Теоретичний матеріал тема 11

Водопостачання.

Для водопостачання будинків створюють мережу із вертикальних і горизонтальних трубопроводів. Для водопровідних мереж застосовують сталеві,  сталеві оцинковані, мідні, металопластикові чи пластикові труби.

 У багатоповерхових будинках зазвичай влаштовують стоякові мережі (рис.1 а), в яких від головного вертикального трубного стояка на кожному поверсі роблять однотипні горизонтальні відгалудження, що закінчуються приладами  - кранами умивальників, ванн, душових тощо.

Рис. 1 - Монтажні системи інженерних мереж і вузлів випробування:

а - водопостачання (гарячого і холодного); б - опалення; в - фекальної каналізації; г - газопостачання.

1 - водорозбірні крани і засувки; 2 - горизонтальні заготовки; 3- монтажні стики; 4-кріплення; 5-вертикальний стояк; 6 - гільзи; 7 - місце підключення приладів; 8 - водомір; 9 -ручний насос; 10 -компенсаційні стаканчики; 11 - крани; 12 - заглушки; 13- сан.-тех. газові прилади; 14 - дворовий колодязь; 15 - дворовий газопровід; 16 - контрольні трубки. А, Б, В - вузли випробування.

У такому вигляді металеві мережі зручно складати із монтажних (трубних) заготовок, виготовлених на заводах чи майстернях буд.організацій. Заготовки виготовляють у вигляді поповерхових стояків з привареними до них штуцерами для приєднання типових (чи індивідуальних) горизонтальних зварених і вигнутих ділянок трубопроводів,  які мають різьбові закінчення для кріплення водовідних приладів.

Система опалення.

У стоякових системах центрального опалення (рис.1 б) монтажні елементи - це поповерхові стояки, ділянки розподільних магістралей і опалювальні блоки,  які містять нагрівальні прилади і підведення до них від стояків.

Процес монтажу складається з установлення всіх елементів у проектне положення (відповідно до монтажно-маркувальної схеми) і сполучення їх у загальну систему муфтами на різьбі, а також за допомогою коротких вставок із труб з короткою й довгою різьбою на кінцях і контргайкою (згонів).

Для компенсації відхилень у розмірах до одного з кінців монтажних елементів приварюють сталеві гладенькі муфти (стаканчики) завдовжки 80мм, внутрішній діаметрр яких на 1-2мм більший за зовнішній діаметри труб, що з'єднуються. Монтажні стики у цих місцях виконують зварюванням (газовим або електричним).

Гребінчасті мережі для водопостачання та опалення використовують, коли планування на різних поверхах нетипове. У такому випадку від джерела або групи обліку на кожний поверх виводять окремий стояк. У зручному місці у спеціальному ящику монтують гребінку - систему розподілу води, теплоносія тощо до приладів. Від гребінки через крани-засувки на окремі прилади або групу приладів розводять труби, причому гнучці пластикові труби прокладають найкоротшим шляхом у підготовці під підлогу, в стінах і крізь стіни (в практиці такі трубопроводи монтують, попередньо зробивши штроби у підготовці, після чого утворені отвори бетонують; або трубопроводи прокладають до улаштування підготовки).

Монтажно-складальні роботи на трубопроводах із сталевих труб.

Засоби кріплення трубопроводів не слід розташовувати в місцях з'єднання трубопроводів. Забивання кріплень за допомогою дерев'яних пробок, а також приварювання трубопроводів до засобів кріплення не дозволяється. Відстані між засобами кріплення трубопроводів на горизонтальних ділянках необхідно приймати у відповідності з розмірами, які вказані в таблиці 1, якщо немає інших вказівок у робочій документації. 

Засоби кріплення стояків у житлових і громадських будинках, будівлях при висоті поверху до 3 м не установлюються, а при висоті поверху більше ніж 3 м засоби кріплення установлюються на половині висоти поверху. Засоби кріплення стояків у виробничих будівлях, спорудах слід установлювати через 3 м.

Монтажно-складальні роботи на трубопроводах із пластикових труб.

Трубопроводи не повинні прилягати дуже близько до поверхні будівельних конструкцій. Відстань у просвіті між трубами і будівельними конструкціями повинна бути не менше ніж 20 мм. При проходженні труб із полімерних матеріалів крізь стіни та міжповерхові перекриття мають бути застосовані гільзи прохідні вогнезахисні. 

Відстань у просвіті між пластиковими трубами і паралельно прокладеними сталевими трубами опалення і гарячого водопостачання повинна бути не менша ніж 100 мм; пластикові труби повинні проходити нижче труб опалення і гарячого водопостачання. Відстань у просвіті між пластиковими трубопроводами, які перетинаються із сталевими трубами опалення і гарячого водопостачання, повинна бути не менше ніж 50 мм. 

Пластиковий трубопровід не є самонесучим. Тому його треба зафіксувати або закріпити опорами. Відстані між опорами (нерухомими і рухомими) слід визначати в залежності від типу труб, тиску та температури води, що транспортується. 

Для зменшення тепловитрат на труби з теплою водою надягають трубчастий пластиковий утеплювач.

Монтажно-складальні роботи на трубопроводах із мідних труб.

Кріпити мідні трубопроводи слід спеціальними елементами кріплення до будівельних конструкцій (стіни, колони, перекриття). Трубопроводи діаметром більше 22 мм слід кріпити виключно на кронштейнах (до вертикальних площин) або підвісах (до горизонтальних площин). З метою зниження шуму всі металеві елементи кріплення в місці контакту з мідною трубою повинні містити прокладки з гуми, що не містить у своєму складі хлорних сполук. Відстань у світлі між будівельною конструкцією і мідним трубопроводом, що проходить вздовж неї, повинна бути не менше 20 мм. Мідні трубопроводи гарячого водопостачання слід прокладати вище трубопроводів систем холодного водопостачання не менше ніж на 50 мм.

