Теоретичний матеріал до лекції 14

Історія банківської справи

Якщо розглядати функціонування грошей у країні, то цілком доречним є використання слова "банк". Грошові розрахунки пронизують усі сектори бізнесу. Основне навантаження з переказу грошей від покупців до продавців товарів і послуг, обслуговування системи розрахунків у господарській діяльності несуть кредитно-фінансові установи. Враховуючи це, можна оцінити значну роль, яку відіграють банки в економіці держави. Недарма їх називають "мозком", який задає імпульси розвитку економіки. Причому справедливо - чим ефективніше функціонує банківська система, тим краще це впливає на розвиток товарного виробництва, добробут населення і держави в цілому.

Зародження банківської справи почалося з діяльності середньовічних "міняйл" Північної Італії. Слово "банк" у перекладі з італійської означає "стіл". Такі "банко-столи" встановлювалися на площах, де здійснювалася пожвавлена торгівля. Спеціалісти -"міняйли", які розміщувалися зі своїми столами па ринках, були обов'язковими учасниками в торгових операціях, а їх "банко-столи" набували все більшого поширення.З часом "міняйли" зрозуміли, що доцільно використовувати залучені, а також власні грошові кошти для надання позик і одержання відсотків за ними. Цей етап символізував перетворення "міняйл" на банкірів. Заставою при цьому виступали кораблі й товари, коштовності, будинки та навіть раби.

У середньовічній Індії всі поселення мали банкірів - міняйл, які, як і європейські банкіри, вирішували найважливіші питання за допомогою векселів, обміну монет, надання кредитів.

Згадки про перші кредитні операції відносяться до VI ст. до н.е.: у Стародавньому Вавилоні практикувалося приймання вкладів і виплата відсотків за ними.

Такі ж операції у IV ст. до н.е. здійснювалися і у Греції, причому стародавні греки здійснювали також обмін грошей за певну плату. Слід відзначити, що завдяки грекам банки з'явилися у Єгипті та Стародавньому Римі.

На думку істориків, виконавцями цих перших банківських операцій були як окремі особи, так і деякі релігійні установи, в яких на той час нагромаджувалися значні багатства. Храми були надійним місцем для зберігання цінностей, оскільки навіть затяті злодії з повагою ставилися до вівтарів, а тому не грабували їх.

Значну роль в історії банківської справи відіграли купецькі об'єднання, їх становлення сприяло розвитку банків у Європі в XVI та XVII ст. Ці об'єднання (гільдії) ряду міст - Амстердаму, Венеції, Гамбургу - створили спеціальні жиробанки для здійснення безготівкових розрахунків зі своїми клієнтами - купцями. Кожний клієнт у такому банку мав свою таблицю із зазначенням його імені та суми грошових коштів, яка зберігалася у цьому банку. Записи про грошові кошти з таблиці одного вкладника переносилися до таблиці іншого, будучи таким чином найпростішою формою безготівкових розрахунків. Для перерахування коштів спочатку необхідне було лише усне розпорядження клієнта. Пізніше ці операції здійснювалися на основі "письмових наказів" вкладників, що полегшувало та прискорювало взаємні платежі. Свої вільні грошові кошти жиробанки надавали у позику державі, містам і престижним зовнішньоторговельним компаніям.

З історії. «Від обмінювачів до банкірів». Найпершим банком був "Духовний орден бідних лицарів Христа і Храму Соломонова" (XII ст.). Він ліан розгалужену мережу на території Європи та організовував озброєну охорону грошових коштів і коштовностей при перевезенні, зазвичай безкоштовно.

Потім "Духовний орден бідних лицарів Христа і Хрому Соломона" почав брати гроші на зберігання і давати їх у кредит під відсотки. Причому, відсотки були нижчими, ніж у неорганізованих лихварів. На початку ХШ ст. орден ввів в оборот чек, тобто розписку, за якою гроші можна було отримати у будь-якій країні, не ризикуючи бути пограбованим в дорозі.

Після розгрому ордену королем Філіпом /V Красивим і конфіскацією його багатства європейська, банківська справа опинилася у руках ломбардів - вихідців із Ломбардії (Північна Італія). Їх головний банк відкрився у Каорі (Франція).

Широку популярність у Європі отримав банк у Сіені. заснований в 1472 р. Він називався "Монте де Паскі". що означає "банк пасовищ". Таку назву він отримав, тому що основний його капітал був утворений з доходів від надання у користування державних пасовищ. До сьогодні цей банк - один з найбільших а Італії. За п'ять століть він накопичив близько 6 млрд. доларів нерозподіленого прибутку.

