Теоретичний матеріал до Теми 2

Метод  — спосіб пізнання, дослідження або практичного виконання чого-небудь; спосіб пізнання психічних явищ. Метод є спосіб, знаряддя, що сприяє роз'ясненню теоретичних і практичних проблем. Цей термін вико­ристовується і для позначення прийому або системи прийомів, що застосовуються в певній діяльності.

Метод дослідження будується із загальних теоретичних уявлень про суть об'єкта вивчення, дослідження та загальних принципів, які лежать в основі пізнання.

Методика— сукупність прийомів виконан­ня будь-якої роботи. Методика означає і конкретне втілення мето­ду, вироблений спосіб взаємодії людини і об'єкта дослідження на базі конкретного матеріалу і конкретної процедури. Саме в таком\ розумінні вжито термін методика у даному розділі.

Термін методологія використовується  неоднозначно.  В одній випадках — як учення про науковий метод пізнання, в інших — як сукупність методів, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об'єкта її пізнання. Виділяють методологію загально наукову і конкретно-наукову. В загальнонауковій методології розробляються   універсальні   принципи,   засоби   і   форми   науковою пізнання щодо широкого кола наук. Конкретно-наукова методологія пов'язана із науковими школами, які розрізняються своїми поясненнями досліджень і їх впровадженням у практичну роботу.

                                                                          Вимоги до методів психології

Психологія як наука має свої предмет і методи вивчення закономір­ностей, механізмів і психічних фактів. Знання методів і вміння за їх до­помогою вивчати особливості психічного розвитку людини - шлях до пізнання психологічних особливостей особистості  і застосування цих знань у практичній діяльності.

Системний підхід - це спосіб теоретичного та практичного дослі­дження в психології, який передбачає, що кожний її процес, явище або стан людини - предмет вивчення - розглядається як система.

При цьому умови розгляду кожного предмета дослідження відпові­дають вимогам діалектики і конкретизуються положенням про взаємо­відносини і взаємозалежність усіх психічних явищ. Усі психічні явища співвідносяться між собою.

Але врахувати і осмислити всі відношення у цілісній системі психі­ки і її зв'язки з довкіллям практично неможливо. Тому системний під­хід передбачає обмеження при дослідженні психічних явищ деякими з усіх можливих відношень, що мають суттєве значення для досягнення мети дослідження.

Так, системний підхід до поняття "дія" і її виникнення як явища — операційного аспекту діяльності - це фіксоване відношення функцій, які вона виконує. їх три: виконання, орієнтування та контроль.

Разом з тим кожна функція повинна мати властивості - менші еле­менти цілісності. Візьмемо, наприклад, орієнтувальні властивості дії. Вони здійснюють:

1)                  семантичний аналіз тексту завдання або задачі для ідентифіка­ції предметів — відомого і невідомого, які складають умову дії;

2)        встановлення відношення між відомим і невідомим, що міс­тяться в задачі;

Л)     усвідомлення структури задачі;

4)        пошук аналогів розв'язання задачі або виконання завдання;

5)        перебудування створеної структури задачі тощо.

Отже, системний підхід дає можливість відшукувати невідомі еле­менти в системі, розкривати нові властивості цілісних систем, якими є психічні явища.

Вимоги до методів дослідження. Психологія висуває до методів дослідження психічних явищ такі вимоги:

- психічні явища треба вивчати в їх розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності;

- обраний метод психологічного дослідження має відповідати предметові дослідження, розкривати істотні, а не випадкові, не друго­рядні особливості предмета дослідження - психічного процесу, стану або властивості.

Головним принципом психологічного дослідження є його об'єк­тивність.

До методів, які забезпечують об'єктивність розкриття природи до­сліджуваного психічного явища, відносять: самоспостереження, спо­стереження, експериментальне дослідження, аналіз продуктів діяль­ності (навчальної, трудової, спортивної), бесіда, інтерв 'ю та інші.