3. Формальна та неформальна організаційна структура

Існують дві складові (далі – форми) організаційних структур:

  • формальна;
  • неформальна.

В основі формальної форми лежать адміністративні принципи, тобто визначення робочих місць, посадових обов’язків, прав і повноважень. Така організація виконує функції орієнтування, нормування та зовнішнього контролю, інтеграції робочих місць і працівників для досягнення інституційних цілей.

У межах формальної організації відносини між людьми безособистісні і набувають характеру відносин між статусами та функціональними ролями. За ознаками формальна організація є досить стійкою та однозначною системою з формально установленими правилами та завданнями.

Таким чином, слід зазначити, що формальній організації притаманні такі риси, як:

  • раціональність;
  • ефективність;
  • безособовість;
  • однозначність, які є необхідними умовами існування організації в цілому.

Неформальна організаційна структура, тобто мережа взаємозв’язків, виникає серед працівників на міжособовому рівні. Неформальні групи створюються спонтанно на засадах соціальної взаємодії. Працівники вступають у неформальні групи для задоволення почуття причетності, взаємодопомоги, взаємозахисту, тісного спілкування. У неформальних групах є також певна структура, неформальний лідер, вони використовують у своїй діяльності неписані правила (норми), але управляти ними значно складніше, ніж формальними групами.

До основних характеристик неформальних груп також належать:

  • соціальний контроль, який здійснюється шляхом вироблення та закріплення групових елементів допустимої поведінки, жорстких санкцій, відчуження тощо;
  • опір змінам, що відбуваються, у зв’язку з можливими загрозами існуванню неформальної групи;
  • наявність неформальних лідерів, які займають практично таке саме становище, як і у формальних групах.