1. Структура популяції

1.4. Просторова структура популяцій

Кожна популяція займає окреслену територію суші або акваторії, розміри якої залежать від багатьох чинників: наявності умов існування виду, кількості особин у популяції, маси особин тощо.

Елементарна (локальна) популяція — сукупність особин виду, які населяють невелику ділянку однорідної площі.

Екологічна популяція — сукупність елементарних популяцій, тобто видові угруповання, приурочені до конкретних біогеоценозів (грабових бучин, дубово-грабових бучин).

 Географічна популяція — сукупність груп особин попереднього рангу, які заселяють значну територію з географічно однорідними умовами середовища.

За Швердтфегером (1968), розподіл особин у популяції може бути таким:

- випадковим (трапляється дуже рідко при однорідному середовищі, коли організми не намагаються об'єднатись у групи);

 - рівномірним (досить поширений, особливо в умовах сильної конкуренції або антагонізму, які сприяють рівномірному розмноженню в просторі);

 - нерівномірним (груповим), коли організми намагаються створити групи (пари у тварин, клони у рослин), розміщення яких може бути близьким до випадкового

Принцип Оллі: у більшості популяцій у різний час відзначається скупчення або агрегації особин які виникають:

1) внаслідок місцевих особливостей умов середовища;

2) під впливом добових і сезонних змін погоди;

3) у зв'язку з процесом розмноження;

4) внаслідок соціального тяжіння (вищі тварини).

Ізоляція – явище протилежне ізоляції (Ю.Одум, 1986), яка виникає як наслідок:

1) конкуренції між особинами за корм при його нестачі;

2) прямого антагонізму.

Активність особин, пар або сімейних груп у хребетних і вищих безхребетних звичайно обмежена певною зоною, яку називають індивідуальною, або сімейною ділянкою. Якщо ця ділянка активно захищається, то її називають територією.

Територіальність - це будь-який активний метод, під впливом якого відбувається роз'єднання в просторі особин або груп особин (тварин, рослин і мікроорганізмів).

У вищих тварин ізоляція є результатом механізму поведінки, який керується нервовою системою. У нижчих рослин і тварин вона має хімічну природу (алелопатія).