Теоретичний матеріал до теми 5.

Підлоги. Їх класифікація і конструктивні рішення

Вибір типу підлоги здійснюють із урахуванням певних вимог: використання місцевих матеріалів і відходів виробництва; відсутності шкідливого впливу прийнятих матеріалів, оптимальних гігієнічних умов; пожежо- і вибухобезпечності (у відповідно небезпечних приміщеннях); індустріального виготовлення; необхідної естетичності; відповідного до призначення приміщень теплозасвоєння; зносостійкості на стирання; ремонтопридатності.

Підлоги складають з основних та додаткових шарів. В узагальненому вигляді вони мають: покриття (чиста підлога) – верхній шар, що безпосередньо сприймає експлуатаційні навантаження і дії; прошарок – проміжний шар, що зв’язує покриття з нижче розташованим шаром підлоги; гідроізоляцію – шар, що перешкоджає проникненню через підлогу води і іншої рідини; стяжка – шар, що служить для вирівнювання підлоги чи перекриття; підстилаючий шар, що розподіляє навантаження на основу.

Для різних за призначенням будівель застосовують різні підлоги, що мають у своєму складі ті чи інші шари. Наприклад, гідроізоляцію використовують в санвузлах і на кухнях будівель житлових, гуртожитків і ін., а утеплювач і пароізоляцію – у їх горищних перекриттях, перекриттях над проїздами.

Підлоги за видом основи можуть бути: по ґрунту і по перекриттю. У підлогах по ґрунту (на перших поверхах громадських будівель, у підвалах житлових будівель) підстилаючим є шар бетону в 100 - 150 мм, а в підлогах по перекриттю ним служить його несуча конструкція, наприклад, залізобетонна плита.

За видом покриття підлоги підрозділяють на такі типи: штучні, рулонні, суцільні (безшовні).

Підлоги за матеріалом основного покриття класифікуються на: дерев’яні, з лінолеуму, керамічної плитки, бетонні, асфальтові, глинобитні, цементні і т.д.

За характером теплозасвоювання підлоги бувають «теплі» (у приміщенні тривалого перебування людей) і «холодні».

Дощані підлоги (рис. 6.1) виконують із шпунтованих дощок шириною 100 - 200 мм при товщині 22 - 37 мм, які прибивають до лаг.

Використання лаг дозволяє: створити під конструкцією підлоги вентильований повітряний прошарок, який поліпшує вологісний режим покриття, полегшити вирівнювання підлоги під час її вкладання, поліпшити ізоляцію від ударного шуму (шляхом укладання під лаги пружних прокладок).

При влаштуванні підлоги по ґрунту (рис. 6.1 а) лаги спирають (через антисептовані прокладки з дощок і шар руберойду) на цегляні стовпчики перерізом 250 × 250 мм та висотою 150 мм. Через стовпчики навантаження від підлоги передається на жорсткий підстелаючий шар, а через нього – на основу.

Рис. 6.1. Дощані підлоги по ґрунту (а) і по перекриттю (б): 1 –бетонна підготовка; 2 – цегляний стовпчик; 3 – гідроізоляційна прокладка; 4 – підкладка для вирівнювання; 5 – лага; 6 – шпунтовані дошки; 7 – міжповерхове перекриття; 8 – звукоізоляційна прокладка

Паркетні підлоги настилають із штучного паркету завтовшки 12…17 мм, шириною 35 - 90 мм і довжиною 150 - 500 мм, із паркетних дощок, із щитового та мозаїчного паркету.

Штучний паркет (рис. 6.2 а) вкладають по суцільному дощатому настилові або стяжці. При влаштуванні підлоги по настилу використовують шпунтовану клепку (з пазом і гребенем), яку закріплюють до настилу цвяхами. Для запобігання скрипінню паркетної підлоги між клепками і настилом вкладають шар картону або кілька шарів паперу.

Рис. 6.2. Паркетні підлоги: а – штучні; б – із паркетних дощок; в – мозаїчні; 1 – перекриття; 2 – стяжка із поризованого розчину; 3 – бітумна мастика; 4 – паркетна клепка «в ялинку»; 5 – звукоізоляційна прокладка; 6 – лага; 7 – паркетні дошки

У паркетних підлогах, які настилають по гарячому асфальтові (з товщиною шару 20 мм), використовується клепка з фальцем; при наклеюванні паркету за допомогою бітумної мастики – клепка з накісною кромкою.

Підлоги із штучного паркету різноманітні за малюнком, теплі, при нормальній експлуатації – красиві, порівняно легко ремонтуються. До їх недоліків належить висока ціна, трудоємність виготовлення і складність догляду. Більш економічними та індустріальними є підлоги з паркетних дощок та щитів.

