14. 14. Структура та механізм соціального конфлікту.

Конфлікт є складним за структурою соціальним явищем, його елементи тісно взаємодіють між собою. До найважливіших із них належать:

  1. Сторони, що конфліктують. У соціальному конф­лікті беруть участь щонайменше дві сторони (конфліктанти). Крім них, у конфлікті можуть бути задіяні й провокатори, співчуваючі, консультанти, посередники тощо. Соціолог повинен з'ясувати соціальні характери­стики сторін (належність до певної страти, соціальну роль, службове становище, вік, стать, освіту — якщо йдеться про індивідів).
  2. Зона конфліктної взаємодії. Конфлікт виникає лише за наявності предмета суперечки, який зумов­лює зону взаємодії його учасників. Зона конфлікту є дуже ру­хомою, може розширюватися та звужуватися.
  3.   Уявлення про ситуацію. Кожний з конфліктантів має власне уявлення про всі обставини, що спрово­кували та супроводжують конфлікт.
  4. Причини, мотиви.
  5. Умови, за яких відбувається конфлікт.
  6. Дії. За конфліктної ситуації дії кожної зі сторін заважають іншій досягти мети й оцінюються як воро­жі. Здебільшого вони проявляються в:

—  створенні прямих або побічних перешкод для реалізації планів та намірів однієї зі сторін;

—  невиконанні іншою стороною своїх обов'язків та зобов'язань;

—  загарбанні або утриманні того, що, на думку ці­єї сторони, належить саме їй;

—  нанесенні прямої чи побічної шкоди майну чи
репутації;

—  фізичному насильстві;

—  погрозах та інших діях, що змушують протиле­жну сторону діяти всупереч своїй волі та обов'язкам;

—  діях, що принижують гідність людини, соціаль­ної спільноти.

Конфліктна поведінка має певні принципи, страте­гії, тактики. Серед головних принципів визначають концентрацію, координацію сил, нанесення удару по найуразливіших зонах суперника, економію сил та ча­су тощо. Тактика поведінки у конфліктній ситуації може бути жорсткою, нейтральною, м'якою. У прак­тичній реалізації вона передбачає:

— фізичне насильство, що має своїм наслідком ви­нищення матеріальних цінностей, блокування чужої ді­яльності, наругу над особистістю, а інколи і вбивство;

—  психологічне насильство (образи, зневагу, дис­кримінаційні  заходи,  негативну оцінку особистості, приниження, брутальність тощо);

—  захоплення та утримання об'єкта конфлікту;найчастіше це відбувається тоді, коли сторони борють­ся за матеріальний об'єкт;

—  тиск (накази, погрози, шантаж, компромат, уль­тиматуми);

—  демонстраційні дії (публічні висловлювання, ска­рги, суїцидальні спроби, голодування, пікетування);

—  санкціонування — постає як вплив на опонента через збільшення робочого навантаження, зниження зарплати, накладання заборон, невиконання розпоря­джень тощо;

—  тактика коаліцій — виявляє себе у створенні со­юзів, розширенні можливостей протидії;

—  фіксація власних позицій — передбачає викори­стання фактів, логічних прийомів для підтвердження позиції, містить критику, прохання, переконання, ви­сування пропозицій;

—  дружелюбність (коректне спілкування, демонстра­цію готовності вирішувати проблему, надання необхідної інформації, допомоги, вибачення, заохочення);

—  угоди — передбачає обмін благами, обіцянками, вибаченнями, поступками.

7. Наслідки. Позитивні і нега­тивні залежно від правомірності дома­гань й від перипетій боротьби.

Механізм соціального конфлікту (процес його роз­витку) містить декілька стадій:

Перед конфліктна ситуація.  Може бу­ти благополучною, але най­частіше на цій стадії формуються передумови для кон­флікту.

Інцидент - є першою сутичкою конфліктантів, зав'язуванням конфлікту. Інколи конфлікт може за­кінчитися на цій стадії (конфліктанти вирішують свої непорозуміння).

Ескалація. Виявляє себе в тому, що конфлікт реа­лізується в окремих актах — діях та протидіях конф­ліктуючих сторін. Може бути безперервною (ступінь напруги у відносинах постійно зростає) та хвилеподіб­ною (періоди напруги змінюються тимчасовим затиш­шям).

Кульмінація. Вона є крайньою точкою ескалації, коли напруга виражається у вибуховому акті.

Завершення конфлікту. Конфліктанти можуть ви­йти з конфлікту за допомогою одного зі способів — на­сильства, примирення, роз'єднання (розриву).

Післяконфліктна ситуація.