Теоретичний матеріал

Необхідність будівництва залізниць на Україні виникла вже давно. Географічне положення краю, його природні багатства були цьому передумовою. Україні потрібні були залізниці для вивозу продукції сільського господарства головним чином з родючого Південно-Західного краю і продукції промисловості — з районів Донбасу і Кривого Рога. Після поразки в Кримській війні царський уряд усвідомив необхідність з’єднання центра країни з портами на Чорному та Азовському морях і з західними кордонами, виходячи з стратегічних міркувань.

Відповідно до цього на Україні виникло три основних осередки будівництва залізниць: Південно-Західний край, в районі якого поступово виникала мережа Південно-Західних залізниць; промисловий район Донбасу і Кривого Рога, в районі яких виникали Донецька і Катерининська (Сталінська) залізниці; для зв’язку центра з морем і з промисловими районами України будувалась мережа Південних залізниць.

1. Роль Австрії в будівництві залізниці на заході України

Перший проєкт залізниці в Україні з’явився майже відразу після запуску повноцінної лінії перевезень між Манчестером і Ліверпулем. Автором розробки був Франц Ріплі — віденський професор геології, який з ентузіазмом стежив за появою залізничної техніки в Англії. Ріплі намагався донести до уряду Австрії думку про високу економічну ефективність такого рішення.

Ідея професора полягала в тому, що Австрія не володіє достатніми водними ресурсами для того, щоб використовувати річки як промислові магістралі. Як альтернативу Франц Ріплі запропонував прокласти залізницю всією територією імперії, включно із землями України. Свою доповідь учений представив у 1829 році. Ідею Франца Ріпля в Австрії вважали досить дивною. На тлі розмов про шкоду локомотивів для психіки людей, проєкт залізниці все ж був підтриманий впливовими фінансистами Австрії.

Проєкт залізниці охоплював Трієст, Любляну, Прешов, Краків, Перемишль, Львів. Він мав простягнутися аж до кордону з Російською імперією.

Можна сказати, що перша залізниця в Україні розпочала свою роботу

4 листопада 1861, коли прибув перший потяг до України — з Відня до Львова. Саме ця дата стала офіційним «днем народження» залізниці в нашій країні — тепер вона щорічно відзначається в нашій державі як День залізничника.  Цей потяг їхав коліями, які починалися в Кракові й об’єднували кілька галицьких міст. Цікаво зазначити, що залізницею володіла приватна компанія «Превілейоване товариство Галицьких залізниць імені Карла Людвіга«, що й надалі розбудовувало колії від Львова до Перемишля.

Залізниця в Україні починалася від села Шегині й проходила через Вишню й Городок. Пізніше до неї приєднали ще кілька населених пунктів — Зборів, Тернопіль, Золочів, Підволочиськ. Уже в 1862 році на Галицькій залізниці працювало 130 паротяг. Вони обслуговували 1393 вагони для перевезення вантажів і 102 — для транспортування пасажирів.

1. Поява залізниці на Лівобережжі

Для частини України, яка перебувала під владою Російської імперії, будівництво залізниці розпочалося пізніше — лише в 1852 був затверджений проєкт створення ділянки, який пов’язав би Харків із залізницею, яка веде на Нижній Новгород. Із Харкова вона мала йти в інші міста Лівобережжя. У тому ж році підприємці Одеси ініціювали прохання про концесію на будівництво залізниці між портовим містом і Кременчуком, а також Парканами. Прохання було відхилено. Одеса отримала залізницю, яка зв’язала її з Балтою, лише у 1865 році після низки невдалих прохань про її будівництво. Довжина залізничних колій склала 240 км. Після вдалого запуску цієї ділянки в 1868 році була видана концесія для будівництва залізничного полотна між Харковом і Кременчуком.

1. Перша залізниця на Наддніпрянській Україні

Першу залізницю над Дніпром почали будувати в 1863 році і назвали її Одесько-Балтська залізниця, що поєднувала такі міста: Одеса – Балта, Роздільна – Кучурган. Трохи згодом у 1867 році  наддніпрянська залізниця поєднала такі міста: Балта – Єлисаветград (Кропивницький) – Крюків-на-Дніпрі та Одеса — Порт – Куяльник (соляні розробки), Кучурган – Тирасполь.

І тільки у 1870 році залізниця поєднала Київ і Козятин, такім чином залізничний шлях між Одесою та Києвом був налагоджений. Цим проєктом займалася акціонерне товариство Курсько-Київської залізниці на чолі якого стояли Павло Григорович фон Дервіз та Карл Федорович фон Мекк.

Зараз українська залізниця складається із шести філій — Львівської, Одеської, Південно-Західної, Південної, Донецької та Придніпровської. Протяжність колій загального користування становить 22,3 тис. км. З них понад 47 % електрифіковані, а не менше 36 % є дво- або багатоколійними.