Теоретичний матеріал

Перша залізниця з регулярними пасажирськими перевезеннями була побудована в Уельсі в 1807 році. На той момент ефективних паровозів ще не було, тому дорога функціонувала лише на кінній тязі. Перша дорога з локомотивом на паровій тязі з’явилася трохи пізніше — у 1812 році, і її довжина була всього 1,5 км. Ця ділянка залізничного полотна була потрібна для того, щоб перевозити вугілля з Міддлтона до порту.

Перша загальнодоступна залізниця на паровій тязі пролягала між Стоктоном і Дарлінгтоном. Її будівництво здійснювалося під керівництвом Джорджа Стефенсона.

Ця залізниця враховувала досвід попередніх помилок і її колії вже були здатні витримати паровоз, незважаючи на те, що на початку експлуатації вантажі й пасажирів перевозили все ще за допомогою коней. Довжина цих шляхів становила 40 км, а дорога була відкрита 27 вересня 1825 року. 

Регулярні вантажопасажирські перевезення стартували з 15 вересня 1830 на лінії Ліверпуль-Манчестер. Запуск повноцінної парової залізниці в Англії дав поштовх розвитку залізниці в Європі й у США.

Перша магістраль у США протяжністю 40 км була відкрита в 1830, у Німеччині та Бельгії залізниця з’явилася в 1835 році. У 1850 році на батьківщині епохального винаходу вже налічувалося 10653 км залізниць.