Теоретичний матеріал до лекції 15

Держава на ринку здійснює одну із своїх найважливіших задач, а саме - регулюванння економічних процесів.

Державне регулювання економіки - це комплекс форм та засобів цен­тралізованого впливу на розвиток економічних об'єктів і процесів для стабілізації економічної системи та її розширеного відтворення.

Найважливішими напрямами державного економічного регулювання народного господарства, а отже, й встановлення рівноваги національного ринку, є:

• регулювання системи продуктивних сил загалом, у тому числі кож­ного з її елементів (засобів праці, науки та ін.);
• регулювання відносин економічної власності, в тому числі її окремих форм (акціонерної, державної та ін.);
• регулювання техніко-економічних відносин, зокрема процесу кон­центрації виробництва, його спеціалізації тощо;
• регулювання організаційно-економічних відносин і передусім марке­тингу.      

 Суб'єкти державного регулювання - це носії та виконавці господар­ських інтересів, насамперед соціальні групи, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майно, доходи, види діяльності, професії, галу­зеві та регіональні інтереси.

Насамперед, це наймані працівники (профспілки), власники підпри­ємств (спілки підприємств та промисловців, політичні партії), фермери і земельні власники (латифундисти), управлінці (менеджери), акціонери, інвестори і т. д.

Об'єкти державного регулювання - це сфери, галузі економіки, ре­гіони, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути проблеми, які не вирішуються автоматично. Об'єктами державного регулювання є: економічний цикл, секторна, галузева та регіональна структури народного господарства, умови нагромадження інвестиційного капіталу, зайнятість населення, грошовий обіг, платіжний баланс, ціни та умови конкуренції, підготовка та перепідготовка кадрів, навколишнє середовище, зовнішньоекономічні зв'язки. Ці об'єкти охоплюють макроекономічні процеси, господарський цикл, нагромадження капіталу в масштабах країни та ін.

До основних функцій держави належать:

• законотворча;
• гарант віль­ної та добросовісної конкуренції;
• підтримання національної валюти, а за необхідності - її емісія;
• захист національного виробника та проведення розумної зовнішньоторговельної політики;
• захист інтересів споживачів; виробництво суспільних товарів;
• компенсація зовнішніх витрат;
• стабі­лізація макроекономічних коливань, встановлення соціальних гарантій;
• розподіл та перерозподіл доходів.

Методи державного регулювання економіки

До основних методів регулювання економічних процесів відносять:

• економічне регулювання;
• правове регулювання;
• адміністративне регулю­вання.

Економічне регулювання передбачає використання лише економічних важелів. Його поділяють на пряме (за допомогою державних закупівель товарів і послуг, державного цільового фінансування тощо) і непряме (за допомогою анти циклічної, інвестиційної та інших форм політики).

Державне замовлення - це засіб прямого державного регулювання господарських зв'язків між державою-замовником та підприємством-виконавцем. Державне замовлення полягає у формуванні на контрактній основі складу та обсягів продукції, необхідних для державних потреб: розміщення державних контрактів на її поставку серед підприємств, ор­ганізацій та інших суб'єктів господарської діяльності країни усіх форм власності.

Правове регулювання здійснюють внаслідок прийняття та вдоскона­лення правової бази (відповідного комплексу юридичних законів та по­правок до них тощо).

Адміністративне регулювання передбачає використання заходів за­борони (наприклад, заборона будівництва підприємств на певних тери­торіях), дозволу (наприклад, дозволу державним підприємствам базо­вих галузей промисловості займатися туристичним бізнесом) і примусу (примусове закриття четвертого блоку Чорнобильської АЕС).

Основні інструменти адміністративного регулювання:

1. Ліцензії - це спеціальні дозволи, які видаються СПД на здійснення окремих її видів, з метою захисту економічних інтересів держави, сус­пільства, його членів як споживачів товарів і послуг. Складовим еле­ментом ліцензування є перелік видів діяльності, які мають дозвіль­ний статус;
2. Квоти - визначають частку СПД у виробництві, споживанні, екс­порті, імпорті товарів та послуг. Квотування здійснюється з метою створення конкурентного середовища, захисту вітчизняного ринку та стабілізації цін на внутрішньому ринку;
3. Санкції - це заходи держави, спрямовані на покарання суб'єктів рин­ку, які не виконують установлених правил діяльності. Прикладом мо­жуть бути сплата неустойки, пені, штрафів за невиконання суб'єктами ринку певних зобов'язань, а також вилучення на користь державного чи місцевого бюджетів виручку від незаконної діяльності.
4. Норма - це науково обґрунтована міра суспільно необхідних витрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції заданої якості або це правила поведінки людей при здійсненні певних видів економічної діяльності;
5. Норматив - це складова норми, яка характеризує кількість виробле­них або використаних у споживанні товарів на будь-яку одиницю, на­приклад на душу населення, на одиницю часу і т. д.;
6. Стандарти - це єдині норми за типами, марками, параметрами, роз­мірами і якістю виробів, а також за величиною вимірювань, метода­ми випробування та контролю, правилами пакування, маркування та зберігання продукції, технології виробництва. Об'єктами стан­дартизації є конкретна праця, норми та нормативи, вимоги, методи, терміни та позначення, які мають перспективу багаторазового ви­користання і застосування у різних галузях господарства, а також у міжнародних економічних відносинах. Дотримання державних стан­дартів обов'язкові для всіх СПД.

Програмування національної економіки означає комплексний ана­ліз її стану, виявлення найважливіших проблем, вирішення яких не­можливе за допомогою ринкового механізму і корпоративної плано­мірності, а також розроблення та реалізацію окремих стратегічних програм. Найдосконалішою формою таких програм є прийняття загаль­ногосподарських планів терміном на 5 років, які щорічно коригуються. Такі плани-програми приймають у Японії, Франції, Нідерландах та в ін­ших країнах. У Франції, наприклад, заходи щодо виконання п'ятирічного плану передбачають запровадження системи показників обсягів вироб­ництва, динаміки національного доходу, модернізації промисловості та торгівлі, розвитку інфраструктури, наукових досліджень, підготовки робочої сили, житлового будівництва та ін.