Мідні трубопроводи слід прокладати сховано в борознах, каналах і шахтах у захисній оболонці. Допускається відкрите прокладання мідних трубопроводів в місцях, де виключено їх механічне та корозійне ушкодження. Допускається приховане прокладання мідних трубопроводів, замонолічених у будівельні конструкції, при цьому слід передбачати прокладання трубопроводів в кожусі (у гофрованій трубі з поліетилену, захисній оболонці з поліпропілену або у відповідній теплоізоляційній оболонці, що не містить у своєму складі хлорних сполук). Застосування гофрованої труби із ПВХ не допускається.

Не допускається покриття мідного трубопроводу антикорозійною ізоляцією або повним пофарбуванням.

Після монтажу систем водопостачання та опалення необхідно провести випробування та скласти відповідні акти: 

• гідростатичне (гідравлічне) випробування внутрішніх систем холодного і гарячого водопостачання на герметичність 
• або пневматичного випробування на герметичність
• індивідуальні випробування обладнання (насосів)

Випробування систем внутрішнього холодного та гарячого водопостачання. 

Величину пробного тиску при гідростатичному методі випробування слід приймати такою, що дорівнює 1,5 надлишкового робочого тиску. Гідростатичне і манометричне (пневматичне) випробування систем холодного і гарячого водопостачання повинно виконуватися до установлення водорозбірної арматури. Випробувальний тиск при цьому необхідно підтримувати в межах:

- води - від 0,10 МПа до 0,65 МПа;

- повітря або інертного газу - від 0,011 МПа до 0,300 МПа.

Гідростатичне випробування систем із пластиковими трубопроводами слід виконувати за позитивної температури навколишнього середовища не раніше ніж через 24 год після виконання останнього клеєного або зварного з'єднання.

Системи витримали випробування, якщо протягом 30 хв не виявлено падіння тиску більше ніж 0,02 МПа (0,2 кгс/см2 ) і крапель у зварних швах, нарізних з'єднаннях, арматурі і течії води через змивне обладнання.

Якщо після закінчення гідростатичного випробування трубопроводи систем холодного та гарячого водопостачання із мідних труб не знаходяться в експлуатації, слід повністю змінювати воду в системах один раз на місяць. Коли це неможливо, системи слід заповнити інертним газом замість води. Перед повторним заповненням водою слід промити системи впродовж 5 хв. 

Після закінчення випробувань гідростатичним методом необхідно випускати воду із систем.

Випробування манометричним (пневматичним) методом систем холодного і гарячого водопостачання слід виконувати в такій послідовності:

- систему заповнити повітрям або інертним газом пробним надлишковим тиском 0,15 МПа (1,5 кгс/см2 );

- при виявленні дефектів монтажу на слух слід понизити тиск до атмосферного і усунути дефекти;

- потім систему заповнити повітрям або інертним газом тиском 0,1 МПа (1 кгс/см2 ) і витримати її протягом 5 хв. Система витримала випробування, якщо під час її знаходження під пробним тиском падіння тиску не перебільшило 0,01 МПа (0,1 кгс/см2 )

Система каналізації. 

Останнім часом каналізаційні мережі монтують із платсикових труб діаметром 50мм, 100мм, колін, відводів, трійників і т.д.  У розтрубі кожної труби міститься гумовий кільцевий ущільнювач стику. Проте, в деяких випадках використовують і чугунні труби.Складають систему поелементно знизу вгору. Стоки і відводи розміщують і закріплюють спеціальними хомутами у вертикальних та горизонтальних пазах, які після монтажу системи та її гідравлічних випробувань закладають і оштукатурюють. 

Монтаж водопостачання й опалення завершуюють установкою приладів (кухонних раковин, бачків, умивальників, ванн, радіаторів опалення тощо) і арматури водозабірних ділянок. Прилади й арматуру встановлюють після остаточного випробування трубопроводів і оштукатурення приміщень , але перед їх фарбуванням.

Висота установлення санітарних приладів від рівня чистої підлоги повинна відповідати розмірам, які вказані в таблиці 24.

Відстань між засобами кріплення каналізаційних труб при їх горизонтальному прокладанні слід приймати не більше ніж 2 м, а для стояків - одне кріплення на поверх, але не більше З м між засобами кріплення. Засоби кріплення чавунних каналізаційних труб слід розміщати під розтрубами.

Після монтажу системи каналізації проводять випробування мережі проливанням води, оформлюють акт випробування системи внутрішньої каналізації і водостоків. 

Випробування систем внутрішньої каналізації. Випробування систем внутрішньої каналізації слід виконувати методом проливання води з одночасним відкриттям 75 % санітарних приладів, які приєднані до ділянки що випробовується, протягом часу, необхідного для її огляду. Випробування систем із застосуванням трубопроводів із полімерних матеріалів, з'єднання яких виконано методом склеювання, треба починати не раніше ніж через 24 год після останнього склеювання. Система витримала випробування, якщо при її огляді не виявлено течій в місцях з'єднань або інших дефектів.

По завершенню виконання робіт складають АКТ ПЕРЕВІРКИ СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ, КАНАЛІЗАЦІЇ І РЕГУЛЮВАННЯ САНІТАРНО-ТЕХНІЧНИХ ПРИЛАДІВ.

Системи газопостачання.