3. Методи підвищення вмотивованості праці

Картинки по запросу мотиваціяСистема мотивації праці включає наступні групи методів:

                                1. організаційно-виробничі;
                                2. соціально-економічні;
                                3. адміністративні;
                                4. правові;
                                5. соціально-психологічні;
                                6. інформаційно-роз’яснювальні.

Організаційно-виробничі методи направлені на створення сприятливих передумов для трудової діяльності працівників, сприяють ритмічній роботі, викликають позитивні емоції.

Соціально-економічні методи спрямовані на створення гнучкої системи стимулювання працівників, зокрема на забезпечення відповідних передумов для вибору будь-якої форми власності підприємством, на розробку науково обґрунтованої системи тарифних ставок і посадових окладів, на узгодження системи оплати праці з кінцевими результатами виробництва, напруженістю і складністю праці, завантаженістю працівника протягом зміни та умовами роботи.

Адміністративні методи ґрунтуються на властивих системі управління відносинах підпорядкування. Керівник, наділений відповідними повноваженнями, координує діяльність підпорядкованих йому осіб та підрозділів за допомогою комплексу організаційно-розпорядницьких і нормативних документів (наказів, розпоряджень, інструкцій, положень, стандартів тощо), які носять обов’язковий і адресний характер.

Правові методи являють собою систему правил, дотримання яких повинно гарантуватися правовими нормами, що містять відомості про посадову, дозволену, стимулюючу, заохочувальну чи заборонну поведінку працівників. Правові розпорядження вносять порядок та організованість до системи соціальних зв’язків, визначають правові положення посадових осіб і колективів, надають їм права та обов’язки відносно один одного й у кінцевому рахунку спонукають людей до активної поведінки.

Соціально-психологічні методи спрямовані на створення сприятливого  клімату в колективі, де працівник почувається зручно. Створенню таких умов сприяють стиль керівництва, розуміння керівником соціально-психологічних процесів, які відбуваються в колективі, знання потреб, інтересів людей та вміння впливати на них, спілкуватися з різними соціально-демографічними групами в колективі, підтримка ініціативи та заповзятливості працівників, прагнення знайти нові ефективні форми організації виробництва, підвищити якість продукції.

Інформаційно-роз’яснювальні методи призначені для підвищення  рівня інформованості працівників у виробничій та невиробничій сферах. Інформація має відповідати ряду вимог:

  • стислість;
  • точність;
  • оперативність;
  • порівнянність;
  • доцільність;
  • неупередженість;
  • адресність;
  • своєчасність;
  • корисність.

Реалізація визначених методів підсилення вмотивованості праці передбачає:

  • широке визнання досягнень тих людей, чиї результати праці перевищують середні показники, характерні для працівників даної категорії;
  • виплату працівникам частки прибутку,отриманого внаслідок підвищення продуктивності їхньої праці;
  • участь працівників в розробці показників, за якими оцінюються результати діяльності підприємства;
  • запобігання ситуаціям, де інтереси працівників суперечать інтересам підприємства;
  • уточнення і чітке визначення посадових обов’язків працівників;
  • відсутність будь-яких соціальних привілеїв для керівництва, які поглиблюють диференціацію між ними і рядовими працівниками.