2. Особливості японської моделі менеджменту

Загальновідомо, що в наш час Японія є одним з лідерів технічного і технологічного прогресу. У чому секрет японського економічного чуда? Адже всього за кілька десятиліть зруйнована країна перетворилася в другу по своїй економічній могутності державу світу! І це при практично повній відсутності природних багатств, досить обмеженому первісному капіталу і на дуже невеликій території.

Японська система менеджменту визнана найбільш ефективною в усьому світі по головній причині її успіху - уміння працювати з людьми.

Японія першою у світі стала розвивати сучасний менеджмент на принципі «людської особистості», залучаючи всіх працівників до діяльності підприємств і фірм, до виготовлення якісної продукції з низькими витратами.

Для розуміння японського менеджменту важливо розглянути поводження японців у групі.

У Японії існує поняття «гирі», тобто «борг честі», що пропонує індивідові виконувати відповідні правила поведінки, обумовлені його роллю в групі. Ці правила міняються в міру переходу індивіда з однієї групи в іншу (родина, школа, вуз, організації, у якій він працює). Виконати «борг честі» індивід може, лише займаючи своє, строго певне місце (що відповідає конфуцианскому принципу «кожному - своє місце») і проявляючи лояльність стосовно групи, тобто підкоряючи своє поводження суспільним цілям. Відповідно й поводження індивіда оцінюється не абстрактними критеріями добра й зла, а його внеском у групову діяльність, його корисністю для групи.

Групові традиції наклали відбиток на поводження японців у групі й поза нею. Поводження їх поза групою характеризуєтьсязамкнутістю й небажанням контактувати, але у своїй групі, у середовищі сталих відносин і зв'язків японець готовий допомогти кожному.

Важливою складовою частиною японського менеджменту є система довічного (або довгострокового) наймання й виробничого стажу.

Просування по службі в Японії насамперед залежить від віку й стажу, а потім уже враховуються всі інші якості. Службовець, що перейшов в іншу компанію, втрачає виробничий стаж й починає все спочатку. 

Японську систему керування можна розглядати як синтез імпортованих ідей і культурних традицій. Керівники японських підприємств виконували свої завдання, спочатку застосовуючи традиційні методи керування до нових умов, а потім за допомогою засвоєних ними теорії й методів американського управління.

В результаті основні риси японської системи управління визначає ряд концепцій, відсутніх в американській моделі. Найважливішими з яких є система довічного наймання й процес колективного прийняття рішень.

Сьогодні зміна методів управління в Японії характеризується зростанням свободи вибору концепцій для створення оптимальних систем, однак при цьому традиційні методи керування не забуваються.

Іншою важливою особливістю японського менеджменту є концепція безперервного навчання. Японці впевнені, що безперервне навчання приводить до постійного вдосконалювання майстерності. Можна сказати, Японія перша зробила менеджерську революцію. Суть її, з одного боку, у переході менеджерів від діяльності по управлінню виробництвом товарів до цілеспрямованої діяльності по виробництву самої людини в її виробничих відносинах. З іншого боку, революція складається в переході від статусу найманих робітників, що виконують чужу волю, що нав'язується їм, у статус виробляючих підприємців, організованих у самоврядні підприємницькі одиниці — так звані «групи тотального маркетингу». Якщо зрівняти присутні на світовому ринку компанії, подібні по кількості і якості персоналу, технологічному рівню, умовам придбання сировини й продажу готової продукції, то більш конкурентоспроможним виявляється звичайно японське підприємство, що використовує як правило, лише одну перевагу — більша згуртованість персоналу, умінням діяти як одна команда в інтересах фірми.

Специфіка японського менеджменту, що враховує психологію людей і їхній соціальний статус, дозволила досягти надзвичайних успіхів у промисловості, сприяла вдосконалюванню традиційних методів керування кадрами в інших країнах з розвитою економікою.

Авторитет і влада в Японії залежать від стажу, а не від заслуг.

Отже, не завжди керівник є компетентною людиною.

Володіння основами японського менеджменту — відмова від вузької спеціалізації, ротація кадрів фірми, навчання в процесі роботи й т.д. — необхідно кожній фірмі, що бажає не тільки процвітати, але й хоча б існувати.

Корпорації Японії — це самодостатні, універсальні багатогалузеві економічні комплекси, що мають в своїй структурі фінансові установи (банки, страхові, трастові компанії), торгові фірми, а також виробничі підприємства зі всіх галузей господарювання.

