Теоретичний матеріал до теми 8.

Конструкції покрівель горищних дахів

Вимоги до конструктивних елементів покрівлі горищних дахів та конструктивного вирішення даху встановлюються нормами. Розрізняють легкі покрівельні матеріали (руберойд – 4 - 6 кг/м², метало черепиця – 5 кг/м², бітумна черепиця – 8 - 15 кг/м² й інші) та важкі (наприклад, керамічна черепиця

– 40 - 65 кг/м²).

Покрівля з хвилястих азбестоцементних листів

Сучасні азбестоцементі листи мають доволі широку гаму кольорів та високу стійкість барвників. Термін служби – 15 - 20 років.

Покрівля із хвилястих азбестоцементних листів – довговічна, проста при влаштуванні, вогнестійка, легка, економічна і зручна в експлуатації (рис. 3.1).

Недоліки: зниження міцності при насиченні водою, крихкість і жолоблення при зміні вологості, токсичність.

Азбестоцементні хвилясті листи звичайного профілю виготовляють двох типів: перший – з висотою хвилі 40 мм та довжиною хвилі 150 мм, другий – висота хвилі 54 мм, довжина хвилі – 200 мм. Профіль листа позначається маркуванням 40/150 або 54/200, де в чисельнику вказана висота хвилі, а в знаменнику довжина хвилі. Листи 40/150 мають довжину 1750 мм, а ширину 980 мм (сім хвиль) та 1130 мм (вісім хвиль). Листи 40/150 виготовлять товщиною 5,8 мм.

Листи 54/200 мають довжину 1750 мм, ширину 1125 мм (шість хвиль), товщина листів може бути 6,0 мм, 7,5 мм.

Латами під листи звичайного профілю є розріджений настил із дощок 30 - 50 мм завтовшки, або брусків перерізом 50 × 60 мм з кроком 370…530 мм. Покрівлі мають похил 19 - 30°. Укладку листів ведуть горизонтальними рядами (від карнизу до гребеня) з напуском 120 - 140 мм.

Суміжні листи в горизонтальних рядах стикують внапуск на одну хвилю. В місцях стику чотирьох кутів підрізають крайки двох середніх верхнього і нижнього ряду, щоб запобігти потовщенню в покрівлі. Закріплюють укладені листи цвяхами з оцинкованою головкою, під які підкладають шайбу із руберойду. Гребень і ребра даху закривають фігурними листами (шаблонами), а розжолобки покривають оцинкованою сталлю. 

 Організований відвід води з даху виконують за допомогою настінних або підвісних водостічних жолобів (рис. 3.1 а, г)

Покрівля з хвилястих азбестоцементних листів найбільш поширена.

Рис. 3.1. Покрівля з хвилястих азбестоцементних листів:

а – загальний вигляд; б – деталь кріплення листів; в – деталь гребеня; г – деталь карниза; д – деталь примикання хвилястих азбестоцементних листів до труб; е – покриття розжолобка; 1 – хвилясті азбестоцементні листи; 2 – гребеневий лист; 3, 4, 5 –

кутики; 6 –скоба; 7 – оцинкований цвях; 8 –шайба; 9 – мауерлат; 10 – лоток;

11 – дощатий настил; 12 – вирівнюючи планка; 13 – наріжник; 14 – вісь розжолобка; 15 – мауерлат; 16 – скоба підвісного жолоба; 17 – підвісний жолоб; 18 – лати 50 × 50 мм; 19 – кобилка; 20 – руберойд; 21 – кроквина; 22 – цементний розчин з волокнистими добавками; 23 – покриття карниза даховою сталлю; 24 – прогон

Покрівля із листів єврошиферу «Ондулін» і «Біолайн».

Покрівельний матеріал «Біолайн» – це екологічно чистий жорсткий покрівельний матеріал, який не вміщує азбест, феноли і інші канцерогенні речовини. Єврошифер «Ондулін» виготовляється на екологічно чистій целюлозі, яка просочена бітумом, термостійкою смолою і мінеральними пігментами. «Біолайн» і «Ондулін» призначені для обладнання дахів в житловому, громадському і промисловому будівництві.

