5. Особливості будови деяких видів перекриття.

Надпідвальні, горищні перекриття. Перекриття в санітарних вузлах

До горищних і надпідвальних перекриттів поряд із загальними вимогами ставляться і спеціальні. У зв’язку з цим їх конструктивні рішення дещо відрізняється від міжповерхових наявністю шару утеплювача і пароізоляції. Горищні перекриття (рис. 5.1 а, б, в) розділяють приміщення верхніх поверхів від неопалюваного холодного горища. Зверху таких перекриттів кладуть пароізоляцію і утеплювач. Пароізоляцію влаштовують із шару бітумної мастики, або одного – двох шарів пергаміну, руберойду, наклеєного на мастиці. Пароізоляція захищає утеплювач від водяних парів, що проникають із опалюваного приміщення через товщу горищного перекриття. Як утеплювач, застосовують шлак, керамзит, плити з легких бетонів, мінераловатні плити та ін. Товщина утеплювача визначається за допомогою розрахунків. Зверху утеплювача влаштовують стяжку із розчину, яка захищає від вологи. Надпідвальні перекриття (рис. 5.1 д) відокремлюють опалювані приміщення від підвалів і технічного підпілля. Зверху таких перекриттів кладуть теплоізоляцію із сипучих плитних та ін. матеріалів, товщину якої вибирають за розрахунком. Пароізоляційний шар у цьому разі розташовують над утеплювачем.

Рис. 5.1. Перекриття: а – горищне перекриття по залізобетонним панелям, утепленим плитним матеріалом; б – теж по залізобетонним балкам, утепленим сипучими матеріалами; в – теж із утеплених панелей; г – перекриття в санітарних вузлах; д – надпідвальне перекриття; 1 – бітумна обмазка; 2 – плитний утеплювач; 3 – стяжка вапняна; 4 – пароізоляція; 5 – сипучий утеплювач; 6 – утеплювання балки; 7 – горищні панелі із легкого бетону завтовшки 280 мм; 8 – вирівнююча стяжка із розчину; 9 – рулонна гідроізоляція; 10 – вирівнююча стяжка під підлоги; 11 – керамічна плитка; 12 – полоса із гідроізоляційного матеріалу завтовшки 150...200 мм; 13 – несуча залізобетонна панель

Покриття в санітарних вузлах і «мокрих» приміщеннях (лазнях, пральнях) (рис. 5.1 г) мають гідроізоляцію. її виконують з двох-трьох шарів рулонного матеріалу. В місцях примикання стін наклеюють смуги гідроізоляційного матеріалу і піднімають догори основний ізоляційний килим на 150 - 200 мм. Зверху прокладену гідроізоляцію захищають вирівнюючою стяжкою із цементного розчину.