теоретичний матеріал "Опоряджув.роботи"

Нанесення штукатурного розчину виконують комплексно-механізованим методом з використанням штукатурних станцій (рис. 1, 2  або штукатурних установок і комплексу механізованих та ручних інструментів, пристроїв та інвентарю (рис. 3,4).

Рис. 1 - Основні засоби механізації штукатурних робіт:
а – розчинозмішувач; б – розчинонасос; в – розчинонасосна установка; г – штукатурний агрегат; д – штукатурна станція; е – форсунки, пневматична (компресорна) і безкомпресорна; 1 – бункер; 2 – вібросито; 3 – розчинонасос; 4 – розчинозмішувач

Рис. 2 - Схема комплексної механізації штукатурних робіт:
1 – штукатурна станція для приймання розчину і транспортування його на поверхи; 2 – розчиновоз; 3 – магістральний кільцевий розчинопровід; 4 – триходовий кран; 5 – нанесення набризку і грунту; 6 – нанесення накривки; 7 – розчинонасосна установка; 8 – перетворювач частоти струму; 9 – затримання накривки

Рис. 3 -  Пристрої та інвентар:
а – помости; б – ящики штукатурні; 1 – столик двоярусний; 2 – столик універсальний; 3 – столик-драбинка; 4 – те саме, універсальний; 5 – вишка пересувна; 6 – ящик штукатурний малий; 7 – бункер поверхневий; 8, 9 – возики

Рис. 4 - Ручний і механізований інструмент, засоби контролю та захисту:
а – інструмент для підготування поверхонь: 1– електромолоток; 2 – настінний молоток; 3 – штукатурний молоток; 4 – бучарда; 5 – скарпель; 6 – скребачка; 7 – троянки; 8 – щітка;

б – інструмент для нанесення розчину на поверхню: 9 – штукатурна лопатка;
10 – відрізовка; 11 – сокіл; 12 – ківш; 13 – совок з рухомою ручкою; 14 – тарілчастий сокіл;

в – інструмент для розрівнювання, затирання та загладжування: 15 – універсальне правило; 16 – лузгове правило; 17 – вусове правило; 18 – полутерки; 19 – терка; 20 – гладилки; 21 – затиральна машина;

г – засоби контролю та захисту: 22 – рівень будівельний; 23 – рівень водяний; 24 – контрольна рейка; 25 - кутник штукатурний; 26 – шнур-висок; 27,28 – окуляри, щиток (захисні)

Комплект тих або інших механізмів та установок підбирають залежно від фронту роботи, відстані подавання розчину, характеру об’єкта.

Штукатурний розчин наносять на поверхню за допомогою розпилювальних форсунок механічної та пневматичної дії зверху стін кількома шарами. Кількість шарів залежить від виду штукатурки.

Кожний наступний шар штукатурки наносять лише після розрівнювання попереднього шару правилом або півтерком і тужавлення розчину. Не підлягає розрівнюванню лише набризк.
Накривний шар наносять після тужавлення останнього шару ґрунту. Після тужавлення накривного шару останній затирають електро- або пневмозатиральними машинами або загладжують металевими гладилками відразу після нанесення розчину.
Вручну штукатурні роботи виконують, якщо обсяги робіт незначні або не дають змоги використовувати механізми. При цьому розчин на стіни наносять за допомогою штукатурної кельми або ковша, стелю – штукатурною кельмою із сокола.

Затирають штукатурку вручну з використанням терок, оббитих повстю або обклеєних листовим поролоном.
Загладжують поверхню металевими гладилками. Русти між плитами перекриття або покриття оформляють, заповнюючи спочатку шви між плитами розчином складу гіпс – 1 %, суха цементна суміш –50–60 %, водяний розчин ПВА – до робочої консистенції.
Оформлення одвірків і луток виконують після оштукатурення стін з використанням горизонтальних, а потім вертикальних правил-шаблонів. Правила кріплять до поверхні стіни штирями або гіпсовим розчином, ставлячи їх так, щоб укіс знаходився у межах 1/7–1/10.
Тривалість процесу оштукатурювання значною мірою залежить від кількості й тривалості технологічних перерв

Тривалість процесу оштукатурювання може бути зменшена застосуванням одношарової штукатурки – штукатурний розчин наносять на поверхню відразу шаром потрібної товщини, не виконуючи 3–4 операцій, розділених технологічними перервами. Це стало можливим завдяки цілеспрямованому управлінню реологічними характеристиками штукатурного розчину. 

На практиці підтверджено, що товщина штукатурного шару, який надійно фіксується на поверхні, становить 40 і навіть 45 мм. Для розрівнювання та загладжування поверхні штукатурного шару використовують спеціальні правила кутового профілю з титану 1,2–1,5 мм товщиною. Один край кутового профілю правила має зубчасту форму, що полегшує операцію рівномірного розподілення розчину по поверхні під час горизонтально-хвилястого пересування його з необхідним притиском в один бік.
Гладка кромка правила використовується при зворотному русі, під час якого хвилясті горизонтальні смуги заповнюються розчином.
Комплект правил має довжини 0,8; 1,2; 1,5 та 1,8 м (рис. 5).

Рис. 5 -  Правúла

Накривний шар із штукатурного розчину не наноситься, він замінюється суцільним шпаклюванням поверхні при механізованому нанесенні тріщиностійких фіброполімерних сумішей рухливістю за осіданням стандартного конуса 7–8 см.

Товщина шару шпаклівки – від 2 до 4 мм. Для його нанесення використовують шпаклювально-фарбувальні агрегати “Універсал-2” або “Шегрень” з робочим тиском 1,8 МПа. Загладжують шпаклювальний шар широкозахоплювальними дворучними сталевими шпателями для стін та дворучними гумовими шпателями з підлоги з опорою на пояс для стель. Ширина леза шпателів 600 мм .
Технологія операцій з улаштування архітектурних обрамлень оформленням кутів, одвірок та луток традиційна.