Теоретичний матеріал тема 11

Монтаж інженерних мереж має на увазі установку всіх необхідних комунікацій як всередині, так і зовні будівлі.

До інженерного обладнання будинків належать системи водопостачання, водовідведення, газифікації, тепломережі, мережі електропостачання та слабострумкові, вентиляція та ін.

Інженерні системи мають прилади (кінцеві термінали), які призначені для надання безпосередньо споживачу тих чи інших послуг (тепла, світла, води, енергії, інформації та інш.). Прилади з'єднані з джерелом споживчих послуг мережами у вигляді великогабаритних каналів, трубопроводів або провідників електричного струму. На мережах розміщені енергетичні установки, прилади управління та обліку.

Системи можуть бути приховані в будівельних конструкціях будинків або розміщені зовні конструкції. В обох випадках інженерні системи беруть участь у формуванні життєвого простору людини і впливають на естетичний вигляд приміщень і будинку загалом.

Земляні, монтажні і укладальні роботи.

Залежно від конкретних умов земляні й укладальні роботи можуть складати від 20 до 30% витрат на будівництво. Тому з метою створення оптимальних умов для будівництва та зниження його собівартості слід впроваджувати нові технології при організації земляних робіт.

Земляні, монтажні й укладальні роботи виконують відповідно до нормативних вимог державних будівельних норм. Спочатку проводять підготовчі роботи, до складу яких входять такі операції:

• планування трас
• розбивка і закріплення трас
• розчищення будівельної смуги 
• встановлення захисного огородження.

Розбивка і планування трас інженерних мереж, а також земляні роботи при прокладанні інженерних мереж з поліетиленових труб виконують так, як і для сталевих, але при цьому приділяють більше уваги підготовці дна траншеї і їх присипці.

Підготовка траншеї (глибина, ухил і т. ін.) для укладання поліетиленових труб виконується відповідно до нормативних вимог, що залежить від призначення мережі. 

Розкладання труб необхідно проводити торець в торець уздовж траси з якомога меншим інтервалом. Перед укладанням поліетиленових трубопроводів дно траншеї повинно бути очищеним від грудок ґрунту і каміння, нерівності дна траншеї не повинні перевищувати 20-30 мм. Ґрунт, що використовується для влаштування «постілі» і засипання, не повинен мати домішок масел та органічних домішок.  Пластмасові трубопроводи слід укладати на піщану основу. Поліетиленові труби із захисним покриттям (поліпропіленовим або з інших матеріалів) допускається укладати на природну основу у супіщаних, суглинистих та дрібнокам’янистих ґрунтах.

  Роботи з укладання поліетиленових труб слід проводити при температурі зовнішнього повітря – не нижче 5 °С і не вище 30 °С. Укладання в траншеї трубопроводів рекомендується не раніше, ніж через 30 хвилин після закінчення зварювання останнього стику. Місце проведення робіт огороджують. Прокладку трубопроводу з труб певної довжини можна здійснювати:

- готовими секціями, що виготовляються в умовах бази;

- на бермі траншеї шляхом послідовного з’єднання одиночних труб і наступного опускання їх у траншею;

 - безпосередньо на дні траншеї шляхом послідовного з’єднання одиночних труб.

Залежно від діаметра труб, матеріалу  і довжини плітей, укладання трубопроводу в траншею можна виконувати вручну або з використанням засобів механізації.

Зворотну засипку пластмасових труб слід проводити згідно з ДСТУ-Н Б В.2.5-40. У випадку застосування пластмасових труб із захисним покриттям допускається зворотну засипку виконувати місцевим ґрунтом.

При застосуванні сталевих труб слід передбачати захист їх зовнішньої і внутрішньої поверхні від корозії згідно з ДСТУ Б В.2.5-30. 

Вибір методів захисту зовнішньої поверхні сталевих труб від корозії слід приймати за даними інженерно-технічних вишукувань щодо корозійних властивостей ґрунту та досліджень щодо можливої корозії, викликаної блукаючими струмами.