Властивості єврошиферу: глянцева поверхня, насичений колір, широка кольорова гамма (вісім основних кольорів) «Біолайн» і «Ондулін» не бояться механічних пошкоджень, наділені звуко- і теплоізоляцією. Шар «Біолайну» товщиною 5 мм відповідає по теплопровідності шару деревини товщиною 10 мм. Унікальною особливістю «Біолайну» і «Ондуліну» являється їхня стійкість до різних кліматичних умов і агресивних середовищ.

Покрівлю з легких хвилястих листів «Біолайн» і «Ондулін» виконують по решетуванню з дерев’яних брусків перерізом 50 × 50 мм, прибитих поперек кроквяних ферм.

При ухилі даху від 1/11 до 1/6 (5...10°) виконують суцільне решетування з дошки товщиною 32°мм або фанери товщиною 15 мм. При ухилі даху від 1/6 до 1/4 (10...15°) лати прибивають із інтервалом 450 мм по осях.

Кріплення листів до брусків решетування виконують оцинкованими цвяхами із пластиковими капелюшками або пластиковими шайбами, що одягаються, у вершину хвилі.

Покрівля із гнучких елементів типу «шинглас»

Застосовується для дахів у одно-, двосхилому, напіввальмовому, вальмовому та пірамідальному виконанні з похилом не менше ніж 60 %.

Гнучкі еластичні елементи з кольоровою посипкою мають армуючу основу, водостійке полімерне та бітумно-полімерне покриття, зубчасту конфігурацію листів розміром не менше ніж 300 × 900 мм.

Гнучкі бітумні листи з кольоровою посипкою вкладають по латах у вигляді суцільного настилу з дощок 30 × 120 мм. В основі покрівлі передбачають суцільну підкладку з толю чи руберойду.

Сталева покрівля

Покрівлю з листової оцинкованої сталі слід застосовувати для дахів односхилого, двосхилого, вальмового, напіввальмового, пірамідального та конічного виконання.

Найуніверсальніша покрівля невеликої маси потребує значної витрати металу і фарбування для відновлення (рис. 3.2). Використовують сталеві листи довжиною від 1420 до 2500 мм та шириною від 650 до 1800 мм, а найчастіше – розміром 1420 × 710 мм, товщиною δ = 0,6…1,5 мм, покриті шаром цинку товщиною 20 мкм.

Листи монтують по настилу з брусків або дощок, іноді по водостійкому гіпсокартону. Часто облаштовують суцільну обшивку з дощок із прокладкою руберойду, що підвищує ізоляційні якості покрівлі.

Улаштування покрівель передбачається за рахунок сполучення листів у картини, що з’єднуються між собою у фальц. За своїм призначенням картиниподіляються на рядові, картини карнизного зсуву, картини підстінного жолоба і картини розжолобка. 

Листи з’єднують між собою у фальц. Фальці вздовж схилу роблять стоячими, впоперек схилу й у розжолобкові – лежачими, що забезпечує безперешкодне стікання води. Нахил настінного жолоба до труби ≥ 1/20, наближення до звису ≥ 130 мм та ≤ 600 мм. 1 - 2 роки такий дах може стояти нефарбованим, але потім, для виключення корозії, його фарбують або покривають захисним покриттям. Інколи на листах оцинкованої сталі є білий порошкоподібний наліт, його називають ще «білою іржею», він створюється неправильним транспортуванням або зберіганням сталі.

Рис. 3.2. Сталева покрівля: а – розріз по покрівлі; б, в – фалець лежачий; г, д – фалець стоячий; 1 – Т-подібний сталевий костиль; 2 – лійка водостічна; 3 – картина звису даху; 4 – настінний жолоб; 5 – картина настінного жолоба; 6 – лежачий фалець; 7 – покрівельна сталь; 8 – стоячий фалець; 9 – дошка гребенева; 10 – бруски і дошки латів; 11 – клямери; 12 – дротяна скрутка; 13 – костиль

Несучим каркасом кроквяної системи металевої покрівлі повинні служити приставні чи висячі крокви, пояси ферм із латами з брусків або дощок, які безпосередньо є основою покрівлі.