Паркетні дошки (рис. 6.2 б) виготовляють заводським способом. На основу, виконану із рейок, за допомогою синтетичного клею наклеюють паркетні клепки. Рейки основи товщиною 20 мм і шириною 25 - 30 мм одержують з відходів виробництва; при ширині більше ніж 30 мм у них виконують поздовжні пропили для запобігання жолобленню при осушуванні. Паркетні дошки мають паз і гребінь (для складання) й випускаються шириною 150 мм та довжиною до 3 м. Дошки монтують по лагах; крок лаг – 300 - 500 мм.

Щитовий паркет також виготовляють на заводі. Основою є дерев’яний щит, на який наклеюють паркетну клепку. Заздалегідь клепку наклеюють на листи цупкого паперу з вирізами, які забезпечують надійне зчеплення клепок із дерев’яним щитом. Паркетні щити укладають по лагах, які втоплені в шар сухого піску («плаваюча» основа) або обперті на плити перекриття через пружні прокладки. Щити виготовляють розміром 400 × 400 мм, до лаг прибивають цвяхами. Матеріалом для клепки служать дуб, бук, клен, береза і модрина.

При мозаїчному паркеті (рис. 6.2 в) паркетну клепку наклеюють лицьовою стороною на щільний папір. Такі карти мозаїчного паркету розміром 400 × 400 або 600 × 600 мм приклеюють до основи бітумною мастикою, а потім з його лицьової сторони знімають паперову основу.

Ламіновані покриття для підлог – це деревоволокниста дошка (плита) із захисним верхнім шаром із паперу, яка просочується полімерними смолами під великим тиском і при високій температурі. При цьому створюється зносостійка плівка – ламінат. На одному боці вздовж та впоперек плита має шпунт, а на протилежному боці – паз. Нижній бік плити та її торці просочені смолами. Малюнок ламінованої підлоги імітує різні породи дерева і каменю.

Підлогу з лінолеуму настилають по рівній, жорсткій і сухій основі. На мастиці (клеях) кладуть лише гулін (рис. 6.3 а), інші види лінолеуму, як правило, кладуть насухо, тобто без мастики. Синтетичні килими (рис. 6.3 б) також кладуть на основу насухо, стики між ними не зварюють, а склеюють з використанням тканинних прокладок 150 мм завширшки і клею.

Полотнища лінолеуму і синтетичних килимів укладають, як правило, по довжині приміщення за напрямком світла з вікон.

У громадських будівлях часто використовують підлоги з керамічної плитки (рис. 6.4 а) й мозаїчні підлоги (рис. 6.4 б), «холодні» підлоги із полівінілхлоридних плиток та цементні підлоги. Керамічна плитка вкладається на вирівняний шар цементного розчину товщиною 10 – 15 мм.

Рис. 6.3. Підлоги із лінолеуму (а) і синтетичних килимів (б): 1 – залізобетонна плита; 2 – шар теплоізоляції; 3 – цементна стяжка; 4 – деревноволокниста плита; 5 – лінолеум на мастиці; 6 – бетонна підготовка; 7 – ворсова поверхня синтетичного килима; 8 – теплоізоляційна основа синтетичного килима

Монолітні або безшовні підлоги. Для підвальних приміщень використовують цементні або асфальтові підлоги шаром 20 мм по бетонній підготовці.

У вестибюлях, на сходових площадках часто виконують терацові підлоги. Терацо – двошарова підлога: нижній шар товщиною 15 – 20 мм із цементно- піщаного розчину по бетонній основі, верхній – із того ж розчину, тієї ж товщини, але з включенням мармурової кришки. Поверхню такої підлоги шліфують.

Рис. 6.4. Підлоги із керамічної плитки (а) і мозаїчні (б): 1 – бетонна підготовка; 2 – прошарок розчину; 3 – керамічна плитка; 4 – полоси скла або латуні; 5 – нижній шар – цементна стяжка; 6 – опоряджувальний (різнокольоровий) шар

Наливні безшовні підлоги (рис. 6.5) являють собою монолітний килим із мастики, яка приготовлена на основі синтетичної смоли і наповнювача (кварцове борошно, фарбники і т.д.). Рідка мастика за допомогою розпилювача в декілька прийомів наноситься на рівну і жорстку основу із керамзитобетону, шлакобетону. Наливні підлоги влаштовуються товщиною до 4 мм і відрізняються еластичністю, міцністю, гігієнічністю.

Рис. 6.5. Наливна безшовна підлога: 1 – бетонна підготовка; 2 – звукоізоляційні прокладки; 3 – керамзитобетонна плита; 4 – вирівнювальний шар – цементна стяжка; 5 – опоряджувальний (різнокольоровий) шар