На сьогодні основу економіки Японії складають 6 найбільших фінансово промислових груп: Mitsubishi, Sumitomo, Mitsui, Fuji, Dai-ichiKangyo, Sanwa. Сукупний об'єм продажу цих груп-гігантів — близько 15% ВНП країни. Сьогодні 75% компаній, зареєстрованих на Токійській фінансовій біржі, належать одній з 6 груп. Широке використання корпораціями привернутих засобів - одна з причин японських економічних досягнень. Японська модель корпоративного управління багатогранна і базується навколо ключового банку і фінансово-промислової мережі, або кейрецу. Ключовий банк і кейрецу — два різних елементу японської моделі, які в той же час дублюють і доповнюють один одного. Майже всі японські компанії мають тісні зв'язки з ключовим банком. Банк надає своїм корпоративним клієнтам кредити і послуги щодо випуску облігацій, акцій, ведення розрахункових рахунків і консалтингові послуги. Зазвичай, ключовий банк — основний власник акцій корпорації.

В цілому японське управління відрізняє упор на поліпшення людських відносин: узгодженість, групову орієнтацію, моральні якості службовців, стабільність зайнятості і гармонізацію відношення між робітниками і керівниками.

Наведемо порівняльну характеристику японської та американської моделей менеджменту у таблиці.

Японський менеджмент

Американський менеджмент

Картинки по запросу прапор японії

Картинки по запросу прапор США

Планування

1. Довгострокова орієнтація

1. Переважно короткострокова орієнтація

2. Колективне прийняття рішень (по кругу) з консенсусом

2. Індивідуальне прийняття рішень

3. Залучення багатьох людей до підготовки і прийняття рішень

3. Залучення небагатьох людей до прийняття рішень і “Продаж” рішення особам з іншими цінностями

4. Потік рішень формується знизу вверх і назад

4. Потоки рішень утворюються зверху і рухаються вниз

5. Повільне прийняття рішень і швидка їх реалізація

5. Швидке прийняття рішень, повільна їх реалізація, яка потребує компромісу, частого узгодження рішень у субординації

Організація

1. Колективна відповідальність і звітність

1. Індивідуальна відповідальність

2. Неясність відповідальності за рішення

2. Ясність і конкретність відповідальності за рішення

3. Неформальні організаційні структури

3. Формальні бюрократичні організаційні структури

4. Добре відома загальна організаційна структура і філософія; відчуття конкуренції з іншими компаніями

4. Брак загальної організаційної культури, ідентифікація більше професії ніж компанії

Укомплектовування штатів

1. Нові працівники комплектуються переважно з навчальних закладів, або ж знаходяться всередині компанії для заміщення вакантних посад

1. Працівники набираються як із навчальних закладів, так і інших компаній, досить часто переходячи з однієї компанії до іншої

2. Повільне просування по категоріях посад

2. Прагнення швидкого успіху

3. Лояльність компанії

3. Лояльність професії

4. Надзвичайно рідкі оцінки виконання для нових співробітників

4. Часті оцінки виконання для нових співробітників

5. Оцінка довгострокового виконання

5. Оцінка короткострокових результатів

6. Просування базується на багатьох критеріях

6. Просування ґрунтується переважно на індивідуальному виконанні

7. Тренінг і розвиток персоналу вважається довгостроковою інвестицією

7. Тренінг і розвиток персоналу сприймаються із сумнівом (як загроза плинності кадрів)

8. По життєвий найм для більшості великих компаній

8. Поширена службова невпевненість

Керівництво

1. Лідер діє як соціальний полегшував і член групи

1. Лідер діє як голова групи, що приймає рішення

2. Патерналістський стиль

2. Директивний стиль (сильний, фірмовий, визначений)

3. Загальні цінності, що полегшують співробітництво

3. Часто різні цінності, індивідуалізм, заважає інколи співробітництву

4. Уникнення конфронтації, двозначність керівництва, наголос на гармонії

4. Загальна між особова конфронтація, наголос на ясності

5. Висхідні комунікації

5. Переважно низхідні комунікації

Контроль

1. Контроль  парний

1. Контроль начальника

2. Фокус контролю на груповому виконанні

2. Фокус контролю на індивідуальному виконанні

3. Спасіння обличчя

3. Встановлення провини

4. Широке використання гуртків контролю якості

4. Обмежене використання гуртків контролю якості