Теоретичний матеріал. Мотивація трудової діяльності
4. Теорії мотивації
Розрізняють два підходи до вивчення мотивації.
Перший підхід ґрунтується на дослідженні змістовної сторони теорії мотивації. Теорії цього напряму базуються на вивченні потреб людини, які власне і є основним мотивом її поведінки, а відтак і діяльності. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів А.Маслоу, Ф.Герцберга, Д.МакКлелланда .
1.Змістовні теорії мотивації (повідковий підхід)
1.1 Теорія потреб Абрахама Маслоу
Базою для багатьох сучасних теорій мотивації є дослідження американського психолога А.Маслоу, який припустив, що людина мотивує свою діяльність задоволенням серії потреб, побудованих у вигляді піраміди – піраміди цінностей А.Маслоу. Сутність теорії зводиться до вивчення потреб людини. Її прихильники і сам автор вважали, що предметом психології є поведінка, а не свідомість людини. В основі ж поведінки лежать потреби людини, які можна поділити на 5 груп:
- фізіологічні потреби , необхідні для виживання людини (їжа, вода, відпочинок тощо);
- потреби в безпеці і впевненості в майбутньому – захист від фізичних та інших небезпек з боку навколишнього середовища і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися у майбутньому);
- соціальні потреби – необхідність у соціальному оточенні, у спілкуванні з людьми, почуття підтримки;
- потреби в повазі і визнанні навколишнього оточення людей, а також прагненні до особистих досягнень;
- потреба самовираження – потреба у власному «зростанні» й у реалізації своїх потенційних можливостей.
Перші дві групи потреб є первинними, а наступні три – вторинними.
Зміст теорії : до того моменту, поки не задоволені потреби найнижчих рівнів, їхній вплив на мотивацію буде пріоритетним (але ні в якому разі не абсолютним!!!).
Недолік: не повністю враховує індивідуальні особливості людини.
1.2 Теорія мотивації Ф.Герцберга
Основою цієї теорії є з’ясування впливу матеріальних і нематеріальних факторів на мотивацію діяльності людини. Герцберг створив двох факторну модель, що відтворює ступінь задоволеності роботою.
Перша група факторів (гігієнічні) пов’язана з навколишнім середовищем, у якому здійснюється робота. Друга група факторів мотивації пов’язана з характером і сутністю роботи. Гігієнічні фактори Герцберга відповідають фізіологічним потребам, потребі в безпеці і впевненості в майбутньому. Однак механізм впливу мотивуючих факторів Маслоу і Герцберга відрізняються. Відповідно до теорії Маслоу, будь-який вплив, спрямований на задоволення потреб, має мотивуючий ефект. Згідно з теорією Герцберга існує деяке граничне значення, визначений мінімальний набір, тільки за умов досягнення яких починають діяти мотивуючі фактори.
1.3 Модель МакКлелланда-Аткінсона
Характеризує структуру потреб вищого порядку. Її складовими є:
- потреба у владі – бажання впливати на інших, що знаходиться між потребою в повазі та потребою в самовираженні;
- потреба в успіху – прагнення довести роботу до успішного кінця;
- потреба в приналежності – прагнення спілкуватися, допомагати іншим.
Однак, модель не забезпечує задоволення потреб нижчого рівня та не враховує індивідуальних потреб кожного працівника.
2. Процесуальні теорії мотивації
Процесуальні торії розглядають мотивацію з точки зору людини, яка розподіляє свої зусилля для досягнення цілей за допомогою лінії поведінки.
2.1 Теорія очікувань В.Врума
Відповідно до цієї теорії наявність потреб не є єдиною необхідною умовою для мотивації. Людина також повинна сподіватися (очікувати), що обраний нею тип поведінки дійсно сприятиме результативному досягненню поставленої мети. Очікування відповідно до цієї моделі можна розцінювати як оцінку ймовірності події. Отже, при аналізі мотивації розглядається взаємозв’язок трьох елементів у взаємозв’язку:
- витрати – результати (В→Р);
- результати – винагорода (Р→ВН);
- валентність (задоволеність винагородою).
Модель В.Врума можна представити у вигляді формули:
Мотивація = (В→Р)×(Р→ВН)× валентність
Якщо значення одного з цих факторів буде замалим, то і мотивація буде низькою.
2.2 Теорія справедливості Адамса
Люди суб’єктивно оцінюють отриману винагороду, співвідносять її з витраченими зусиллями і винагородою інших людей. Якщо людина вважає, що з нею повелися несправедливо, її мотивація знижується і вона намагається зменшити інтенсивність своїх зусиль. Це призводить до психологічного дискомфорту працівника, позбавитись від якого можна тільки підвищивши рівень винагороди або зменшивши витрачені зусилля. До тих пір, поки людина не вважатиме свою винагороду справедливою, вона буде знижувати свою ефективність та якість своєї праці.
Недоліки цієї теорії полягають у тому, що визначення справедливості винагороди – суб’єктивний процес як з боку працівника, так і з боку керівника, він майже не піддається узгодженню. До того ж, модель заснована на задоволенні потреб різних рангів за допомогою грошей, що не зовсім є виправданим в сучасній діяльності.