2. Вимірювання відхилень від правильної геометричної форми

Вимірювання відхилень від правильної геометричної форми повер­хонь деталей провадять приладами, призначеними для відносних вимірю­вань. Межі вимірювання вимірювальної головки при цьому повинні перевищувати передбачувані відхилення форми. У виробничих умовах, зокрема у ремонтному виробництві, найчасті­ше доводиться вимірювати відхилення форми плоских поверхонь (відхи­лення від прямолінійності і відхилення від площинності) і циліндричних поверхонь (овальність, огранювання – в поперечному перерізі; конусоподібність, бочкоподібність, вгнутість і відхилення від прямолінійності осі (зігнутість) – у повздовжньому перерізі)

Відхилення від прямолінійності і відхилення від площинності плос­ких поверхонь вимірюють лекальною (повірочною) лінійкою, вимірюва­льною головкою, повірочними плитами, «контролювання на фарбу», оптичними лінійками тощо

Лекальну лінійку 2 (рис. 2.1) прикладають до деталі 1 в одному (при контролюванні прямолінійності) або в декількох напрямках (при контро­люванні площинності). Точність (відхилення) профілю (площини) визначають за просвітом на око, або за допомогою щупів. При точних вимірю­ваннях роблять зразки зазорів за допомогою кінцевих мір довжини

Рисунок 2.1

Для цього на повірочну плиту чи широку лекальну лінійку (брусок) ставлять дві кінцеві міри довжини однакового розміру (рис. 2.2), на які ставлять лекальну лінійку. Потім на цей брусок ставлять кінцеві міри до­вжини різного розміру, розміри яких менші за розміри крайніх мір. Зазори, творені між цими мірами і лезом лекальної лінійки, використовують як зразкові. За величину відхилень від прямолінійності чи площинності Δ прийма­ють найбільшу відстань від точок реа­льної поверхні до леза лекальної ліній­ки, яке в даному випадку відіграє роль прилеглої прямої

Рисунок 2.2

Відхилення від площинності плоских поверхонь контролюють також методом фарби. Для цього повірочну плиту покривають тонким шаром фарби, а потім на неї кладуть деталь, плоску поверхню якої перевіряють, і переміщують її по плиті (або плиту по деталі). Про відхилення від пло­щинності судять за кількістю плям фарби на контрольованій поверхні і їх розмірах

Відхилення від округлості циліндричних поверхонь вимірюють універсальними вимірювальними засобами. Для цього циліндричну поверх­ню вимірюють декілька разів у взаємно перпендикулярних напрямах в заданому перерізі. За величину відхилення від округлості приймають різ­ницю між найбільшим і найменшим показами вимірювального приладу

Огранювання з непарним числом граней вимірюють триконтактним способом у вигляді призми 2 вимірювальною головкою 1 (рис. 2.3, а). Вимірювання овальності і огранювання з парним числом граней мож­на провадити з допомогою двоконтактних вимірювальних приладів, на­приклад, вимірювальними головками (індикаторами 1, закріпленими в спеціальних тримачах 2, рис. 2.3, б). Деталі типу валів повертають між вимірювальними поверхнями вимірювального приладу (наприклад, на столику стояка, рис. 2.3, б, під наконечником вимірювальної головки або між вимірювальними поверхнями гвинта і п'ятки важільного мікрометра, важільної чи індикаторної скоб) до одержання найбільшого або найменшого відліку за шкалою приладу. Потім вал повертають ще на 90° і визначають розмір в цьому напрямі

Найбільш точно відхилення від округлості циліндричних поверхонь визначають за допомогою крутломіра 3 з обертовим столом 2 та вимірю­вальною головкою 1 (рис. 2.3, в). Овальність і огранювання приймають рівною різниці одержаних зна­чень діаметра. Овальність отворів визначають з допомогою двоконтактних мікрометричних або індикаторних внутрішньомірів. Конусоподібність визначають шляхом вимірювання діаметрів деталі у двох перерізах, розташованих біля торців. Для визначення бочкоподібності (опуклості) і сідлоподібності (ввігнутості) необхідно виміряти також діаметр деталі посередині її довжини

Рисунок 2.3