Теоретичний матеріал

1. Історія залізниці у світі

Світ неможливо уявити без залізниці. Починаючи з першої третини 19 століття й донині  саме залізничному транспорту відводиться роль одного з ключових рушіїв прогресу в усьому світі та в Україні зокрема.

Передумови появи залізниці у світі

На межі 18-19 століття стався промисловий переворот у західних країнах і відповідно стрімкий розвиток нових технологій виробництва. Це спонукало уряди провідних держав шукати рішення, які б дали змогу розв’язати відразу кілька проблем тодішньої економіки. Раціоналізатори приходили до усвідомлення — необхідне таке рішення, яке допомогло б об’єднати всю країну й транспортувати на будь-які відстані різні ресурси. Передумовою появи такого універсального рішення стало впровадження у виробництво парової машини.

Парова машина — фундамент майбутньої залізниці

Парова машина — агрегат, який свого часу викликав безліч суперечок. Він за короткий термін еволюціонував від простого парового насоса, який вигадав Томас Севері, до вдосконаленого варіанту двигуна Томаса Ньюкомена. Завдяки цьому механізму стала можлива індустріалізація і модернізація виробничих процесів та перехід від “живих” двигунів. Спочатку паровий привід використовувався для простих і конкретних цілей — наприклад, для підйому води на шахті.

Його потужність і універсальність давала простір для застосування в ширших цілях — не тільки як заміна малопотужних та неефективних вітрових і водяних колес. На базі парових агрегатів можна було створювати нові механізми, яких вимагала епоха. Однак, щоб це стало можливим, наявні машини необхідно було допрацювати.

Перший локомотив і експерименти зі створення нового транспорту

У 1804 році парову машину використовував Річард Тревітик для створення свого локомотива. Перший запатентований паровоз «Pen-y-Darren» був побудований для вирішення промислових завдань і на експериментальному запуску подолав 15,69 км за 4 години. Він перевозив 5 вагонів, наповнених 10 тоннами заліза, а також 70 пасажирів. 

Від використання цього локомотива згодом відмовилися, бо він був занадто важким і просто зруйнував примітивні чавунні шляхи. Однак досвід створення цього паровоза був дуже цінним: беручи до уваги попередні помилки, Тревітик в 1808 році побудував паровоз Catch Me Who Can, який міг розвивати швидкість до 30 км/год.

Незважаючи на вдосконалений тип машини, інженеру не вдалося долучити до створення розробок інвесторів. Тревітик став банкрутом і був змушений припинити свою роботу.

Після Тревітика значно більше у створенні паровозів досяг успіху Джордж Стефенсон. Низка експериментів з 1812 до 1829 року дала світу кілька успішних моделей паровозів. Найвідомішою з них стала Ракета — паровоз, який виграв «Рейнхільські випробування» між паровозами різних розробників. Машина змогла набрати швидкість до 20 миль на годину й важила всього 4,5 тонни.

Конструкція Ракети лягла в основу паровоза «Інвікта», створеного для перевезень на ділянці Вітстабл  –  Кентербері в 30-х роках 19 століття.

2. Історія розвитку залізниць в Україні

Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла вже давно. Географічне положення краю, його природні багатства були цьому передумовою. Україні потрібні були залізниці для вивозу продукції сільського господарства головним чином з родючого Південно-Західного краю і продукції промисловості — з районів Донбасу і Кривого Рога. Після поразки в Кримській війні царський уряд усвідомив необхідність з’єднання центра країни з портами на Чорному та Азовському морях і з західними кордонами, виходячи з стратегічних міркувань.

Відповідно до цього на Україні виникло три основних осередки будівництва залізниць: Південно-Західний край, в районі якого поступово виникала мережа Південно-Західних залізниць; промисловий район Донбасу і Кривого Рога, в районі яких виникали Донецька і Катерининська (Сталінська) залізниці; для зв’язку центра з морем і з промисловими районами України будувалась мережа Південних залізниць.

1. Роль Австрії в будівництві залізниці на заході України

Перший проєкт залізниці в Україні з’явився майже відразу після запуску повноцінної лінії перевезень між Манчестером і Ліверпулем. Автором розробки був Франц Ріплі — віденський професор геології, який з ентузіазмом стежив за появою залізничної техніки в Англії. Ріплі намагався донести до уряду Австрії думку про високу економічну ефективність такого рішення.

Ідея професора полягала в тому, що Австрія не володіє достатніми водними ресурсами для того, щоб використовувати річки як промислові магістралі. Як альтернативу Франц Ріплі запропонував прокласти залізницю всією територією імперії, включно із землями України. Свою доповідь учений представив у 1829 році. Ідею Франца Ріпля в Австрії вважали досить дивною. На тлі розмов про шкоду локомотивів для психіки людей, проєкт залізниці все ж був підтриманий впливовими фінансистами Австрії.