У надкарнизній (надстінній) зоні, розжолобках та гребеневій частині основи покрівлі слід передбачати суцільний настил із дощок завтовшки не менше ніж 50 мм. Ширина настилу має бути: у надкарнизній частині не менше від 700 мм, на розжолобках – 350 - 700 мм (на кожному схилі), на гребені (ребрі) – не менше ніж 200 мм (на кожному схилі).

На рядових ділянках схилу основу під покрівлю виконують із дерев’яних брусків 50 × 50 мм через 200 мм або дощок 50 × 120 мм по кроквах із розрахунковим кроком 1200 - 1500 мм. Закріплюють покрівельні елементи до основи за допомогою клямерів із стрічок оцинкованої сталі.

Мідна покрівля

Мідна покрівля – дорогий, але довговічний і престижний матеріал. Мідна покрівля виправдовує свою досить високу ціну своєї довговічністю. Проведені розрахунки показують, що експлуатаційні витрати даху з міді – найнижчі. Покрівельна мідь окупає себе в порівнянні з іншими матеріалами вже через 30 років, а період її служби становить 150 і більше років.

Європейські архітектурні та будівельні компанії давно вже зрозуміли переваги використання мідних покриттів покрівель у зв’язку з їх довговічністю, природно-природною красою і зручністю застосування.

Технологія монтажу мідної крівлі, схожа з монтажем фальцевого даху з оцинкованої сталі, відмінності лише в складах матеріалів і як наслідок є незначні відмінності в комплектуючих і підході до монтажу картин. Завдяки своїй гнучкості, мідь можна крити на дахи, фактично будь-якої складності. Мідні картини необхідно монтувати на суцільне решетування. Для укладання мідних рулонів використовують метод «фальцювання». Застосовується як одинарний, так і подвійний фальц.

Покрівля з профільованого металу

Особливу популярність в останні роки набули покрівельні матеріали виготовлені зі сталевого профільованого листа – металочерепиця та профнастил.

Профільовані листи виготовляють методом холодного формування на спеціальних автоматизованих лініях. Ширина листів   становить   близько 1200 мм. Довжина листів металочерепиці може змінюватись від 500 до 6000 мм. Довжина листів профнастилу може буди до 12000 мм.

Листи з металочерепиці випускають різних типів, які відрізняються формою і висотою хвилі, а також видом покриття і кольором лицевого шару.

Маса 1 кв.м металочерепиці залежно від товщини листів знаходиться в діапазоні 4 - 7 кг/м². Такі покриття не потребують потужної кроквяної системи.

Підвищена стійкість металочерепиці до хімічної агресії і механічного зношування забезпечується багатошаровою конструкцією матеріалу (рис. 9.7). Використовують, як правило, сталь, що оцинкована гарячим способом. Найчастіше використовують алюмінієво-цинкову композицію в кількості 250…300 г/м².

Рис. 3.3. Схема шарів поперечного перерізу металочерепиці: 1 – покриття; 2 – ґрунтувальний шар; 3 – пасивуючий шар; 4 – оцинковка; 5 – сталь 0,4 - 0,5 мм; 6 – шар фарби зворотного боку

В якості полімерних покрить застосовують ПВХ (полівінілхлорид), ПЕ (поліестер), ПУ (поліуретан). ПВХ більш стійкий до агресивних середовищ і механічних пошкоджень, але має меншу стійкість до УФ-випромінювання і перепадів температур.

Профільований настил характеризується висотою профілю. Найменша висота профілю, як правило, становить 18 мм, найбільша 165 мм. Висота профільованого листу та його товщина залежить від виробника.

Металочерепицю застосовують для дахів з похилом більше 12º.

Металочерепицю закріплюють до дощок обрешітки за допомогою самонарізних гвинтів. Листи укладають по латах з перерізом 45 × 70, 50 × 70 мм та кроком 350, 390, 400, 460 мм (рис. 3.4).

Листи металочерепиці укладають в ряд за рядом від карнизу до гребеня, починаючи з правого краю даху. При наявності листів різної довжини, починають завжди із найдовшого листа.

