інтересах, якщо це не суперечить загальноприйнятим законам.

Розпорядження – означає, що суб’єкти мають право практично вільно застосовувати об’єкти власності, проте у межах повноважень, які були надані власником.

Користування – означає використання об’єктів власності лише в межах задоволення своїх власних потреб з певною метою з обов’язковою умовою повернення об’єктів власникові

2. Юридична власність – це загальна умова виробництва, вияв волі певного класу і правове оформлення цієї волі у юридичних актах, що, як правило, закріплюється угодами.

Юридична власність реєструє такі відносини:

  • ставлення однієї особи до іншої або до групи людей;
  • ставлення індивіда до речей.