Після італійського з'явилися банки в Амстердамі. Гамбурзі Лондоні. Парижі. Берліні. Петербурзі. Вони поступово переходили від видачі позик металевими грошима до позичальників своїми борговими зобов'язаннями (банкнотами) та зарахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта. Банки перетворювалися на акціонерні товариства, що значно розширювало їх можливості Сьогодні найбільші з них суттєво впливають на розвиток промисловості та економіки. Тому неможливо уявити дію економічного механізму без участі банків.

Один з найбільших банків світу - Міжнародний банк реконструкції та розвитку. - створений у 1945 р. Його статутний капітал у кінці XX ст. наблизився до 100 млрд. доларів.

Відповідно до законодавства України банк - це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного байку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення грошових коштів фізичних і юридичних осіб і розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Запам'ятайте!

Банк - це фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію (накопичення) коштів, надання їх у позику, здійснення розрахунків між економічними суб'єктами.

Банківська система - це законодавчо визначена та чітко структурована сукупність банків.

Сформована у 1991 р. банківська система України характеризується дворівневою структурою. На першому рівні знаходиться банк, якому надано статус Центрального банку - Національний банк України. Це установа, яка несе покладається відповідальність за вирішення таких завдань як підтримка стабільності та ефективності національної грошової одиниці та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. На другому рівні знаходяться інші банки, основним завданням яких є обслуговування господарюючих суб'єктів - учасників грошового обігу (підприємств, установ, державних структур, фізичних осіб).

Саме через ці банки здійснюється обслуговування економіки країни відповідно до завдань, що випливають з грошово-кредитної політики Центрального банку. Банки другого рівня є економічно самостійними, незалежними, конкуруючими між собою на грошовому ринку.

У ринковому господарстві банки виконують наступні функції:

• посередництво у платежах – банки здійснюють касове обслуговування, приймають гроші від клієнтів і здійснюють їх видачу, зберігають грошові кошти, фіксують усі грошові надходження та витрачання у відповідних документах;
• посередництво у кредитах – банки, залучаючи вкладення коштів різних розмірів на різний термін, можуть надавати зацікавленим господарюючим суб'єктам (своїм клієнтам) позики на необхідні для останніх суми та на певний строк;
• створення кредитних засобів обігу – передбачає випуск банкнот, акцій, облігацій, векселів, чеків тощо.

Кожен банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання відповідної ліцензії, яка видасться Національним банком України.

Національний банк України (НБУ)

Національний банк України було створено 20.03.199 і р. відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність". Національний банк України є центральним банком  України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції,   повноваження та принципи організації якого визначаються Конституцією України, Статутом НБУ, Законом України "Про Національний банк України" та іншими законами України.

Запам'ятайте! Національний банк України підзвітний лише Президенту України та Верховній Раді України. НБУ має виключне право випуску грошей в обіг.

Національний банк України має статутний капітал, який є державною власністю. Розмір статутного капіталу визначається законодавством. Одержання прибутку не є метою діяльності НБУ.

Джерелами формування статутного капіталу Національного банку України є доходна частина його кошторису, у випадку необхідності - Державний бюджет України.

Вищим органом управління НБУ є Рада НБУ. Вона складається з 14 осіб, 7 з яких призначає Президент, інші - обираються Верховною Радою України. Строк повноважень членів Ради - 7 років.

Керівним органом НБУ є Правління НБУ. Очолює Правління голова НБУ, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України строком на 5 років. Голова НБУ несе одноосібну відповідальність за діяльність банку перед Верховною Радою України та Президентом України.

Національний  Банк України виконує ряд важливих функцій:

• емісія грошей - полягає у забезпеченні держави готівковими коштами, здійснюється через мережу обласних управлінь НБУ на замовлення комерційних банків;
• "банк банків" - дана функція зводиться до розрахунково-касового та кредитного обслуговування комерційних банків;
• грошово-кредитне регулювання економіки - передбачає розробку та реалізацію монетарної політики;
• "банкір уряду" - функція "банкіра уряду" полягає в організації центральним банком кредитно-розрахункового обслуговування урядових структур, а також у здійсненні операцій, пов'язаних із касовим виконанням державного бюджету, обслуговуванням державного боргу та формуванням золотовалютних резервів держави.

 Комерційні банки

Комерційні банки – це банки, які здійснюють кредитування підприємств в основному, за рахунок тих грошових капіталів, які вони одержують у вигляді вкладів.