Для захисту сталевих труб з умовним діаметром більше ніж 300 мм від внутрішньої корозії та запобігання їх заростанню слід передбачати цементно-піщане, лакофарбове або цинкове покриття їх внутрішньої поверхні.

При прокладанні водоводів і мереж водопостачання на відстані від дерев менше ніж 2,0 м рекомендується передбачати заходи з обмеження бокового розвитку кореневої системи та її впливу на основу трубопроводів.

В умовах щільної забудови відстані від бордюрних каменів вулиць (по горизонталі) допускається зменшувати згідно з технічними або містобудівними умовами та обмеженнями, а також відповідно до технічного завдання на проектування.

Трубопроводи, що транспортують питну воду, рекомендується розміщувати вище каналізаційних і вище технологічних трубопроводів з рідинами з неприємним запахом або отруйними на відстані не менше ніж 0,4 м.

Допускається розміщувати сталеві або пластмасові трубопроводи, що транспортують питну воду, нижче або вище каналізаційних на відстані не менше ніж 0,2 м, закладаючи один із трубопроводів у футляр, при цьому відстань від стінок трубопроводу без футляра до обрізу футляра повинна бути не менше ніж 5 м в кожну сторону в глинистих ґрунтах і 10 м - у великоуламкових і піщаних ґрунтах (фільтруючих ґрунтах), а каналізаційні трубопроводи слід передбачати із чавунних або пластмасових труб.

Вводи питного водопроводу (перетин з дворовими ділянками каналізаційних мереж) при діаметрі труб до 150 мм допускається передбачати нижче каналізаційних (перетин з дворовими ділянками каналізаційних мереж) без улаштування футляру, якщо відстань між стінками пересічних труб 0,5 м.

При перетині водопровідних мереж з іншими мережами та спорудами відстані по вертикалі (у просвіті) слід приймати не менше ніж:

• між трубопроводами та автомобільними дорогами, залізничними або трамвайними коліями відстань між верхом трубопроводу (або захисного футляра, каналу, тунелю) та верхом дорожнього покриття або підошвою рейок -1,0м (трубопровід або футляр треба розрахувати на міцність) при траншейному способі прокладання (відкритому методі будівництва); 1,5м- при виконанні робіт методами продавлювання, горизонтального буріння або щитового проходження; 2,5 м - при проколюванні; до дна кювету або інших водовідвідних споруд або підошви насипу залізничного земляного полотна -1,0м (згідно з ДБН В.2.3-19);

• між трубопроводами і силовими кабелями напругою до 35 кВ - 0,5 м допускається зменшувати цю відстань до 0,15 м за умови прокладання кабелю у трубах на ділянці перетину не менше ніж плюс 2 м у кожен бік (згідно з ПУЕ);

• між трубопроводами і силовими кабелями напругою 110 кВ - 330 кВ - 1 м (згідно з ПУЕ );
• в умовах щільної забудови відстань між кабелями всіх напруг і трубопроводами допускається зменшувати до 0,5 м за умови розміщення кабелів у трубах або залізобетонних лотках з кришкою (згідно з ПУЕ );
• між трубопроводами і кабелями зв’язку - 0,25 м; допускається зменшувати цю відстань до 0,15 м за умови прокладання кабелю у трубах;
• між трубопроводами різного призначення (крім каналізаційних та технологічних трубопроводів з рідинами з неприємним запахом або отруйними) - 0,2 м (згідно з ДБН 360 та СНиП ІІ-89);
• між трубопроводами, що транспортують воду питної якості, та трубопроводами дощової каналізації - 0,2 м (згідно з ДБН 360 та СНиП ІІ-89);
• при перетині зі спорудами метрополітену - згідно з ДБН 360.

При підземному прокладанні трубопроводів для необхідності перетину з іншими мережами  трубопроводи зазвичай укладають у спеціальних футлярах.