Крайню нижню лату використовують як направляюючу для правильного розташування листів першого ряду.

Рис. 3.4. Карнизний вузол покрівлі з металочерепиці (з елементами огородження та сніговловлення): 1 – кріплення труб; 2 – болт Ø 8 мм; 3 – опора; 4 – ущільнювальна прокладка; 5 – додаткова рейка обрешітки 50 × 50 мм; 6 – ущільнювальна прокладка; 7 – заклепка; 8 – сніговловлювач з ребром жорсткості; 9 – ущільнювальна прокладка; 10 – планка захисту карнизу; 11 – листи металочерепиці

Треба, щоб перший лист в карнизі був розташований під кутом 90^° до карнизу. Покрівлі з металочерепиці довговічні, красиві, міцні, легкі.

Черепична покрівля

Довговічна, вогнестійка, красива черепична покрівля вимагає незначних витрат за доглядом, але має значну вагу, що обмежує сферу її застосування (рис. 3.5).

Покрівля із черепиці вимагає крутих схилів і великих затрат праці при влаштуванні. Лати під черепицею роблять із брусків перерізом 50 × 50 мм. Відстань між брусками від розмірів і форми черепиці. Пазова черепиця знизу має виступи, якими закріплюються за бруски лат і додатково прив’язується через вушку м’яким дротом до цвяхів, прибитих до лат.

Рис. 3.5. Покрівля з черепиці: а – з штампованої пазової черепиці; б – з плоскої черепиці; в – покриття гребеня; г – закріплення черепиці; д – покриття розжолобка; е – примикання до труби; 1 – черепиця; 2 – гребенева черепиця жолобчаста; 3 – вітрова дошка; 4 – прижимна дошка; 5 – скоба 6×30 мм; 6 – кроквина; 7 – м’який дріт; 8 – цвях; 9 – дощатий настил; 10 – покрівельна сталь; 11 – труба; 12 – комірець із розчину; 13 – розчин; 14 – лати; 15 – ізоляція лат; 16 – боковий сталевий підкомірець

Гребінь, ребра схилів перекривають спеціальною гребеневою жолобчастою черепицею.

Зі сторони горища шви між черепицями заробляють глинопіщаним або складним розчином. Щілини біля димових труб зароблюють таким же розчином, а зверху по схилу ставлять фартух їх оцинкованої сталі. При організованому водовідводі жолоби роблять підвісними із оцинкованих стальних листів. При покрівлі із черепиці треба робити круті схили, а це дуже збільшує площу даху і підвищує її вартість.

Покрівлі з черепиці проектують переважно для дахів з одно- і двосхилою, напіввальмовою, вальмовою, пірамідальною й полігональною формами конструкцій. Несучу конструкцію проектують у вигляді об’ємної кроквяної системи, яка дозволяє створювати схили із суцільною чи ґратчастою основою під покрівлю.

Закріплення покрівлі з штампованої черепиці до основи виконують м’яким оцинкованим дротом за спеціальні вушка в черепиці залежно від похилу схилів.

Для покрівель із черепиці, як правило, передбачають організований водовідвід із системою підвісних лотків (жолобів) у поєднанні з водостічними трубами круглого чи прямокутного перерізу.

Покрівля із цементно-піщаної черепиці

Цементно-піщана черепиця за своїм зовнішнім виглядом схожа на керамічну черепицю. Тільки плитки цементно-піщаної черепиці трохи крупніші й легші. За своїм складом цементно-піщана черепиця також схожа з керамічною. Відмінність в тому, що цементно-піщана черепиця не обпалюється, як керамічна.

Цементно-піщану черепицю виготовляють з кварцового піску, цементу, води і натуральних пігментів, що не розчиняються у воді і стійкі до сонячного випромінювання і перепадів температур. В процесі виробництва цементно- піщана черепиця набуває гладку поверхню і стійкий колір. Більшість, що випускаються в даний час, видів цементно-піщаної черепиці пофарбовані в масі і, крім того, на їх поверхню наносять додатковий шар акрилових покриттів. Вони надають черепиці однорідний колір, збільшують морозостійкість, захищають від наростань моху, а також надають плиткам гладку поверхню і низьку сприйнятливість до забруднень.