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються відповідно до порядку, передбаченого чинним законодавством України. Комерційний банквважається створеним і одержує статус юридичної особи з моменту його реєстрації Національним банком України.

Засновниками та акціонерами комерційного банку можуть бути українські й іноземні юридичні й фізичні особи, за винятком політичних і профспілкових Організацій, спілок і партій, рад усіх рівнів, їх виконавчих органів.

Статутний капітал комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників (акціонерів) у національній і вільноконвертованій валюті.

Розмір статутного капіталу комерційного банку визначається згідно з рішенням засновників, але він не може бути менший:

• 1 млн. євро - для місцевих кооперативних банків;
• 3 млн. євро - для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області;
• 5 млн. євро - для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України;
• 10 млн. євро - для комерційних банків, які бажають функціонувати за межами країни з виходом на світовий ринок.

Функціями комерційних банків є:

• залучення вільних грошових коштів, заощаджень, запозичень;
• організація і здійснення розрахунків між суб'єктами підприємництва;
• кредитування окремих одиниць господарювання;
• збереження фінансових і матеріальних цінностей своїх клієнтів;
• випуск платіжних документів, інших цінних паперів, купівля-продаж та інші операції з ними;
• купівля-продаж валюти, дорогоцінних металів;
• придбання засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);
• надання клієнтам консультацій.

 Види діяльності комерційних банків

Комерційні банки становлять основу кредитної системи, вони проводять різні фінансові операції. Комерційні банки приймають і розміщують грошові вклади, здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів і їх касове обслуговування.

Крім того, вони можуть виконувати такі операції:

-  ведення рахунків клієнтів;

-  фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів;

-  випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акцій, векселів, облігацій тощо);

-  купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти;

-  купівля і продаж у держави та за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів;

-  надання консультаційних послуг, пов'язаних з банківською діяльністю.
      Банківські операції поділяються на:

- пасивні;

-  активні;

-  комісійні, що включають посередницькі операції.

1. Пасивні - це операції, з допомогою яких створюються банківські ресурси. Комерційні банки утворюють "пасиви" за рахунок власних та залучених коштів.

Переважна частина всіх банківських ресурсів створюється за рахунок депозитних операцій, які складаються з поточних рахунків і вкладів. Поточний рахунок дає можливість клієнту вносити й отримувати необхідні суми в будь-який час. З метою розпорядження поточним рахунком банк видає клієнту-власнику рахункову чекову книжку. За допомогою чеків клієнт може не тільки знімати з рахунку необхідну суму й отримувати її, а й розраховуватися з третіми особами. Відсоток, що отримує клієнт, залежить від розміру залишку на рахунку та відсоткової ставки.

Другий вид депозитних операцій пов'язаний із прийманням вкладів. Вклади бувають строкові та до запитання (безстрокові). Строковий вклад може бути отриманий тільки після закінчення встановленого строку, а вклад до запитання - в будь-який час. За вкладом банк видає клієнту особливий документ-вкладне свідоцтво, після пред'явлення якого банк повертає вклад власнику.

2. Активні операції - це операції, які проводять банки з метою прибуткового розміщення залучених коштів. Вони включають строкові та безстрокові позики, які банк надає своїм клієнтам. Строкові позики мають бути погашені після закінчення певного строку (місяця, року, трьох років і т.д.), за безстроковими позиками банк має право вимагати від клієнта повернення грошей у будь-який час.

Окрім цих позик, банки надають також бланкові позики, тобто позики, що не мають певного забезпечення. Такі позики надаються, передусім, великим підприємствам, із якими банки тісно пов'язані і в платоспроможності яких вони впевненні. Ці кредити, як правило, отримують клієнти, які здійснюють свої операції через даний банк. За контокорентним рахунком здійснюються всі операції банку з клієнтом. На дебет цього рахунку зараховуються позики, отримані клієнтом, на кредит - суми, що надходять від клієнта.

 3. До третьої групи операцій комерційних банків належать комісійні, тобто виконання окремих доручень клієнтів за певну винагороду - комісію. До комісійних операцій належать операції посередницькі (переведення, інкасо й акредитив).

Нині частка комісій різного роду становить в Японії 45% банківського прибутку, в США - 40%, в Англії - 35%, ФРН - 30%.

Запам'ятайте! Активні операції - це використання власних і залучених коштів для одержання поточних і майбутніх доходів.

Пасивні операції - це залучення грошових коштів на вклади та позики. Вони формують зобов'язання банків. Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку.