1. Зміст професійно-технічної освіти, її структура

Існують різноманітні визначення поняття професійна освіта. Під поняттям професійна освіта розуміють:

a)            цілеспрямований педагогічний процес професійного навчання й виховання;

b)           цілеспрямований, здійснюваний державою й суспільством процес відтворення кваліфікованих робітничих кадрів, підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації спеціалістів;

c)            систему професійної освіти, мережу професійних навчальних закладів – від елементарних курсових форм до вищої і після дипломної освіти;

d)           професійну підготовку і особистісний рівень компетентного володіння тією або іншою програмою професійної освіти.

Професійна освіта – соціально й педагогічно організований процес трудової соціалізації особистості, який забезпечує орієнтацію і адаптацію у світі професій, оволодіння конкретною спеціальністю і рівнем кваліфікації, неперервне зростання компетентності, майстерності й розвитку здібностей у різноманітних сферах людської діяльності.

Поняття професійна освіта містить у собі такі історично сформовані типи професійної освіти: реміснича, професійно-технічна освіта, середня професійна освіта, вища професійна освіта.

В реальній практиці професійна освіта поліфункціональна й виконує наступні функції:

  • економічну – розширене відтворення кваліфікованої робочої сили з урахуванням потреб суспільства, формування ринку праці і надання освітніх послуг, вплив на соціально-економічні процеси і розвиток науки, техніки, виробництва, культури й освіти;
  • соціальну – підготовка спеціалістів, передача соціального досвіду від старших поколінь до молодших, формування соціально-професійної структури населення і створення умов для його соціальної і професійної мобільності;
  • педагогічну – виховання й розвиток особистості засобами залучення до професії й формування основ професійної культури, професійне навчання й виховання підростаючих поколінь на базі основної освіти, підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка дорослого населення;
  • цивілізаційну – збереження і зміцнення складної структури сучасної цивілізації і рівня світового й вітчизняного економічного й соціального розвитку, забезпечення наукового й технічного прогресу та громадського добробуту;
  • культурологічну – трансляція, збереження й удосконалення загальної, інтелектуальної і професійно-трудової культури суспільства;
  • гуманітарну – створення умов для реалізації права особистості на професію і професійну зайнятість, рівноправність чоловіків і жінок у сфері професій, а також соціальний захист людей з порушеннями у психофізичному розвитку й інвалідів з дитинства;
  • психологічну – створення умов для формування й розвитку особистості професіонала, її ціннісних трудових якостей.

Педагогічні аспекти професійної освіти є предметом дослідження професійної педагогіки – галузі педагогічної науки, яка вивчає загальні методологічні, теоретичні, історичні, методичні й технологічні основи освітнього процесу на всіх рівнях професійної освіти і в усіх типах професійних навчальних закладів.

Професійна освіта як система має подвійну кваліфікацію.

Критерієм кваліфікації по вертикалі є рівень і складність стандартних професійно-освітніх програм і загальноосвітніх баз. Рівню або стандартному освітньому цензу відповідають типи освітніх закладів початкової, середньої і вищої професійної освіти: училища, ліцеї, гімназії, корпуси, інститути, університети, академії та ін.

Критерієм кваліфікації по горизонталі є сфери професійної діяльності та відповідні види професійної освіти – архітектурна, гірнича, педагогічна, технічна, художня, сільськогосподарська медична, тощо.

В Україні зміст професійної освіти зафіксовано в документах Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України: державний освітній стандарт, професійно-кваліфікаційна характеристика  (або профіль підготовки спеціаліста), навчальні плани і програми.

Навчальний план будується з урахуванням єдності професійної, загальноосвітньої і культурологічної підготовки майбутнього спеціаліста, раціонального співвідношення фундаментальної і практико орієнтованої підготовки, а також наявності інваріантного змісту базової (основної) освіти, що забезпечує диференціацію й індивідуалізацію освітнього процесу через систему спеціалізацій, курсів, факультативів, спецкурсів, спецсемінарів та ін.