Теоретичний матеріал до теми 6.

Кріплення перегородок

Різні типи перегородок, крім столярних і шаф-перегородок, спирають на несучі елементи перекриття, на шар розчину або на інші пружні прокладки.

Обпирання на перекриття виконують через прокладку толю і шар розчину. Закріплення перегородок в місцях прилягання до стін виконують скобами або йоржами (по висоті в двох місцях). Закріплення в місцях сполучення з стелею – сталевою скобою з привареним анкером. Зазори в місцях прилягання перегородок до стелі і стін ретельно конопатять клоччям, яке змочують в гіпсовому розчині, або герметиком.

Закріплюють перегородки до стелі за допомогою трикутних брусків (рис. 5.1) або сталевих пластин, для чого в плиті перекриття за допомогою зубила роблять зарубки глибиною 10 - 15 мм, а вверху панелей для пластинок улаштовують пази глибиною 6 - 7 мм. Із кожної сторони перегородки ставлять по 2 - 3 пластини.

Рис. 5.1. Кріплення перегородок: а, б, в – прилягання до стін із кріпленням відповідно дротом, анкерами і штирями; г, е – спирання перегородок (крім столярних) на перекриття; д – прилягання перегородки до стелі з кріпленням брусками; 1 – затирання; 2 – рулонний матеріал; 3 – трикутні бруски; 4 – дошка або брус; 5 – кам’яна стіна; 6 – дріт; 7 – цвях; 8 – стик гіпсобетонних плит; 9 – анкер; 10 – штир; 11 – штукатурка; 12 – цегляний стовпчик; 13 – лежень; 14 – лага; 15 – конопатка; 16 – пружна прокладка

Особливі типи перегородок

При влаштуванні перегородок з метою поліпшення їхньої звукоізолюючої здатності необхідно враховувати наступні правила: у капітальних будинках їх не можна встановлювати на чисті підлоги чи лаги; їх треба спирати на ригелі, укріплені між балками, а при залізобетонних перекриттях ставити на розчині без посередньо на бетон (рис.5.2, а); у місцях примикання підлоги до перегородок треба прокладати звукоізолюючі прошарки з пружного матеріалу; при розташуванні перегородок поперек балок і наявності в конструкції перекриття підпільного простору необхідно для усунення передачі повітряного шуму з одного приміщення в і нше влаштовувати під низом перегородки спеціальні діафрагми з щільних матеріалів з ретельним закладенням у сіх щілин; при сполученні перегородок зі стінами і між собою треба забезпечувати щільність швів, для чого треба проконопачувати зазори і зашпаровувати шви розчином; перегородки не слід доводити до стелі на 10-15 мм, зазор необхідно ретельно проконопачувати, а потім зашпа-ровувати розчином на глибину 20-30 мм; панелі кріпити до цегельних стін за допомогою сталевих йоржів, що забиваються в закладені в стіну дерев'яні антисептовані вкладиші (рис.5.2, б).

Кріплення перегородок до стелі здійснюється спеціальною скобою, що закладається в шов між панелями перекриттів або за допомогою сталевих пластин. З цією метою в плиті роблять зарубку глибиною 10-15 мм, а вгорі панелей-перегородок для пластин влаштовують пази глибиною 6-7 мм (рис.5.2, в). Пластинки поміщують у підготовлені для них пази і верхній кінець вводять узарубку в плиті перекриття, а потім цвяхом чи шурупом кріплять до бруска верхньої обв'язки каркаса панелі. З кожної сторони перегородки ставлять по 2-3 пластинки. Використовують також і монтажні петлі, коли шви між плитами збігаються з віссю перегородки (рис.5.2, г). У цьому випадку сталевий дріт зав'язують за монтажну петлю, пропускають ушов між плитами і закріплюють по верху плит.

Якщо перегородку встановлюють під прогоном (рис.5.2, д), то кріплення здійснюють за допомогою фігурних сталевих планок, що охоплюють прогін з двох сторін. Планки з'єднують між собою болтами. Панелі-перегородки, що примикають один до одного, поверху скріплюють між собою сталевими накладками (рис.5.2, ж).