Футляри призначені для захисту робочого трубопроводу від навантажень, що виникають під час руху транспорту, а також від впливу агресивних грунтів і ґрунтових струмів. Футляри виготовляють зі сталевих труб: безшовних гарячекатаних, зварених прямошовних і спіралешовних.

Футляри з гарячекатаних труб використовують для робочих трубопроводів Dз<273 мм;

для робочих трубопроводів більших діаметрів застосовують футляри зі зварених прямо- і спіралешовних труб.

Діаметр футляра залежить від діаметра робочого трубопроводу, типу його ізоляційного покриття і розміру монтажного зазора, а товщина його стінки - від прийнятого способу прокладання. Довжину футляра приймають залежно від ширини дорожнього полотна (дорожнього насипу) і рекомендованих нормативних відстаней згідно з нормами. У межах футляра трубопровід футерують дерев'яними брусками і рейками. Бруски служать опорами робочого трубопроводу в футлярі і тому вони повинні бути товстішими від рейок.

Рис. 1 - Схеми переходу під залізницею (а) і сальника футляра газопроводу (б): 1 - робочий трубопровід; 2 - шар посиленої ізоляції;
3 - бітумна пробка; 4 - ущільнення з просмоленого канату; 5 - сталева діафрагма  6 - футляр

Перетини водоводів канального прокладання теплових мереж (над ними) слід закладати у футляр завдовжки 3 м з обох сторін від краю будівельної конструкції каналу. На футлярах необхідно виконувати захисне покриття від корозії. При перетині безканальних преізольованих теплових мереж футляри допускається не влаштовувати.

При проектуванні переходів через залізничні колії та автомобільні дороги слід керуватись вимогами Норм, ДБН В.2.5-75 та вимогами чинного законодавства.

Переходи водоводів та водопровідних мереж під залізничними коліями I-VI категорій загальної мережі, на перегонах і станціях, а також під автомобільними дорогами Іа, Іб та II категорій слід приймати у футлярах, при цьому рекомендується передбачати закритий спосіб виконання робіт. Допускається прокладання трубопроводів у тунелях.

Під іншими залізничними коліями та автодорогами допускається влаштування переходів трубопроводів без футлярів.  Їх будівництво рекомендується виконувати відкритим способом із застосуванням сталевих труб із відповідним захистом від корозії.

Газопроводи.

Існують деякі особливості прокладки поліетиленових газопроводів, наприклад, при перехрещенні автомобільних шляхів, окрім шляхів І та ІІ категорій, підземних колекторів і каналів, силових і телефонних кабелів, водостоків, водопроводів, каналізації, теплових мереж, а також у місцях проходу газопроводу через стінки колодязів. У даних випадках виконують будівництво за схемою «труба в трубі», тобто поліетиленову трубу  вміщують у футляр металевої труби. Внутрішній діаметр футляра повинен бути не менше, ніж на 100 мм більше зовнішнього діаметра газопроводу. Кінці футляра повинні виходити не менше, ніж на 2 м від зовнішніх стінок перехрещуваних споруд і на 2 м від зовнішніх стінок колодязів. На рис. 2 показана схема будівництва поліетиленового газопроводу через перешкоди.

При будь-якій схемі прокладки труби слід ретельно оглянути і випробувати на герметичність. З метою запобігання механічним пошкодженням труби перед протягуванням у футляр укладають на центруючі хомути – кільця. При прокладанні газопроводів з поліетиленових труб на місцевості з ухилом більше 200 % передбачають заходи щодо запобігання розмиванню траншей. Такими заходами є будівництво перемичок з цегли, бутового каміння або бетону, а також влаштування земляного валика висотою 250-300 мм над траншеєю. При прокладанні за схемою «труба в трубі» спочатку прокладають футляр, а потім в нього протягують поліетиленову трубу; якщо існує можливість, то їх протягають одночасно.