Психологія прийняття управлінських рішень

Мислення керівників має деякі особливості, зокрема:

• глибина мислення – свідчить про вміння передбачати найбільш віддалені від поверхні причинно-наслідкові зв’язки;

• широта мислення – відображає вміння бачити гаму (багатогранність) взаємозв’язаних явищ в цілому, не виділяючи з них яку-небудь проблему і не

займаючись лише нею;

• гнучкість мислення – проявляється у вмінні відступати від улюблених та випробуваних стереотипів рішень, вміння оригінально мислити;

• швидкість мислення – це «швидкість» думки від аналізу до формування рішень і визначається часом, протягом якого людина справляється з виконанням певних завдань;

• критичність мислення – полягає в умінні керівника суворо оцінювати свої думки, виявляти в них сильні та слабкі аспекти, не приймати за істину кожну догадку, а піддавати її сумніву і перевіряти;

• послідовність мислення – передбачає вміння людини дотримуватися логічних правил і не суперечити собі в міркуваннях, доводити і обґрунтовувати свої оцінки і висновки;

Керівники при прийнятті рішень відрізняються і стилем мислення. Серед найтиповіших стилів мислення людини виокремлюють:

• системний стиль. Головне для нього визначення методу розв’язання завдання, розчленування проблеми на окремі компоненти;

• інтуїтивний стиль. Мислення відбувається дуже швидко, є згорнутим

і мало усвідомленим, без чіткого вираження етапів. Воно схоже на раптовий акт пізнання, що здійснюється без достатніх логічних підстав.

Таким є миттєво знайдений спосіб розв’язання задачі, над якою тривалий

час міркували.

• рецептивний (лат. reception – прийняття) стиль. Йому властива концентрація уваги на окремих деталях проблеми;

• перцептивний (лат. perceptio пізнання) стиль. Для нього характерне намагання встановити відносини між різними частинами проблеми.

Психічні стани. Вони лежать в основ реакції особистості на внутрішні та зовнішні стимули, спрямовані на досягнення деякого корисного результату.

Психічні стани дуже мінливі, залежать як від конкретної ситуації, так і від індивідуальних психологічних особливостей людини. Результати економічно-

психологічного аналізу показують, що під дією позитивних емоцій керівники

применшувати значущість негативних наслідків і перебільшувати значущість

виграшних.

Психічні властивості. Психічні властивості можна розділити на два

класи: загальні та індивідуальні.

До перших належать найбільш типові й фундаментальні особливості

психіки, властиві всім людям. Наприклад обмежена швидкість переробки інформації людиною. Одна з причин цього явища полягає в тому, що короткочасна пам'ять людини має обмежений обсяг, а це впливає на прийняття

рішень. Як показали експерименти, людина одночасно може тримати в короткочасній пам’ятіне більше 5-9 змістових одиниць інформації, що призводить до явища «діагностичного збідніння».

До індивідуальних властивостей зараховують, наприклад, індивідуальні

пороги відчуттів, особливостей сприймання, пам'ять, мислення, емоційну

реактивність, вольові якості, темперамент, характер тощо.

Вплив індивідуальних якостей на процеси прийняття рішень має дві

важливі закономірності:

1. Індивідуальні якості людини сильніше впливають на процес розробки, ніж на результат прийняття рішення. Якість рішень людини залежить не тільки від її окремих психічних процесів, але й від інших факторів. Вважають, що інтелект лише на 15% визначає якість управлінських рішень.

2. Усі індивідуальні якості людей взаємозалежні й невіддільні одна від одної. Будь-які економічні відносини між людьми, будь-який процес, спрямований на вибір дій людини чи групи осіб, набувають рис психологічного процесу, в якому наявні так аспекти, як логіка, інтуїція, судження, раціональність, емоційність тощо.

Очевидно, що людська поведінка не завжди має логічний характер.

Почуття й емоції «конкурують» з розумом і логікою. Тому стає зрозумілим

«амплітудне» прийняття рішень людиною – рішення коливаються від спонтанних до логічних і розрахованих. Процес прийняття рішень – поєднання

розрахунку, інтуїції, почуттів на певний момент часу.

Приймаючи рішення інтуїтивного характеру, менеджери віддають перевагу відчуттю правильного вибору. Використовується так званий «дак божий», «шосте чуття». Але важливо не переоцінювати фактор інтуїції, не зловживати його використанням у практиці прийняття управлінських рішень.

Рішення, що ґрунтуються на судженні, багато в чому схожі з інтуїтивними методами. Але в їх основі лежить знання й достатньо осмислений досвід минулого. Однак здоровий глузд не виявляється «системно» й «автоматично», тому даний спосіб прийняття рішень теж не дає «гарантій».

Оскільки рішення приймаються людьми, то «людський фактор» у значенні особистісних рис усе одно виявляє себе.

Досвід менеджера є певним бар’єром для зайвого виявлення в управлінській роботі «інтуїтивного», «емоційного», та інших підходів, водночас будь-який досвід моделює ситуацію в параметрах минулого. Питання в тому, чи здатний управлінець об’єктивно й точно виявити ступінь «збігу ситуацій» - минулої та теперішньої, і на цій основі визначити доцільність використання фактора досвіду.

Розглядаючи феномени впливу особистісних якостей керівника на процес розробки управлінського рішення, слід урахувати склад та різний ступінь Управлінські мотиви (потреби) можуть бути відсутні у людей або мати різну збуджуючу силу. Немало є й таких, які бачать свою життєву перспективу саме у керівництві людьми і концентрують зусилля для просування по службі.

Наявність управлінських мотивів (потреб) – необхідна умова призначення кандидата на керівну посаду.

Крім потреб керівник повинен володіти здібностями до управління.

Найважливіші з них: діагностичні, творчі і організаторські. Діагностичні здібності дозволяють формувати чітке уявлення про теперішнє і майбутнє організації; творчі – виробляти рішення, адекватні задачам організації; організаторські – забезпечувати їх реалізацію.

Щодо питання статі, то цікавими є результати американських вчених про ефективність чоловічої і жіночої стратегії поведінки у сфері управління. Згідно з результатами дослідження з’ясувалося, що чоловіки надають перевагу

авторитарному стилю керівництва, прийняттю раціональних рішень і заохочень. Чоловіки більшою мірою схиляються до логічного мислення, ієрархічності відносин, цілеспрямовані, нетерпимі до двозначності і одержимі

прагненням до влади заради самої влади.

Жінки, у свою чергу, схиляються до демократичного стилю керівництва.

Для них характерна інтуїтивна поведінка, неприйняття ієрархічності у відносинах, терпимість до розмитості суджень. Процес ухвалення жінками рішення є більш «поліфонічним», оскільки жінки частіше за чоловіків включають у власні судження інші точки зору, а при формування остаточного

рішення враховують думки й почуття оточуючих, зокрема й підлеглих, що свідчить про більшу толерантність жінок-керівників. «Жіноче уповільнене» рішення може виявлятися менш травматичним для учасників ситуації та впливають і інші чинники:

1. Середовище прийняття рішення:

• Визначеність (керівник усвідомлює очікувані наслідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень).

• Невизначеність (неможливо з’ясувати ймовірні наслідки реалізації будь-яких альтернативних рішень).

• Ризик (менеджеру відомі ймовірні результати реалізації кожної альтернативи).

2. Інформаційні обмеження (обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації).

3. Взаємозалежність рішень.

4. Можливість застосування сучасних технічних засобів.

5. Наявність ефективних комунікацій.

6. Відповідність структури управління цілям і місії організації тощо.

Таким чином, керуючий є живою людиною зі своїми особистісними особливостями, які впливають на якість управлінських рішень. Тому, керівнику, як нікому іншому, потрібен самоконтроль, уміння організовувати

насамперед себе, знати психологію, уміти «читати» і формувати психологічні

портрети підлеглих, володіти прийомами самоорганізації, самоконтролю для

ефективного управління людьми й досягнення поставлених цілей.

Психологічні властивості керівників безпосередньо впливають на формування індивідуального стилю прийняття рішень й побічно на якість прийняття ним рішень.