Теоретичний матеріал

Металеві покрівлі відрізняються від інших глад­кою поверхнею, по якій швидко стікає вода, невеликою масою, можли­вістю покривати дахи складної форми, вогнетривкістю. Більшість еле­ментів цих покрівель можна механізовано заготовляти у заводських умовах.

Улаштовують металеві покрівлі по основі із дощок (50x200 мм), брусків (50x50 мм) або металевому профілю, які укла­дають на відстані 200 — 300 мм один від одного (залежно від конструкції та товщини металевого листа).

Між собою листи з'єднують за допомогою фальців, які можуть бути лежачими і стоячими, одинарними і подвійними. Як правило, листи (картини) з'єднують між собою одинарними фальцями. І лише при малому похилі покрівлі та в місцях збирання води - подвійними. Короткі сторони картин з'єдну­ють між собою лежачими фальцями, а довгі - стоячими. Стоячі фальці розташовують уздовж похилу покрівлі.

До основи листи кріплять за допомогою клямерів (металева стрічка шириною 40 — 50 мм) або спеціальних самонарізних шурупів.

Картини карнизних звисів прикріплюють до металевих костилів, а жолоби — до гаків, які кріплять до основи спеціальними шурупами.

Вода, яка стікає по стиках покрівлі, відводиться у водозабірні лійки водостічних труб.

Останнім часом все частіше металеві покрівлі влаштовують із ста­левих, надійно захищених від руйнування спеціальними покриттями, та алюмінієвих листів трапецеїдальної та хвилястої форми. Ці листи кріп­лять до каркаса за допомогою затискних смуг та спеціальних самонарізних шурупів.