Проєкт залізниці охоплював Трієст, Любляну, Прешов, Краків, Перемишль, Львів. Він мав простягнутися аж до кордону з Російською імперією.

Можна сказати, що перша залізниця в Україні розпочала свою роботу

4 листопада 1861, коли прибув перший потяг до України — з Відня до Львова. Саме ця дата стала офіційним «днем народження» залізниці в нашій країні — тепер вона щорічно відзначається в нашій державі як День залізничника.  Цей потяг їхав коліями, які починалися в Кракові й об’єднували кілька галицьких міст. Цікаво зазначити, що залізницею володіла приватна компанія «Превілейоване товариство Галицьких залізниць імені Карла Людвіга«, що й надалі розбудовувало колії від Львова до Перемишля.

Залізниця в Україні починалася від села Шегині й проходила через Вишню й Городок. Пізніше до неї приєднали ще кілька населених пунктів — Зборів, Тернопіль, Золочів, Підволочиськ. Уже в 1862 році на Галицькій залізниці працювало 130 паротяг. Вони обслуговували 1393 вагони для перевезення вантажів і 102 — для транспортування пасажирів.

1. Поява залізниці на Лівобережжі

Для частини України, яка перебувала під владою Російської імперії, будівництво залізниці розпочалося пізніше — лише в 1852 був затверджений проєкт створення ділянки, який пов’язав би Харків із залізницею, яка веде на Нижній Новгород. Із Харкова вона мала йти в інші міста Лівобережжя. У тому ж році підприємці Одеси ініціювали прохання про концесію на будівництво залізниці між портовим містом і Кременчуком, а також Парканами. Прохання було відхилено. Одеса отримала залізницю, яка зв’язала її з Балтою, лише у 1865 році після низки невдалих прохань про її будівництво. Довжина залізничних колій склала 240 км. Після вдалого запуску цієї ділянки в 1868 році була видана концесія для будівництва залізничного полотна між Харковом і Кременчуком.

1. Перша залізниця на Наддніпрянській Україні

Першу залізницю над Дніпром почали будувати в 1863 році і назвали її Одесько-Балтська залізниця, що поєднувала такі міста: Одеса – Балта, Роздільна – Кучурган. Трохи згодом у 1867 році  наддніпрянська залізниця поєднала такі міста: Балта – Єлисаветград (Кропивницький) – Крюків-на-Дніпрі та Одеса — Порт – Куяльник (соляні розробки), Кучурган – Тирасполь.

І тільки у 1870 році залізниця поєднала Київ і Козятин, такім чином залізничний шлях між Одесою та Києвом був налагоджений. Цим проєктом займалася акціонерне товариство Курсько-Київської залізниці на чолі якого стояли Павло Григорович фон Дервіз та Карл Федорович фон Мекк.

Зараз українська залізниця складається із шести філій — Львівської, Одеської, Південно-Західної, Південної, Донецької та Придніпровської. Протяжність колій загального користування становить 22,3 тис. км. З них понад 47 % електрифіковані, а не менше 36 % є дво- або багатоколійними.

3. Поява першої залізниці у світі

Перша залізниця з регулярними пасажирськими перевезеннями була побудована в Уельсі в 1807 році. На той момент ефективних паровозів ще не було, тому дорога функціонувала лише на кінній тязі. Перша дорога з локомотивом на паровій тязі з’явилася трохи пізніше — у 1812 році, і її довжина була всього 1,5 км. Ця ділянка залізничного полотна була потрібна для того, щоб перевозити вугілля з Міддлтона до порту.

Перша загальнодоступна залізниця на паровій тязі пролягала між Стоктоном і Дарлінгтоном. Її будівництво здійснювалося під керівництвом Джорджа Стефенсона.

Ця залізниця враховувала досвід попередніх помилок і її колії вже були здатні витримати паровоз, незважаючи на те, що на початку експлуатації вантажі й пасажирів перевозили все ще за допомогою коней. Довжина цих шляхів становила 40 км, а дорога була відкрита 27 вересня 1825 року. 

Регулярні вантажопасажирські перевезення стартували з 15 вересня 1830 на лінії Ліверпуль-Манчестер. Запуск повноцінної парової залізниці в Англії дав поштовх розвитку залізниці в Європі й у США.

Перша магістраль у США протяжністю 40 км була відкрита в 1830, у Німеччині та Бельгії залізниця з’явилася в 1835 році. У 1850 році на батьківщині епохального винаходу вже налічувалося 10653 км залізниць.