Поряд з великопанельними перегородками розміром на кімнату застосовують перегородкові плити висотою на поверх і ширино ю 0,3; 0,6; 0,8 і 1,2 м (рис.5.3). Плити роблять з легкого чи ячеїстого бетону, з гіпсоволокнистої маси, шаруватими каркасної і безкаркасної конструкції. Каркас виконують з дерев'яних рейок, алюмінієвих чи сталевих профілів трубчастого прямокутного чи швелерного перерізів. Каркас обшивають гіпсокартонними листами. Порожнини заповнюють мінераловатними матеріалами. Товщину плит залежно від матеріалу приймають від 40 до 100 мм. Плити встановлюють по напрямних зі сталевих чи дерев'яних рейок, які пристрілюють дюбелями до підлоги й стелі. Шви здійснюють ушпунт з прокладкою рейкою, що входить у пази вертикальних обв’язок, і зашпаровують розчином.

Рис.5.2. Деталі перегородок:

а – установка перегородки на залізобетонне перекриття; б –

кріплення до стіни йоршами; в – те ж до плити перекриття; г –  у шов між плитами перекриття; д – до прогону міжкімнат- ної перегородки; е – те ж міжквартирної; ж – те ж між собою; з – стальні планки для кріплення панелі до прогону ; 1 – розчин; 2 – прокладка з пружного матеріалу ; 3 – повітряний прошарок; 4 – стіна або прогін; 5 – стіна; 6 – йорш; 7 – паз для головки йорша; 8 – панель-перегородка; 9 – дерев’яний вкладиш; 10 – стальна пластинка; 11 – конопатка і чеканка; 12 – плита перекриття; 13 – петля; 14 – розчин; 15 – анкер; 16 –  дріт; 17 – шурупи; 18 – прогін; 19 – обв’язка; 20 – накладка

Іноді при плануванні квартир передбачають рухливі перегородки, що трансформують внутрішній простір квартир. Рухливі перегородки розділяють на складчасті, відкатні й піднімальні (рис.5.4).

Рис.5.3. Плитні перегородки:

1 – конструкція підлоги; 2 – антисептированный брус; 3 – прокладка з толю

Рис.5.4. Спеціальні типи перегородок:

а – м'яка складчаста (перегородка-завіса); б – тверда складчаста одинарна; в – те ж подвійна; г – відкатна суцільна; д – те ж складена; е – піднімальна; ж – перегородка з вбудованими шафами (перегородка-шафа); з, к – деталі м'якої складчастої перегородки; і, л –  деталі твердої одинарної складчастої перегородки; 1 – вертикальний брус, що обрамляє; 2 - синтетична щільна тканина; 3 - торцевий елемент; 4 – гумова трубка діаметром 16 мм; 5 – рейка; 6 – смуга гуми; 7 – притискна рейка; 8 – пристінний щит з підп'ятником; 9 – петлі навісу ; 10 – основний щит перегородки; 11 – напрямний палець; 12 – малий щит; 13 – щит притвору з двома каретками і напрямними пальцями; 14 – напрямна в підлозі; 15 – несучі ролики; 16 – верхній напрямний брус; 17 – чотирьохроликовий візок з поворотною вертикальною віссю

Складчасті перегородки виконують з м'яких чи твердих матеріалів. Конструкція м'яких складчастих перегородок має вертикальні дерев'яні рейки, обшиті з двох сторін штучною шкірою або іншими аналогічними матеріалами. Рейки підвішені за допомогою роликів до верхніх напрямних.  У нижньому кінці рейок роблять шип, що входить у напрямну щілину в підлозі. Тверді складчасті перегородки можуть бути подвійними й одинарними. Їх виконують з дерев'яних столярних, фанерних чи деревностружкових щитів. Ходову частину подвійних перегородок влаштовують внизу у вигляді ролика з напрямним ножем, а нагорі роблять лише напрямні, що входять упаз стояків. Ходову частину одинарних перегородок звичайно влаштовують нагорі, по середині кожного щита. Для підвищення звукоізоляції подвійної перегородки між її щитами вміщують додатковий шар звуковбирної тканини, а напрямні перегородок виконують подвійними чи потрійними з прокладкою пористих матеріалів у глибині пазів. Такі “гребінки” значно підвищують герметичність перегородки і її звукоізоляційні властивості.

Відкатні перегородки бувають суцільними й складеними. Опорні ролики можуть знаходитися нагорі (підвісні перегородки) чи внизу (опорні перегородки). Складені перегородки можуть мати і криволінійні напрямні. Щити відкатних перегородок виконують із столярних суцільних чи каркасних щитів (висотою до 3 м) або з металевим каркасом. У каркасних щитах передбачають багатошарове заповнення для підвищення звукоізоляції конструкції.

Піднімальні перегородки застосовують тільки в громадських будинках, зокрема як протипожежні перешкоди (наприклад, протипожежні завіси театрів).