Розміри плиток – 420 × 330, 335, 343 мм, вага 1 плитки – 4 - 4,5 кг. Цементно-піщана черепиця має безліч переваг: стійка до впливу сонця,

снігу, морозу, дощу, граду та сильного вітру; володіє високою теплостійкістю; не займається; може служити протягом десятиліть (до 100 років), забезпечуючи високу герметичність і стійкість покрівлі.

Цементно-піщана черепиця рекомендується для покрівель з ухилом скатів від 22 ° до 65 °. Але за умови дотримання відповідних рекомендацій її можна укладати на покрівлях з меншим або більшим кутом нахилу.

Виробники пропонують великий асортимент спеціальних добірних елементів і аксесуарів для цементно-піщаної покрівлі, які дозволяють надійно і естетично встановити систему водостоків, антени, вентиляційні виходи, снігозатримувачі і т.п.

     Покрівля із полімер піщаної черепиці

Полімерпіщана черепиця це – ідеальний матеріал для покрівель мансардних будинків. Черепиця водонепроникна, не шумить під дощем і вітром, не розжарюється під сонцем, створює максимально комфортні умови для помешкання. Окрім прекрасного естетичного вигляду до безперечних переваг цього типа покрівлі відносяться екологічна чистота, пожаробезпечність. Також, не потрібне обслуговування покрівлі в процесі експлуатації – багато десятиліть зберігаються первинними як фізико-технічні властивості, так і зовнішній вигляд полімерпіщаної черепиці.

Черепиця виготовляється з термопластичного полімеру – поліетилену. Як правило, використовується вторинний поліетилен, що здешевлює продукцію і сприяє утилізації відходів полімеру. Склад полімерпіщаної композиції: 25 % – вторинний поліетилен; 70 % прожарений річковий пісок; 5 % барвник.

Кольорова гамма полімерпіщаної черепиці дуже широка, додавання термостійких неорганічних фарбників в композитну масу при виробництві матеріалу для покрівлі із черепиці забезпечує фарбування матеріалу по всій товщині черепиці, а додавання світлостабілізуючих добавок забезпечує захист крівлі від ультрафіолету.

Оскільки полімерпіщана черепиця вважається легше цементно-піщаної, монтувати її потрібно на бруски 50 × 150 мм при кроці крокв 1 м. Величина кроку залежить від кута нахилу покрівлі. Черепицю кріплять до обрешітки спеціальними оцинкованими цвяхами.

            Покрівля із натурального сланцю

Покрівля з натурального сланцю – елітний покрівельний матеріал був створений природою приблизно 400 млн. років тому. Сланець володіє найважливішою перевагою: сланцевими лусками можна закрити весь покрівельний килим при будь-якій геометрії покрівлі.

Крім того, це найдовговічніший покрівельний матеріал. Сланець володіє природною красою завдяки великому вибору кольорів, відтінків і тонів, кожен з яких передає неповторну натуральну гамму на даху будинку. Як і всі натуральні камені, сланець є одним з найбільш економічних матеріалів. Сланець – це простий і естетичний покрівельний матеріал, що дозволяє дизайнерам реалізовувати фактично будь-який проект.

Термін служби покрівлі з натурального сланцю >200 років, вага 1 м² – 45 - 50 кг, товщина плитки 5 - 7 мм.

Обрешітка під сланцеву покрівлю влаштовується з рейок перетином 40 × 60 мм, які прибиваються до крокв цвяхами завдовжки 90 - 100 мм. Відстань між суміжними рейками призначається, залежно від довжини вживаних плиток, з таким розрахунком, щоб вона була трохи меншою половини довжини плитки.

Зважаючи на всихання дощок, що загрожує розтріскуванню сланцю, необхідно, щоб всі цвяхи, які забиваються в сланцеву плитку, доводилися наодну дошку опалубки. Вкладання плиток під кутом до карнизу проводиться з тією метою, щоб вода стікала по похилій кромці плитки і через нижній кут капала на нижню плитку. Чим пологіша покрівля, тим більший приймається кут нахилу рядів плиток до карнизу. Природно, що при такому вкладанні прискорюється стік води з покрівлі, оскільки вона не затримується на розширеній частині плиток.

Плитки вкладаються з накриттям в 60 – 90 мм; накриття влаштовується тим більше, чим менший нахил скату покрівлі. У міру наближення до звісу покрівлі накриття збільшується.

     Покрівля із бітумної черепиці

Це багатошаровий матеріал, відомий на світовому ринку більше ніж 50 років. Несучий шар (основа) із скловолокна або суміші скловолокна і пластмаси з обох сторін покривають бітумною масою. Грубозерниста мінеральна посипка або фарбування за допомогою світлостійких пігментів визначають колір покрівлі (рис. 3.6).

Найвищий рівень технічних характеристик по міцності, теплостійкості, морозостійкості, гнучкості, забезпечує експлуатацію бітумної черепиці при будь-яких кліматичних умовах. Різноманітні геометричні форми та досить об’ємна кольорова гамма зможе задовольнити найвибагливішого клієнта. Завдяки високій еластичності матеріалу, бітумна черепиця може легко монтуватись на дахи з складною геометричною формою.

Рис. 3.6. Схема шарів бітумної черепиці: 1 – кольорова мінеральна посипка; 2 – модифікований бітум; 3 – скляне полотно просочене модифікованим бітумом; 4 – нижній шар модифікованого бітуму; 5 – дрібнодисперсна мінеральна посипка; 6 – антиадгезійна стрічка; 7 – точки з мастикою для приклеювання

М’яку покрівлю застосовують на скатних дахах з нахилом не менше 12°. Гнучка бітумна черепиця використовується як для влаштування нових, так і для реконструкції старих покрівель (накладається поверх пошкоджених старих покрівельних покриттів, заздалегідь для цього підготовлених). Вона прекрасно виглядає на дахах як приватних будинків – котеджів, так і на житлових, суспільних, промислових та інших будівель, особливо із складними формами дахів.

Основні переваги бітумної черепиці – надзвичайно привабливий естетичний вигляд, величезний вибір моделей та відтінків, хороша шумоізоляція, низька теплопровідність, безвідходність і найголовніше висока надійність та довговічність.

Фірма TEGOLA CANADESE (Італія) випускає матеріал полосами довжиною 1 м, шириною 35 см, товщиною 3,5 - 4 мм. Матеріал Bardoline виробляє фірма ONDULINE (Франція), матеріал «Гонти Орла» – фірма IZOLACIA S.A. ZDUNSKA WOLA (Польща).

Покрівля з м’яких рулонних матеріалів

Традиційна рулонна покрівля (рис. 3.7) конструктивно є гнучким водоізоляційним килимом з кількох шарів рулонних покрівельних матеріалів, з’єднаних між собою та основою мастиками. Основні рулонні покрівельні матеріали – це руберойд, склоруберойд, наплавлений руберойд, толь, пергамін.

Кількість шарів у рулонних покрівлях залежить від типу будівлі чи споруди, виду гідроізоляційного матеріалу та похилу даху і може бути від одного (тимчасові будівлі і споруди) до п'яти.

Руберойд – це традиційний покрівельний матеріал, який набув широкого поширення завдяки своїй дешевизні та невибагливості в використанні. Це рулонні вироби, в основі яких знаходитися картон або інший матеріал, який просочується бітумом. Сучасні термозварні «євроруберойди» використовують навіть для похилого даху (до 12°). Листи вкладають унапуск на основу (дерево, бетон, метал, підкладний руберойд) і з’єднують нагрівом газового пальника.

Основні шари такого покриття товщиною 3 - 6 мм: полістерольне або скляне волокно; бітумний руберойд із пластоміром АРР або еластоміром SBS; верхній шар зі щебеневої посипки (9 - 10 кольорів); нижній шар із мінеральної посипки або захисної плівки.

Марку мастики для влаштування рулонних покрівель визначають залежно від району будівництва, виду та похилу покрівлі. Товщина шару мастики не повинна перевищувати 2 мм.

Захисний шар на рулонних покрівлях улаштовують з гравію крупністю 10 - 20 мм. Допускається використовувати для цього і кам’яну крихту.

Якщо похил даху менше ніж 15 %, полотнища наклеюють паралельно гребеню і карнизу, якщо більше – перпендикулярно до гребеня, тобто за стоком води.

Руберойд нового покоління став вигідно відрізнятися та отримав наступні переваги: міцність – збільшилась міцність на розтягнення та відносне подовження; стійкість – євроруберойд характеризується підвищеною стійкістю при дії контрастних температур; зносостійкість – значно зросла тривалість експлуатаційного періоду; екологічність – за рахунок усунення чинників негативного впливу продукції на навколишнє середовище; легкість – за рахунок зниження питомої ваги євроруберойду; теплостійкість – модифікація бітуму поліпропіленом забезпечила євроруберойду високу еластичність в широкому діапазоні температур та стійкість до ультрафіолетового випромінювання.

Рис. 3.7. Покрівлі з рулонних матеріалів: а – тришарова покрівля; б – розкачування рулонів; в – примикання покрівлі до стіни; г – покриття гребеня; 1 – стяжка; 2 – пробки через 0,6 - 0,7 м; 3 – рейка; 4 – клямери (через 0,7 м); 5 – додатковий шар на цвяхах (через 10 см); 6 – цвяхи через 0,5 м; 7 – фартух із оцинкованої дахової сталі; 8 – мастика; 9 – ґрунтовка; 10 – рулонний матеріал; 11 – цвяхи через 10 см; 12 – брусок 40 ×60 мм; 13 – дерев’яна пробка через 0,9 м; 14 – пануючий напрямок вітру; 15 – додатковий шар рулонного матеріалу; 16 – парапетна плитка; 17 – розчин

Рулонна покрівля ніколи не відносилася до категорії елітних, але вона завжди займала своє місце на ринку будівельних матеріалів. Змінювалася мода на глиняну черепицю, азбестоцементний шифер, металеву крівлю, а м'яка рулонна покрівля завжди залишалася на своїх позиціях.

Переваги, якими володіє рулонна покрівля: покрівельний матеріал легкий і зручний в транспортуванні; рулонна покрівля надзвичайно проста у влаштуванні і обслуговуванні; така крівля вигідно відрізняється міцністю і еластичністю; рулонна покрівля має чудові гідро- та звукоізоляційні характеристики; сучасна рулонна покрівля повністю екологічно безпечний матеріал; покрівля, що наплавляється, довговічна незалежно від умов експлуатації і зберігає свої якості навіть при інтенсивній дії ультрафіолетового випромінювання і температурних коливань.

Полімерні мембрани – це сучасний, гідроізоляційний матеріал, який встиг зарекомендувати себе на покрівельному ринку України, як найбільш вдосконалений і якісний матеріал, який не має собі рівних в промисловому будівництві. Полімерні мембрани зберігають еластичність при широкомудіапазоні температур, стійкі до ультрафіолетового випромінювання і агресивного впливу навколишнього середовища. ПВХ мембрани мають високу стійкість до впливу мікроорганізмів і проростання коренів рослин. Полімерна мембрана швидко і просто укладається на поверхню – полотна матеріалу зварюються між собою гарячим повітрям за допомогою автоматичного або ручного обладнання. Автоматизований процес зварювання дозволяє отримати незмінно високу якість швів при різних зовнішніх впливах.

Мастикова покрівля.

Мастикова покрівля (рис. 3.8) буває бітумна, бітумно-полімерна й полімерна.

Рис. 3.8. Мастикова покрівля: 1 – основа; 2 – поверхня, проґрунтована мастикою; 3 – бітумна мастика; 4 – напрямок водовідведення; 5 – полотнище склополотна; 6 – захисне фарбування

Мастики –   це    штучні   суміші   органічних   в’яжучих            речовин    з мінеральними   наповнювачами   і    добавками.   Мастики    за призначенням поділяють на покрівельні, гідроізоляційні і покрівельно-гідроізоляційні; за способом виготовлення – гарячі і холодні; за видом в'яжучої речовини – бітумні,  дьогтьові,            бітумно-гумові,    бітумно-полімерні,        бітумно-емульсійні тощо. Мастики бувають різного кольору, для цього до них добавляють барвник. Для збільшення міцності мастичної покрівлі її армують склополотном або склосіткою. Основною перевагою мастичних покрівель є відсутність місць стикування швів у гідроізоляційному покрівельному килимі.

Кількість шарів мастики (від 1 до 4) залежить від режиму експлуатації приміщень будівлі й обумовлюється проектом. Товщина кожного шару мастики в стабілізованому стані (після висихання) не повинна перевищувати 2 мм. У місцях прилягання до виступаючих над покрівлею конструкцій пароізоляцію піднімають на висоту теплоізоляції, але не менше ніж на 100 мм.

Мінімальна кількість шарів мастикової покрівлі дорівнює трьом: ґрунтовка, проміжний шар (робочий) і верхній шар, на який наносять захисне покриття залюмогасової суспензії. Проміжних (робочих) шарів може бути два чи три. Ґрунтовку наносять механізовано шаром 1 мм завтовшки. Після висихання ґрунтовки, починаючи з ділянок, найбільш віддалених від місця подавання матеріалів і знижених місць, відразу наносять основні шари мастикової покрівлі (кожний наступний шар – після висихання попереднього, за 4 - 16 годин залежно від погоди).

Захисним шаром мастикових покрівель є шар гравію, втоплений в бітумну мастику, який знижує теплову дію сонячної радіації.

Дерев’яна покрівля

В районах, де деревина є місцевим матеріалом, влаштовують дерев’яні покрівлі – тесові; із дранки. Похил таких покрівель не нижче 50°.

Тесову покрівлю роблять із дощок 19 - 25 мм завтовшки у два шари по латах із брусків 50 × 50 мм, які укладені на відстані 600 мм один від одного. Дошки укладають суцільно або в розбіг з перекриванням швів.

Дранкову покрівлю роблять із соснових або ялинових дощечок завдовжки 1 м. Дранку укладають у кілька шарів по латах з обтесаних на один кант жердин завтовшки 50 - 60 мм, з відстанню між ними 150 - 200 мм. Дранку прибивають цвяхами.

Водовідвід із покриття

При проектуванні зовнішнього організованого водовідводу відстань між водостічними трубами повинна бути не більше ніж 24 м. Прикарнизні (настінні) жолоби чи підвісні лотки, водостічні труби виготовляють з оцинкованої покрівельної сталі завтовшки 0,7 – 0,8 мм.

Водостічні труби кріплять до стіни із проміжком не менше ніж 200 мм, а відстань від землі до розтруба – не менше ніж 250 мм.

Площа поперечного перерізу водостічної труби приймається за розрахунком, але не менше ніж 100 см².

При проектуванні неорганізованого водовідводу необхідно враховувати, що відстань від карниза до червоної лінії будинку повинна бути не менше ніж 1,5 м.

Розмір карнизного звису залежить від виду покрівель і повинен бути не менше ніж при: азбестоцементних плитках – 50 мм; азбестоцементних листах – 100 мм; керамічній черепиці – 70 мм; сталі оцинкованій – 120 мм; гнучких елементах типу «шинглас» – 70 мм.

Суміщені дахи опалюваних будинків повинні бути обладнані внутрішнім водостоком, без останнього можна проектувати такі будівлі тільки висотою до 10 м при ширині односхилого покриття не більше ніж 36 м.

При проектуванні покрівель із внутрішнім водостоком водоприймальні воронки розташовують по центральній осі будинку в найнижчих місцях розжолобків.

Мінімальний похил покрівлі по розжолобках до воронок повинен бути не менше ніж 1 %.

На плоских покрівлях цивільних будинків допускається встановлення однієї воронки на секцію.

При площі покрівлі менше ніж 700 м² допускається встановлення однієї воронки діаметром не менше ніж 100 мм; максимальна площа водозбору на одну воронку діаметром 100 мм не повинна перевищувати 1200 м².

Граничну довжину стоку води у воронку слід призначати 24 м, а максимальну відстань між воронками – 48 м.